26 травня 2026 року
м. Київ
справа №380/10415/25
адміністративне провадження № К/990/20075/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 380/10415/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року та з 01 січня 2025 року по 19 лютого 2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2024 року по грудень 2024 року в повному розмірі, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити без урахування податків та зборів індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року та з 01 січня 2025 року по 19 лютого 2025 року;
- зобов'язати перерахувати розмір індексації грошового забезпечення за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року, та виплатити її без урахування податків та зборів;
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2025 року по 19 лютого 2025 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2024 року по грудень 2024 року в повному розмірі, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 без урахування податків та зборів індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2025 року по 19 лютого 2025 року, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір індексації грошового забезпечення за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року, та виплатити її без урахування податків та зборів.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на зазначені судові рішення. Ухвалами Верховного Суду від 02 квітня 2026 року, від 20 квітня 2026 року та від 30 квітня 2026 року вказані касаційні скарги було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області, подана вчетверте, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 380/10415/25.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329 та 330 КАС України та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме шляхом подання до Суду: уточненої касаційної скарги, у якій навести підстави касаційного оскарження з врахуванням зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали вимог; заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів; документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі; доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про усунення недоліків, у якій повторно наведено підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також надано доказ сплати судового збору та направлення касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник повторно зазначає, що вже звертався до суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Також скаржник зауважує, що повторні касаційні скарги подавалися невідкладно після усунення недоліків, на які вказував Верховний Суд.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущено, оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 03 березня 2026 року у відкритому судовому засіданні, у повному обсязі її складено 12 березня 2026 року, тоді як із касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 01 травня 2026 року.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою тощо.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 02 квітня 2026 року, від 20 квітня 2026 року та від 30 квітня 2026 року касаційні скарги повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Зокрема, неодноразове невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Повернення касаційної скарги (з причин неналежного її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Невиконання та неврахування вимог ухвали про повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Крім того, скаржником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження оскільки, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг так і не усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що залишаючи касаційну скаргу без руху, Суд вже надавав оцінку наведеним скаржником доводам поважності причин пропуску строку та вказав про їх неповажність, нових доводів скаржником не наведено.
Отже, станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 380/10415/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов