Номер провадження 22-ц/821/496/26Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/8068/25 Категорія: 304090000 Кондрацька Н. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
27 травня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Новікова О.М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Грабченко Руслан Олексійович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабченка Руслана Олексійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі також ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 839613906, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 17900,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора МNV782JX.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 839613906 від 18.12.2021 не виконала та у останньої утворилася заборгованість, яка на момент подання позовної заяви становила 42 093,73 грн, яка складається з: 17 899,05 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 194,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 839613906 від 18.12.2021 у розмірі 42093,73 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 839613906 від 18.12.2021 у розмірі 42093,73грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, а всього 51 516,13 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідач отримала кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплатити процентів за користування ним не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 42093,73 грн, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача.
Не погодившись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гребченко Р.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив дійсність переходу права вимоги за договором факторингу та належної оплати за таким договором. Кредитний договір № 839613906 укладено через три роки після укладення договору факторингу. Позивач не довів, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги.
14.01.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «ЕЙС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 42 093,73 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 839613906 в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV782JX.
Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 17900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 17.01.2022 (п. 1.3 Договору).
Згідно з п. 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 17.01.2022.
Відповідно до п. 1.8 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 1.9 Договору): - на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,31 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.п. 1.9.1); - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,55 % в день від суми кредиту; - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 1.9.3).
У п. 5.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п. 5.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 18.12.2021 перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 17900,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2021 (а.с. 9).
Натомість, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування ними.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, у подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024. Тож договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно з умовами Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 від 15.05.2022, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 (п/п№ 52537) за кредитним договором № 839613906 від 18.12.2021 у загальному розмірі 41877,14 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, під № 9004 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за указаним кредитним договором у загальному розмірі 42093,73 грн, з яких 17899,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24194,68 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.58).
Разом з тим, 08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п. 1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно з порядковим номером запису боржника № 2 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42093,73 грн, з яких 17899,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24194,68 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 50). Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу від 08.07.2025.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитної заборгованості, регламентуються такими правовими нормами.
Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір кредитної лінії № 839613906 від 18.12.2021 підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.
Факт отримання 18.12.2021 кредитних коштів у розмірі 17600,00 грн підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2021, доводи щодо неотримання відповідачем вказаних кредитних коштів апеляційна скарга не містить.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткових угод до договорів факторингу, актів прийому-передачі реєстру боржників, витягів з реєстру боржників, платіжних інструкцій про сплату грошових коштів за відступлення права вимоги в сукупності свідчать про фактичне виконання сторонами (за договорами факторингів) умов договорів та відсутність між ними спору щодо обсягу та характеру взаємних зобов'язань. Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» підтвердило свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за договором кредитної лінії № 839613906 від 18.12.2021. Крім того, вказані вище договори факторингу та додаткові угоди до них, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсним не порушувалося.
Посилання скаржника на те, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не впливає на дійсність такого відступлення, так як, відповідно до вимог цивільного законодавства, згода боржника на заміну кредитора не вимагається. Таке повідомлення має значення виключно для визначення належності виконання зобов'язання боржником первісному або новому кредитору. Однак, доказів виконання зобов'язання первісному кредитору після відступлення права вимоги скаржницею не надано.
Щодо тверджень скаржника про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 839613906 від 18.12.2021, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, колегія суддів зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з умов договору кредитної лінії № 839613906 від 18.12.2021, строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником кредитних коштів. Сторони погодили, що встановлений 30-денний строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Позичальником кредитні кошти в сумі 17900,00 грн отримано 18.12.2021, відтак, з вказаної дати розпочався 30-денний строк дисконтного періоду.
У п. 5.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору.
У зв'язку з повною оплатою 20.01.2022 фактично нарахованих процентів за кредитним договором, позичальнику ОСОБА_1 було продовжено строк дисконтного періоду ще на 30 днів відповідно до п. 1.92, п. 1.8 договору з нарахуванням процентів за ставкою 1,55 % в день від суми кредиту.
У подальшому ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами не сплачувалися, у зв'язку з чим, кредитодавець здійснював нарахування відсотків за базовою процентною ставкою 2,10 % і, відповідно до п.п. 1.12.1 договір кредитної лінії було припинено 16.05.2022, тобто через 90 днів після закінчення дисконтного періоду, який продовжувався один раз.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено нарахування відповідачці ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 42093,73 грн за договором № 839613906 від 18.12.2021.
Жодних заперечень щодо суми заборгованості апеляційна скарга не містить, як і не містить контррозрахунку сторони відповідача.
З урахуванням викладеного вище, аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування скаржником не доведено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає принципам співмірності та розумності розміру судових витрат.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабченка Руслана Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Л.І. Василенко
О.М. Новіков