27 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/37329/23
адміністративне провадження №К/990/20717/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №320/37329/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, які полягають у перенаправленні ухвали Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі №759/13467/21 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва;
- визнати протиправними дії голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С., які полягають у перенаправленні ухвали Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі №759/13467/21 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області;
- визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 12 червня 2023 року №39;
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 вересня 2023 року №IХ- 014/2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 12 червня 2023 року №39.
Визнано протиправним і скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 вересня 2023 року №IХ- 014/2023.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задоволено.
Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 12 червня 2023 року №39 - скасовано та позовну вимогу в цій частині залишено без розгляду.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 вересня 2023 року №IХ- 014/2023 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги відмовлено.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року касаційну скаргу Карповича Андрія Петровича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №320/37329/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішень - повернуто особі, яка її подала.
07 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №320/37329/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховним Судом в ухвалі від 30 квітня 2026 року роз'яснено скаржнику, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту повторно поданої касаційної скарги встановлено, що, попри наведення значного обсягу доводів та посилань на норми законодавства, скаржником належним чином не викладено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №813/2639/18, від 14 грудня 2020 року у справі №821/1030/17, від 30 вересня 2021 року у справі №440/1376/19, від 12 жовтня 2021 року у справі №820/4155/18, від 10 листопада 2022 року у справі №826/14291/17, від 19 жовтня 2023 року у справі №280/1396/22.
На думку скаржника, у вказаних судових рішеннях викладено висновки щодо застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначення меж повноважень органів адвокатського самоврядування, співвідношення закону та підзаконних актів, а також порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.
Крім того, скаржник викладає власне бачення застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КАС України та актів органів адвокатського самоврядування, стверджуючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зазначені скаржником доводи за своїм змістом фактично спрямовані на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак наведені обґрунтування не відповідають вимогам, установленим для належного викладення такої підстави касаційного оскарження.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови (постанов) Верховного Суду, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній (них) викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Також, усупереч наведеному, скаржником не зазначено конкретної норми права, яку, на її думку, суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник не наводить належного обґрунтування того, у чому саме полягає суперечність між висновками суду апеляційної інстанції та висновками Верховного Суду, а також не доводить подібності правовідносин у справі, що переглядається, та у справах, на які вона посилається.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-яких окремих міркувань чи висновків, викладених у мотивувальних частинах судових рішень.
Також Верховний Суд звертає увагу на те, що недостатньо лише зазначення постанов Верховного Суду, у яких викладено висновки щодо застосування норми права, обов'язковою умовою є доведення подібності правовідносин у справах, у яких такі висновки були сформульовані, та у справі, що переглядається.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
Крім того, варто відмітити, що поряд із посиланням на неврахування судами висновків Верховного Суду, скаржник одночасно зазначає про необхідність формування нового правового підходу, відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також посилається на порушення судами норм процесуального права.
Таким чином, зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що постановою суду апеляційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 12 червня 2023 року №39 скасовано, а позовну вимогу в цій частині залишено без розгляду.
При цьому, скаржник заявляючи в касаційній скарзі вимогу скасувати оскаржувані рішення суду та направити справу на новий розгляд, не наводить належного обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства в частині залишення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 12 червня 2023 року №39 без розгляду.
Водночас, необхідно врахувати, що згідно із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року справу №320/37329/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості касаційного оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, визначені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, відповідно до якого не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У частині обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики) скаржник зазначає, що спір у цій справі стосується застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначення меж повноважень органів адвокатського самоврядування та порядку здійснення дисциплінарного провадження щодо адвокатів.
На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду та Верховного Суду України, у яких, на її думку, сформульовано правові підходи щодо співвідношення закону та підзаконних актів, меж дискреції органів адвокатського самоврядування, порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, а також необхідності дотримання принципу правової визначеності.
Також скаржник указує на необхідність формування єдиного підходу до застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у спірних правовідносинах та зазначає, що справа має значення для практики застосування відповідного законодавства у діяльності КДКА та ВКДКА.
У частині обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (значний суспільний інтерес або виняткове значення справи для учасника справи) скаржник зазначає, що предмет спору стосується діяльності органів адвокатського самоврядування, меж їхніх повноважень, порядку здійснення дисциплінарного провадження щодо адвокатів, а також застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та актів органів адвокатського самоврядування.
У цьому контексті скаржник наголошує на необхідності формування єдиного підходу щодо застосування відповідних норм права та посилається на правові позиції Верховного Суду у справах, пов'язаних із дисциплінарною відповідальністю адвокатів і діяльністю органів адвокатського самоврядування.
Крім того, скаржник зазначає, що справа має для неї виняткове значення, оскільки стосується здійснення нею адвокатської діяльності, притягнення до дисциплінарної відповідальності, законності рішень органів адвокатського самоврядування та, на її думку, гарантій незалежності адвокатської діяльності. Також скаржник указує, що оскаржувані рішення впливають на її професійну діяльність, репутацію адвоката та можливість реалізації права на здійснення адвокатської діяльності.
Оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування визначених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження, посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої цієї статті, також не може бути визнане достатнім для відкриття касаційного провадження. Самі по собі винятки, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не замінюють обов'язку скаржника належно визначити та обґрунтувати підстави касаційного оскарження, встановлені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Крім того, відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене 17 березня 2026 року, опубліковане 20 березня 2026 року, а касаційну скаргу направлено через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду 07 травня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно із касаційною скаргою скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржник зазначає, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції було доставлено до її електронного кабінету 20 березня 2026 року, а тому останнім днем строку касаційного оскарження є 20 квітня 2026 року. Первинну касаційну скаргу було подано у межах цього строку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», однак ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року її повернуто. Скаржник також посилається на перебування у період з 20 квітня 2026 року по 30 квітня 2026 року на стаціонарному лікуванні та зазначає, що повторну касаційну скаргу подано після усунення недоліків у розумний строк з урахуванням роз'яснень, викладених в ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд враховує доводи скаржника щодо неможливості своєчасного звернення до суду касаційної інстанції у зв'язку зі станом здоров'я, однак не вбачає підстав для висновку про наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на касаційне оскарження у встановлений процесуальним законом строк.
Так, як убачається з матеріалів касаційної скарги та наведених самим скаржником обставин, первинну касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції було подано 20 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - Карповичем А.П. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Тож, наведені скаржником доводи щодо стану здоров'я не свідчать про неможливість звернення до суду касаційної інстанції, оскільки право на подання касаційної скарги фактично було реалізовано шляхом звернення представника.
Крім того, на підтвердження наведених обставин скаржником додано довідку про тимчасову непрацездатність, однак зі змісту зазначеного документа не вбачається перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у відповідний період, про що вона зазначає у поданій касаційній скарзі, натомість таким документом підтверджується факт тимчасової непрацездатності у період з 20 квітня 2026 року по 30 квітня 2026 року.
При цьому повернення ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року первинної касаційної скарги у зв'язку з її невідповідністю вимогам процесуального закону саме по собі не є підставою для поновлення строку касаційного оскарження та не свідчить про наявність об'єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали належному оформленню та поданню касаційної скарги.
Суд також ураховує, що повторну касаційну скаргу подано ОСОБА_1 особисто через підсистему "Електронний суд" 07 травня 2026 року після отримання 01 травня 2026 року ухвали Верховного Суду про повернення первинної касаційної скарги. Водночас наведені у клопотанні доводи та додані матеріали не містять належного обґрунтування причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у встановлений законом строк із касаційною скаргою, оформленою відповідно до вимог процесуального закону, у тому числі щодо належного викладення підстав касаційного оскарження.
Частинами другою статті 44 та першою статті 45 КАС України учасників справи зобов'язано добросовісно користуватися процесуальними правами та своєчасно виконувати процесуальні обов'язки.
Поновлення строку на касаційне оскарження можливе лише за наявності об'єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та підтверджені належними доказами.
Водночас повернення касаційної скарги у зв'язку з її неналежним оформленням саме по собі не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку, а право на повторне звернення не звільняє особу від обов'язку дотримуватися вимог процесуального закону.
З огляду на те, що скаржником не наведено обставин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання касаційної скарги, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження відсутні.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строків із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №320/37329/23.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №320/37329/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішень - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович