27 травня 2026 року
м. Київ
справа №440/11481/24
адміністративне провадження №К/990/20710/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №440/11481/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 07.05.2026 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №440/11481/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» (вул. Клінкерна, 1, м. Полтава, 36041, код ЄРДПОУ 33660476) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00129350405 від 11.09.2024, в частині, яким до ТОВ «Спецмехсервіс» застосовано штраф в сумі 114666,67 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі №440/11481/24 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у системному зв'язку з пунктом 187.1 статті 187 та пунктом 201.1 статті 201 ПК України у подібних правовідносинах, а саме: «Чи підлягає платник податків відповідальності згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкової накладної, якщо судом встановлено, що на дату її складання (вказану в накладній) фактичного обов'язку щодо такої реєстрації не існувало через відсутність «першої події» в розумінні ст. 187 ПК України?».
Також скаржником вчинено посилання на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про врахування преюдиційних фактів, встановлених у справі №440/13600/24 (п. 3 ч. 2 ст. 353 КАС України). Суд припустився підміни понять, ототожнивши обов'язковість правових висновків (ст. 242 КАС) із обов'язковістю встановлених фактів (ст. 78 КАС).
Крім того, скаржником вказано про внутрішню суперечливість рішення (п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України), порушення норм процесуального права (статей 242, 322 КАС України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та призвело до прийняття рішення, яке не відповідає принципу юридичної визначеності через наявність взаємовиключних тверджень у його тексті - внутрішню суперечливість висновків суду та відсутність логічного зв'язку між мотивувальною та резолютивною частинами рішення, як того вимагає ст. 322 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржником не обґрунтовано, як саме має застосовуватися норма права у даному випадку, який висновок має бути сформовано судом касаційної інстанції за результатами розгляду даної справи.
Як встановлено зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складаючи податкову накладну датою складання не оформленого належним чином акту прийому-передачі послуг та реєструючи вказану накладу у строки понад два роки з дати складання податкової накладної позивач усвідомлював вчинення вказаних дій з порушенням п.п. 187.1 ст. 187, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки представником позивача в письмових поясненнях самостійно підтверджено, що перша безспірна подія виникнення податкових зобов'язань відбулася 10.05.2024 р., коли на рахунок позивача надійшли кошти. А тому податковий орган, застосовуючи до позивача штрафні санкції, передбачені ст. 120-1 ПК України, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Скаржником не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, що позивач не дотримався вимог податкового законодавства, визначивши дату складання податкової накладної 14.12.2021.
Також зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що судом апеляційної інстанції відхилено покликання позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №440/13600/24, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та не зобов'язаний ураховувати рішення суду апеляційної інстанції.
Нормами КАС України не передбачено преюдиційні факти та обов'язок їх врахування судами.
Скаржником не обґрунтовано, чому рішення суду апеляційної інстанції у справі №440/13600/24 має значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд зауважує, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України, проте скаржником для обґрунтування позиції щодо суперечливості рішення відповідні норми не вказано.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №440/11481/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева ,
Судді Верховного Суду