Рівненський апеляційний суд
25 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 565/592/26
Провадження № 33/4815/624/26
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Міщук Л.А.,
захисника - Мудрака О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мудрака О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вараського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2026 року, -
Постановою Вараського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2026 року, о 23 год. 33 хв., в м. Вараш, по м-ну Перемоги, буд.33, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mercedes Benz S 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови), і від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі, з урахуванням додаткових пояснень, захисник Мудрак О.С. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд безпідставно визнав допустимим відеозапис, долучений працівниками поліції, не перевіривши його походження, цілісність, первинний носій, порядок копіювання та повноваження особи, яка здійснювала копіювання, попри наведені стороною захисту порушення вимог Інструкції МВС №1026.
Вказує, що суд формально відхилив клопотання захисту про недопустимість відеозапису, не навів мотивів неврахування доводів щодо відсутності частини відеофайлів, суперечностей у використанні відеореєстраторів та незаконного посилання на наказ, прийнятий вже після події.
Доводить, що суд не перевірив законність зупинки транспортного засобу, не встановив наявності передбачених законом підстав для такої зупинки, а також не надав належної оцінки істотним недолікам протоколу про адміністративне правопорушення.
Стверджує, що судові висновки мають формальний характер, не містять належної оцінки доводів сторони захисту та не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується у справах за ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доводи адвоката Мудрака О.С.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджуються сукупностю зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №608206 від 07 березня 2026 року (а.с. 2, зворотня сторона); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 2); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно з яким огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився (а.с. 3); відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмову від проходження вказаного огляду у медичному закладі (файл 0367, час: 00:30, 02:45).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Так, згідно відеозапису працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або пройти вказаний огляд в медичному закладі, однак ОСОБА_1 не відповідав на поставлені питання, однак одного разу вказав, що не бажає проходити огляд (файл 0367, час: 02:43).
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На переконання апеляційного суду, зафіксована відеозаписом поведінка ОСОБА_1 правильно розцінена працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, що підтверджує порушення ним п. 2.5 ПДР.
Доводи про те, що суд без належного аналізу прийняв долучений до справи відеозапис працівників поліції та не перевірив їх належність і допустимість, спростовуються змістом постанови, з якої вбачається наступне.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що Вараським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області надано суду:
- копію наказу Вараського РВП ГУНП в Рівненській області «Про закріплення відповідальних осіб, які здійснюють контроль за порядком зберігання, видачі та приймання портативних відео реєстраторів, карт пам'яті, зміну дати та часу на портативних відео реєстраторах, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторі» №82 від 27 березня 2026 року. В п.5 вказаного наказу зазначено, про втрату чинності наказом Вараського РВП ГУНП Рівненської області №51 від 16 лютого 2025 року;
- витяг з журналу обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Вараського РВП (інв.№1160). Згідно з наданим витягом 07 березня 2026 року Ткачуку видано відеозапис по справі ОСОБА_1 , ч. 1 ст. 130 КУпАП, тип носія відеозапису - DVD-R;
- витяг з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації Вараського РВП (інв.№1161). Згідно з наданим витягом 06 березня 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одержано обладнання - М-505/21 та М-505/31, відповідно. Здано обладнання 07 березня 2026 року.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відеозапис складається з декількох фрагментів, проте за своєю суттю відеозапис є безперервним, достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій. Крім того, кожний наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього без будь-яких розривів у часі.
З огляду на наведене місцевим судом встановлено, що порушень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 чи Наказу №1026 МВС України від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» з боку працівників поліції не встановлено.
Відтак, судом були досліджені протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції та інші матеріали справи, які узгоджуються між собою та підтверджують встановлені обставини. Порушень процедури які б тягнули недопустимість доказів, матеріали справи не містять.
За таких обставин підстав вважати, що судом першої інстанції не забезпечено повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, не вбачається.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів законності зупинки ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом апеляційний суд до уваги не бере, оскільки згідно відеозапису працівників поліції, після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останній жодним чином не висловлював працівникам поліції будь-які зауваження щодо законності його зупинки.
Крім того, у матеріалах справи наявний відеозапис з камери працівника поліції, з якого вбачається, що екіпаж патрульної поліції переслідує інший транспортний засіб, після зупинки якого встановлено, що це Mercedes Benz S 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,за кермом якого перебував ОСОБА_1 , який жодним чином не заперечував факт керування вказаним автомобілем (файл 0366, час 00:01 - 00:47).
Відтак, зупинка транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 була здійснена у межах наданих працівникам поліції законом повноважень.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд -
Постанову Вараського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Мудрака О.С.- без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович