25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 752/16062/22
провадження № 51-1916ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК, і
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання: зач. 1 ст. 122 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 21 березня 2021 року в приміщенні ресторану «Углі» по вул. Велика Васильківська, 72 в м. Києві, групою осіб, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (вчинив хуліганство), а саме: перебуваючи у громадському місці, висловлювався нецензурною лайкою в бік раніше не знайомих йому осіб та наносив удари руками і ногами ОСОБА_5 , зокрема ОСОБА_4 наніс удар кулаком в щелепу потерплого, внаслідок якого ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК. Зазначає, що апеляційним судом в повній мірі не взято до уваги інформацію про особу засудженого та підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень. Вказує, що ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок, діяв з особливою зухвалістю, що супроводжувалася насильством, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, не в повній мірі визнав свою вину, не покаявся, добровільно не відшкодував завдані збитки. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора. Окрім цього,апеляційний суд також не врахував позицію представника потерпілого, який наполягав на призначенні засудженому реального покарання.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додане до неї судове рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Посилання в касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у застосуванні до засудженого ст. 75 КК, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Згідно з вимогами ст. 75 КК, якщо суд під час призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
В ході призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, місцевий суд дотримався зазначених вимог кримінального закону, застосував принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності під час призначення покарання, визнав можливим виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання.
Під час призначення покарання засудженому суд першої інстанції з достатньою повнотою врахувавконкретні обставини та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії нетяжких злочинів, інформацію про особу ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з дня вчинення кримінальних правопорушень до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також місцевий суд взяв до уваги позицію сторони обвинувачення в судових дебатах, яка вважала за можливе виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та встановленням йому іспитового строку.
Обставинами, які пом'якшують покарання, визнано наявність на утриманні у засудженого двох малолітніх дітей та часткове визнання своєї вини.
Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.
Сукупність наведеної інформації дала суду першої інстанціїпідстави для висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі.
Водночас виходячи з інформації про вчинені суспільно небезпечні діяння, інформації про особу ОСОБА_4 (його молодий вік, наявність роботи, сім'ї, в якій двох малолітніх дітей, матері, постійного місця проживання та реєстрації, відсутність судимостей), наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, місцевий суд дійшов обґрунтованого переконання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є мотивованим.
Щодо незгоди прокурора із судовим рішенням апеляційного суду, то доводи його касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були ним наведені в апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані необґрунтованими.
У своєму рішенні апеляційний суд зазначив, що позиція представника потерпілого про необхідність призначення засудженому покарання без звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути визначальною при вирішенні питання щодо застосування вимог ст. 75 КК.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що доводи апеляційної скарги прокурора про підвищений рівень суспільної небезпечності особи ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження. Також апеляційний суд врахував нетривалий термін до закінчення строків давності та відшкодовану засудженим моральну шкоду та підставно погодився з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та встановленням йому іспитового строку.
Відтак ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є законною, вмотивованою і обґрунтованою.
Таким чином, з касаційної скарги прокурора та копії оскаржуваного судового рішення не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, а тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3