ф
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 280/4776/25
адміністративне провадження № К/990/21413/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 280/4776/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів пенсії за відповідний місяць періоду з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, виплаченої із затримкою у січні 2025 року, в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону №2050-III, а саме: не окремо за кожен місяць періоду боргу, а шляхом розрахунку на загальну суму, що має разовий характер; з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати доходу з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, а лише за період з вересня 2023 до листопада 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, виплачені із затримкою у січні 2025 року, окремо для кожного місяця, шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у січні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;
- виплатити суму компенсації втрати частини доходів за винятком 3719,22 грн., сплачених відповідачем в рахунок компенсації у січні 2025 року, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з січня 2025 року до моменту виплати, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати на суму пенсії ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення суду у справі №280/487/23, за період з 01.01.2018 року по 30.11.2023 року, не в порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати на суму пенсії ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення суду у справі №280/487/23, за період з 01.01.2018 року по 30.11.2023 року, в порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за кожен місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, представник позивачки - адвокат Меламед В. подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12.05.2026.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі не наведено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням скаржником у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 280/4776/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова