25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/30923/24-к
провадження № 51-1935ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 рокущодо ОСОБА_4 , і
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року на підставі ст. 49 КК ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження № 62024000000000414 від 15 травня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року вказану ухвалу місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК. У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки усім доводам апеляційної скарги прокурора, викладеним ним у судовому засіданні обставинам та порушенням, що були допущені місцевим судом в частині звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності (в ухвалі суду першої інстанції не було зазначено факту та обставин кримінального правопорушення, не вказано день, з якого починає обчислюватися строк давності, не встановлено підстав для застосування ст. 49 КК, а також належним чином не ідентифіковано особу обвинуваченого). Прокурор стверджує, що апеляційний суд хоча і констатував порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, але не вжив жодних заходів для їх усунення та взагалі самоусунувся від перегляду рішення суду першої інстанції.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги прокурора та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до категорії нетяжких злочинів, а з дня його вчинення пройшло понад 5 років, останній протягом цього періоду не ухилявся від досудового розслідування або суду, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності.
Таким чином, сукупність вищенаведених обставин дала суду першої інстанції підстави для постановлення ухвали про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком місцевого суду.
Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду інкримінований ОСОБА_4 злочин було вчинено 18-19 лютого 2014 року, а на момент ухвалення рішення про закриття провадження судом першої інстанції (17 червня 2025 року) пройшло понад 11 років.
Апеляційним судом також було встановлено, що хоча в ухвалі місцевого суду не зазначено всю інформацію щодо обвинуваченого та події, що мала місце, однак їх відсутність не вплинула на наявність визначених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
У касаційній скарзі прокурор не оспорює факту правомірності звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження, а звертає увагу на формальні недоліки, які загалом не впливають на правильність ухвалених судами рішень. Також прокурор не висловлює незгоду із вищезазначеним часом вчинення кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_4 .
Кримінальний і кримінальний процесуальний закон зобов'язують суд закрити провадження у разі спливу строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Для такого закриття закон не вимагає додаткових підстав, таке закриття є безальтернативним і суд не має процесуальної можливості продовжити судовий розгляд, якщо особа вважає за доцільне закрити провадження на підставі ст. 49 КК.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є законною та вмотивованою.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3