06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/37713/21-ц
провадження № 61-3304св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Лотореї»,
треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотореї», треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , про визнання недійсними договору застави рухомого майна та договору купівлі-продажу.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» (далі - ТОВ «ДП Державні Лотереї») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотореї»
(далі - ТОВ «ДП Лотореї»), третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсними договору застави рухомого майна та договору купівлі-продажу.
У позовній заяві ТОВ «ДП Державні Лотереї» просило суд:
- визнати недійсним договір застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДП Державні Лотереї», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 648;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДП Лотореї», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 921.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 14 липня 2022 року задовольнив клопотання ОСОБА_2 та залучив його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 18 липня 2023 року позов ТОВ «ДП Державні Лотереї» задовольнив.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ДП Лотореї» - адвоката Лєман Н. Г. задовольнив частково. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гнатюка І. О. задовольнив частково. Прийняв відмову ТОВ «ДП Державні Лотереї» від позову. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року визнав нечинним. Провадження у справі закрив.
Верховний Суд постановою від 04 жовтня 2024 року касаційну скаргу
ТОВ «ДП Державні Лотереї» задовольнив. Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасував. Справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі, Верховний Суд вказав на існування конфлікту позицій представників позивача щодо продовження розгляду справи, а також на те, що апеляційний суд не надав оцінки повідомленню позивача, підписаному Толмачовим В. В., про обмеження повноважень ОСОБА_2 на представництво ТОВ «ДП Державні Лотереї» на підставі рішення загальних зборів ТОВ «ДП Державні Лотереї» від 13 жовтня 2023 року, оформленого протоколом № 13-10/1, у зв'язку з чим не вжив заходів щодо перевірки повноважень представників товариства, не встановив, що адвокат Шевчук В. В. не має повноважень на представництво інтересів товариства, не переконався, що така відмова є безумовною і підтримується іншим представником ТОВ «ДП Державні Лотереї» - адвокатом Шевчуком В. В.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2025 року прийняв відмову ТОВ «ДП Державні Лотереї» від позову. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року визнав нечинним. Провадження у справі закрив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 березня 2025 року Толмачов В. В., який діє від імені ТОВ «ДП Державні Лотереї», через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у зазначеній справі.
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, передати справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження у цивільній справі та витребував її із Печерського районного суду міста Києва.
17 квітня 2025 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2026 року призначив справу до судового розгляду колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів
від 01 квітня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.
(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про прийняття відмови від позову, не врахував висновок Верховного Суду, викладений у цій справі у постанові від 04 жовтня 2024 року та прийняв відмову від позову ТОВ «ДП Державні Лотереї» за підписом представника, якого вищий орган цього товариства визнав таким, що не має повноважень діяти у справі від його імені. Апеляційний суд не перевірив того факту, чи повідомив директор товариства ОСОБА_2 про намір вчинення будь-яких процесуальних дій, пов'язаних із розглядом цієї справи в суді, в тому числі стосовно відмови та/або залишення без розгляду позовної заяви.
Наголошує, що ОСОБА_2, вступивши у змову з іншими особами та зловживаючи повноваженнями директора ТОВ «ДП Державні Лотереї», використав свої повноваження всупереч інтересам товариства та здійснив дії щодо відмови від цивільного позову з метою спричинення збитків товариству.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ТОВ «ДП Державні Лотереї» за підписом Оберемка Р. А. та за підписом Гамолі О. Ф., які містять посилання на відсутність підстав для розгляду касаційної скарги по суті, у зв'язку її поданням особою, яка не має на це відповідних повноважень. Крім цього, відзиви також містять клопотання про розгляд справи за участю представника ТОВ «ДП Державні Лотереї».
У березні 2026 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від представника ТОВ «ДП Лотореї», які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, де наявні посилання на необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
У пункті 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Обов'язок суду роз'яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій передбачено пунктом 3 частини п'ятої статті 12 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов'язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз'яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10, від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20.
Системне тлумачення положень статті 206 ЦПК України з урахуванням правової природи відмови від позову як одностороннього процесуального волевиявлення позивача дає підстави для висновку, що така відмова повинна мати безумовний, чіткий та узгоджений характер. Вказане волевиявлення має бути спрямоване на припинення судового розгляду справи та відмову від судового захисту заявлених вимог і не може залежати від будь-яких умов чи застережень.
У випадку здійснення представництва інтересів позивача у судовому процесі представником, реалізація права на відмову від позову можлива виключно за умови наявності належних повноважень у представника.
У цій справі Верховний Суд, ухвалюючи постанову про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, якою прийнято відмову від позову, вказав на наявність правової невизначеності щодо обсягу та дійсності повноважень осіб, які діяли від імені товариства, а також очевидний конфлікт процесуальних позицій представників позивача.
Натомість, суд апеляційної інстанції, всупереч наведеній позиції Верховного Суду, не виконав відповідні вказівки суду касаційної інстанції та не врахував обставини, які стали підставою для попереднього скасування ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року й постановив ухвалу про прийняття відмови від позову, яка по суті є аналогічною за своїм змістом попередній ухвалі, яка скасована у касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Законодавець передбачив презумпцію достовірності внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей з метою використання їх, зокрема, у господарському обороті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 914/768/22).
За відомостями цього Реєстру керівник ОСОБА_2 відсторонений на підставі протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ «ДП Державні Лотереї» від 13 квітня 2021 року. Толмачов В. В. , який подав касаційну скаргу у цій справі, зазначений як виконуючий обов'язки директора ТОВ «ДП Державні Лотереї» згідно із протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ «ДП Державні Лотереї» від 13 квітня 2021 року.
Отже, виходячи з презумпції достовірності відомостей, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Толмачов В. В. є повноважним представником ТОВ «ДП Державні Лотереї», а доводи підписаної ним касаційної скарги заслуговують на увагу.
Підстави для закриття касаційного провадження, повернення касаційної скарги відсутні, оскільки обставина подання касаційної скарги повноважним представником не спростована.
Суд касаційної інстанції розглядає цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, підстав для виклику учасників справи в судове засідання немає.
Отже, апеляційний суд належно не перевірив належність та обсяг повноважень представників позивача, а також не пересвідчився у безумовності та узгодженості заявленої відмови від позову.
Ігнорування вказаних обставин призвело до передчасного висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров