Номер провадження 22-ц/821/1122/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/442/26 Категорія: на ухвалу Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
27 травня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року, у складі судді Казидуб О.Г., про надання строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
26 березня 2026 року відповідач подала заяву, в якій заперечувала проти розірвання шлюбу та просила надати строк для примирення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року клопотання задоволено, надано сторонам строк для примирення терміном в шість місяців та провадження у справі зупинено.
Задовольняючи заяву, суд мотивував тим, що відповідач не визнає позовні вимоги, бажає зберегти сім'ю, сторони мають неповнолітню дитину, врахував обставину перебування позивача на військовій службі, а також відсутність доказів про завдання позивачу фізичного та психологічного насильства.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, поновити провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції без надання строку для примирення.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не встановив причин припинення сімейного життя, не з'ясував факту окремого проживання сторін з 2022 року, тобто фактичного припинення шлюбних відносин ще у 2022 році. Крім того, скаржник наголошує на тому, що спілкування між сторонами з 2022 року відбувається лише з питань утримання дитини та має технічний характер.
Отже, на думку скаржника, суд не дослідив докази, не забезпечив баланс інтересів та формально підійшов до розгляду справи.
Вважає, що бажання відповідачки зберегти шлюб має виключно матеріальний мотив і не свідчить про реальне прагнення відновити сім'ю.
Зазначає, що не бажає продовжувати шлюбні відносини, а примушування до подальшого перебування у шлюбі порушує його права та суперечить принципам свободи та добровільності.
Крім того, звертає увагу колегії суддів на те, що не отримував клопотання відповідачки про надання строку на примирення, що є істотним порушенням ст.ст.128, 189, 190 ЦПК України щодо обов'язку суду забезпечити належне повідомлення сторін, внаслідок чого не міг подати заперечення на клопотання.
Відповідачка не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до положень ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.
При цьому під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім'ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Тобто, надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі. Конкретний строк для примирення сторін визначає суд, що розглядає справу.
Ухвала суду в частині надання строку для примирення, згідно вимог ст. 353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому незгода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, у разі його оскарження.
У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі №206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Отже, надання сторонам строку на примирення є дискреційними повноваженнями суду першої інстанції, судове рішення щодо реалізації яких, в силу вимог чинного ЦПК України апеляційному оскарженню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка заперечує щодо розірвання шлюбу з позивачем та наполягає на можливості збереження шлюбу та примирення між сторонами.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження, зазначав, що при вирішенні клопотання відповідача враховував бажання відповідачки примиритися з позивачем, наявність у подружжя неповнолітньої дитини та дійшов висновку про надання строку для примирення сторонам строком у шість місяців для можливості збереження сім'ї.
Оскільки за вимогами п. 4 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі, підстав до задоволення апеляційної скарги немає. В даному випадку суд виконав покладений на нього законом обов'язок зупинити провадження у справі, у разі надання сторонам строку на примирення.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що надання строку на примирення суперечить закону, інтересам позивача та моральним засадам суспільства, колегією суддів не можуть бути враховані, оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню лише в частині зупинення провадження, а не самої доцільності надання строку для примирення подружжя. Зазначені обставини є предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та не впливають на обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.
Твердження скаржника про істотне порушення судом норм цивільного процесуального закону внаслідок недотримання судом обов'язку забезпечити належне повідомлення сторін, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач в позовній заяві зазначав про те, що розгляд справи просить провести без його участі.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року про надання строку на примирення у даній справі - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.В. Карпенко