Ухвала
25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 463/1729/26
провадження № 51-1985ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представниці потерпілої ОСОБА_4 - адвокатки ОСОБА_5 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 ,
встановив:
суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 05 березня 2026 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України повернув апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвокатки ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2026 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень; за умови внесення застави поклав на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
За змістом касаційної скарги представниця потерпілої ОСОБА_5 , не погоджуючись із постановленим судом апеляційної інстанції рішенням, звернулась до Суду з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представниці потерпілої необхідно відмовити.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого,
а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 7 частини 1 статті 393 КПК України визначено, що апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
04 жовтня 2021 року у справі № 756/10189/20 (провадження № 51-517кмо21) зазначено про те, що суб'єктний склад забезпечувальних проваджень, до яких відноситься провадження з розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжного заходу, не є тотожним суб'єктному складу основного кримінального провадження.
При цьому, кримінально-процесуальний статус потерпілого, залежно від конкретної стадії кримінального провадження, відрізняється колом його прав та специфікою їх реалізації. Проте потерпілий на будь-якій стадії кримінального провадження залишається самостійним учасником кримінального провадження, а зміна його процесуального статусу характеризується лише колом його прав, які визначені для різних стадій кримінального провадження, відповідно до ст. 56 КПК України.
З положень глави 18 КПК України вбачається, що на стадії досудового розслідування питання, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу, вирішуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора, за участю підозрюваного, обвинуваченого, його захисника. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, яку можуть оскаржити вказані особи.
Таким чином, з огляду на положення наведених правових норм, законодавчо не визначено право потерпілого, його законного представника чи представника оскаржити в апеляційному порядку постановлене слідчим суддею судове рішення про застосування запобіжного заходу.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Так, слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 26 лютого
2026 року застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначив йому заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень; за умови внесення застави поклав на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Представниця потерпілої ОСОБА_4 - адвокатка ОСОБА_5 указану ухвалу слідчого судді оскаржила в апеляційному порядку.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 05 березня 2026 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України повернув апеляційну скаргу представниці потерпілої ОСОБА_4 - адвокатки ОСОБА_5 .
Свої висновки суддя апеляційного суду обґрунтував тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2026 року не вирішувалось жодних питань, які б стосувалися прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_4 , на неї не покладено жодних процесуальних обов'язків, не зроблено висновків, що безпосередньо впливали б на її правове становище. Відтакапеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судді Львівського апеляційного суду, вважає його достатньо вмотивованим, а ухвалу від 05 березня
2026 року - такою, що повністю відповідає вимогам КПК України.
Така позиція узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною, зокрема, в судових рішеннях від 10 червня 2020 року у справі № 640/3693/15-к (провадження № 51-5737км19), від 20 серпня 2018 року у справі № 646/4532/18 (провадження № 51-8107ск18), від 01 квітня 2019 року у справі
№ 757/6929/19-к (провадження № 51-1065 ск 19) та від 14 липня 2020 року у справі 454/1529/20 (провадження 51-3111ск20), ухвала від 03 лютого 2022 року у справі № 199/40/22 (провадження № 51-458ск22), ухвала від 26 червня 2025 року у справі № 953/4570/25 (провадження № 51-2296ск25).
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги представниці потерпілої ОСОБА_4 - адвокатки ОСОБА_5 відсутні, тому у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити представниці потерпілої ОСОБА_4 - адвокатці ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3