26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 380/24726/24
адміністративне провадження № К/990/52545/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/24726/24
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. М. Судова-Хомюк, І. В. Глушко, В. С. Золоточний) від 18 листопада 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 27 серпня 2024 року № 36658/13-01-07-09 про застосування відносно ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 327 200,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки винесене з порушенням чинного законодавства. Зазначає, що 09 липня 2024 року працівники ГУ ДПС в Івано-Франківській прибули в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , із метою проведення фактичної перевірки. Позивач вважає, що фактична перевірка призначена контролюючим органом за відсутності визначених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підстав. Поряд з цим, на виконання вимог податкового законодавства позивачем під час перевірки безпосередньо в приміщенні магазину надано посадовим особам податкового органу всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 надав такі документи: договір комісії; договір суборенди; акт приймання-передачі товарів; форму введення обліку товарних запасів; договори про співпрацю, а також інші документи.
Водночас, працівники податкового органу не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення платником податків порушень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і як наслідок, порушуючи права платника податків, норми податкового законодавства, склали акт фактичної перевірки від 18 липня 2024 року № 090840 за відсутності жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення суб'єктом господарювання таких порушень. Із цим актом позивач не погодився, а тому представник ФОП ОСОБА_1 у визначені податковим законодавством строки подала заперечення на акт перевірки, до яких також було долучено весь пакет первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності, які були безпідставно та без належного мотивування залишені без задоволення.
Позивач зазначає, що всі товари, які знаходились у магазині, офіційно отримані платником податків за відповідними правочинами, які неодноразово надавалися, проте з незрозумілих причин не взяті до уваги. Також вказує, що у цьому випадку відсутні правові підстави для застосування до платника податків фінансової санкції у заявленому ДПС розмірі, оскільки всі товари, які знаходились в магазині, офіційно отримані платником податків за відповідним договором комісії та актом приймання-передачі, що підтверджується прихідними документами, які були неодноразово надані під час перевірки, проте безпідставно не враховані .
Позивач вважає, що під час проведення фактичної перевірки не було достеменно встановлено незабезпечення введення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, ненадання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, у зв'язку з чим висновки, зазначені ГУ ДПС в Івано-Франківській області в акті фактичної перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, є припущеннями інспекторів. Твердження працівників ДПС не знайшли свого підтвердження, відтак встановлені в ході перевірки порушення є неправомірними та необґрунтованими, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/24726/24 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 36658/13-01-07-09 від 27 серпня 2024 року.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, та прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач через систему «Електронний суд» 15 грудня 2025 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
5.1 Також просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати за подання касаційної скарги.
6. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М.М. - головуючий суддя, Дашутіна І.В., Шишов О.О.
8. Через систему «Електронний суд» 06 січня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. 29 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від позивача.
10. Через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС.
11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
12. 15 травня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 541 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 "Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І.В., який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 22 вересня 2022 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010001165031.
15. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
16. Посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області на підставі наказу від 09 липня 2024 року № 2115-п та направлень на перевірку від 09 липня 2024 року № 39378 та № 3939 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач. (а.с. 60,61, том 1)
17. За результатами фактичної перевірки складений акт від 18 липня 2024 року № 13434/15/13/РРО/ НОМЕР_1 (а.с., том 1), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме:
порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 1 327 200,00 грн,
а також пункту 44.6. статті 44 ПК України, а саме ненадання на вимогу контролюючого органу документи щодо походження товарів, а також виписки про рух коштів через банківський термінал, про що складено відповідний акт.
18. Судами встановлено, що в ході перевірки уповноваженому представнику позивача 09 липня 2024 року вручено вимогу про надання документів, у якій вказано, що у зв'язку з проведенням фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 ПК України, необхідно надати документи за місцем здійснення перевірки, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема:
реєстраційне посвідчення реєстратора розрахункових операцій;
довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій;
книгу обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій;
форму ведення обліку товарних запасів;
накладні на товар, що знаходяться в реалізації;
трудові угоди з працівниками;
документи що засвідчують особи (копії);
ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним (попередні що закінчились);
документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договір оренди));
договір з установою банку про встановлення банківського терміналу розрахунку електронних платіжних засобів;
дописано від руки:
«банківська виписка про рух коштів (розрахунки з допомогою банківського терміналу) за період з 01.10.2023 - 09.07.2024».
Вказані документи надати до перевірки за місцем здійснення перевірки у приміщення ГУ ДПС в Івано-Франківській області вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, каб. № 233 11.07.2024 по 10:00 год.
19. На виконання письмової вимоги про надання документів до перевірки вчасно надано договір комісії від 14 травня 2024 року № ос-14-05-24 ГР та акт приймання-передачі товарів до договору комісії від 14 травня 2024 року № ос-14-05-24 ГР в загальній кількості 971 одиниць товарів на загальну суму 1 327 200 грн також договори про співпрацю та форма обліку товарних запасів.
20. Фізичні особи підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_4., які є представниками позивача по договору про співпрацю, відмовилися від підписання акта фактичної перевірки та отримання такого акта, про що ГУ ДПС у Івано-Франківській області складено акт від 08 липня 2024 року № 1567 (а.с. 66 том. 1).
21. Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав на вищезазначений акт заперечення від 09 серпня 2025 року, до яких повторно долучив копію договору комісії, копію акта приймання-передачі товару до договору комісії та копії форми обліку товарних запасів.
22. За результатом розгляду поданих заперечень ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 21 серпня 2024 року повідомлено позивача про те, що зафіксовані в Акті перевірки від 18 липня 2024 року порушення вимог чинного законодавства України, не спростовується поданими запереченнями.
23. На підставі акта перевірки від 10 липня 2024 року №13434/15/13/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2024 року № 36658/13-01-07-09, згідно з яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (а саме за «не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції з видачою відповідних розрахункових документів, порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації»), на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 327 200,00 грн (а.с. 24, том 1).
24. Податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2024 року № 36658/13-01-07-09 оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 09 вересня 2024 року (а.с. 29, том 1).
25. Рішенням ДПС України від 11 листопада 2024 року № 33776/6/99-00-06-03-02-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 25, том 1).
25. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фактична перевірка позивача була призначена контролюючим органом за наявності передбачених законом підстав, а відтак доводи позивача щодо протиправності її призначення є безпідставними.
Щодо суті порушень, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1 327 200,00 грн, які не підтверджені під час проведення перевірки первинними документами, що підтверджують облік та походження товарів.
На думку суду першої інстанції такий висновок відповідача ґрунтується лише на твердженні про неподання позивачем виписки про рух коштів через банківський термінал.
Суд першої інстанції заперечив такий висновок податкового органу, як підставу для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки сам факт неподання банківської виписки про рух коштів не свідчить про відсутність обліку товарів, що перебувають на реалізації. Зазначив, під час перевірки представник позивача надав посадовим особам податкового органу договір комісії; договір суборенди; акт приймання-передачі товарів; договори про співпрацю та форму введення обліку товарних запасів. Вказана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується актом фактичної перевірки. При цьому, посадові особи ГУ ДПС в Івано-Франківській області в акті фактичної перевірки вказали, що залишок товарів, що є в реалізації відповідають переліку товару, зазначеному в акті приймання-передачі товару.
Тобто, контролюючим органом не було встановлено факту реалізації товару, перелік якого наведений в акті приймання-передачі.
Суд першої інстанції дослідив долучені до справи документи, а саме: договір комісії від 14 травня 2024 року № ОС-14-05-24-ГР; акт приймання-передачі товарів до договору комісії від 14 травня 2024 року № ОС-14-05-24-ГР та форму обліку товарних запасів, які були подані позивачем та досліджувались посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області під час фактичної перевірки.
Суд першої інстанції вважав, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні відповідні документи, що підтверджували походження та облік товару, який знаходився в реалізації. Розбіжностей щодо переліку товарів, які отримані позивачем за актом приймання-передачі з тими, які знаходились у місці їх реалізації, податковим органом не встановлено, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 36658/13-01-07-09 від 27 серпня 2024 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 327 200,00 грн, винесено відповідачем без дотримання вимог закону.
28. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність у діях позивача порушень податкового законодавства, неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційний суд зазначив, що позивач, здійснюючи діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів (мобільна телефони, ноутбуки, аксесуари до них), є суб'єктом, на якого поширюється обов'язок ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та Порядку № 496, а відтак повинен забезпечити належне документальне підтвердження походження товару та його обліку за місцем реалізації.
На думку суду апеляційної інстанції, надана позивачем під час проведення перевірки копія витягу із форми ведення обліку товарних запасів не відповідає вимогам Порядку № 496, оскільки не містить відомостей про найменування товарів, їх кількість (із зазначенням одиниці виміру) та вартість, що унеможливлює ідентифікацію товарних залишків та перевірку їх обліку за місцем реалізації.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що наявність у позивача первинних документів, зокрема договору комісії та акту приймання-передачі товарних запасів, не є достатньою для підтвердження належного ведення обліку товарно-матеріальних цінностей у розумінні вимог податкового законодавства.
Крім того, суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні банківські виписки щодо комісійної винагороди комісіонера, розмір якої встановлений розділом 5 Договору комісії № ОС-14-05-24-ГР від 14 травня 2024 року.
Виходячи із сукупності наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що контролюючим органом обґрунтовано встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, а відтак наявні правові підстави для застосування до нього фінансових санкцій відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнав спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
30. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено:
- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми пункту 12 статті 3, статті 20 Закону № 265/95-ВР без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 25 червня 2025 року у справі № 280/1996/23, від 30 липня 2024 року у справі № 380/6314/24, від 09 вересня 2025 року у справі № 600/5677/24-а, від 18 червня 2025 року у справі № 280/2502/24, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 21 червня 2024 року у справі № 420/16308/22, оскільки в даному випадку первинні документи, що підтверджують облік товарних запасів, які знаходилися у місці продажу, були надані платником податків як на початок перевірки, так і додатково під час перевірки. Разом із цим, ненадання документів, що підтверджують походження товарів, не є підставою для притягнення до відповідальності за статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Також, у касаційній скарзі є посилання на постанови Верховного Суду:
- від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 21 червня 2024 року у справі № 420/16308/22 відповідно до яких: «ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.».
- від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 06 грудня 2024 року у справі № 440/2331/24 відповідно до яких: «проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях.».
Водночас у цій справі контролюючим органом:
не проведено інвентаризації товарних запасів як єдиного передбаченого законом способу встановлення їх фактичної наявності;
не встановлено невідповідності між наявними товарними запасами та документами, наданими позивачем;
не зафіксовано факту реалізації необлікованих товарів.
Більше того, позивач звертає увагу на те, що як встановлено судом першої інстанції, залишки товарів, що перебували у місці реалізації, відповідали переліку товарів, зазначених в акті приймання-передачі, що свідчить про відсутність розбіжностей у їх обліку.
Проте, зазначеним обставинам суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав.
- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).
31. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, оскільки:
- у контексті вищевказаного суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку наданим позивачем доказам (договору комісії, акту приймання-передачі, формі ведення обліку товарних запасів), як наслідок зробив неправильний висновок про те, що такі документи не підтверджують облік товарів, що перебували на місці продажу, чим порушили норми процесуального права (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).
- щодо змісту правопорушення, то в цій частині зауважено позивачем, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення і розрахунок до них) на предмет наявності в діяльності позивача складу правопорушення, визначеного нормами Закону № 265/95-ВР, і за яке саме діяння контролюючий орган застосував санкцію статті 20 цього Закону.
32. Таким чином, на переконання скаржника, винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення про порушення вимог закону не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки містить зовсім іншу інформацію щодо змісту правопорушення, ніж передбачено статті 20 Закону № 265/95-ВР як підстава для притягнення до відповідальності, передбаченої вказаною статтею, а саме «порушення порядку ведення обліку товарних запасів». Тобто, позивача не може бути притягнуто до відповідальності з статтею 20 Закону № 265/95-ВР, оскільки в ППР відсутнє чітке та належне формулювання змісту правопорушення, як того вимагає зазначена норма та форма ППР «С».
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.
34. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
36. Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
37. Так, пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
38. Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 2 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
39. Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
40. Так, стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
41. Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР, вбачається два самостійних склади правопорушення, за які як у їх взаємній сукупності, або у кожному конкретному випадку може бути визнано, як порушення та застосована штрафна санкція.
42. До першого складу, можна віднести порушення пов'язаного із здійсненням суб'єктом господарювання реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто взагалі,
та/або
до другого - не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
43. Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
44. Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22, від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24, від 30 вересня 2025 року у справі № 520/22949/24, від 14 квітня 2025 року у справі № 160/13547/25.
45. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 1 327 200,00 грн, та не надано на вимогу контролюючого органу документи щодо походження товарів, а також виписки про рух коштів через банківський термінал, про що складено відповідний акт.
46. Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.
47. Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
48. На виконання норм статті 3 Закону № 265/95-ВР, ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року № 496 (останній зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2021 року за № 1411/37033), яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок № 496).
49. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 496 він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
50. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
51. За змістом пункту 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
52. Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
53. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
54. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
55. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
56. Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
57. Аналізуючи положення Порядку № 496 у сукупності Верховний Суд у своїй постанові від 08 січня 2026 року у справі № 140/844/25 дійшов висновку, що обов'язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов'язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об'єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.
58. При цьому Суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22, в якій зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
59. Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач як комісіонер за договором комісії від 14 травня 2024 року № ос-14-05-24 ГР, укладеним з ФОП ОСОБА_3 (комітентом), здійснював у магазині за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 8 торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільними телефонами, акумуляторами та іншими аксесуарами до мобільних телефонів).
60. Зокрема за умовами пункту 4.1 Договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 8; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.
61. Отже, саме актом приймання-передачі товарів від 1 липня 2024 року позивачу були передані 971 одиниць товарів на загальну суму 1 327 200,00 грн (поіменний перелік таких товарів, їх кількість, ціна та загальна вартість у розрізі кожної товарної позиції наведені в цьому ж акті), про що відповідачем не заперечується.
62. Отримання товарів на загальну суму 1 327 200,00 грн за вказаним актом приймання-передачі від 1 липня 2024 року шляхом відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів шляхом внесення відповідного запису на підставі вказаного акта.
63. На початок проведення фактичної перевірки (09 липня 2024 року) представники позивача надали посадовим особам контролюючого органу договір комісії, акт приймання-передачі товарів від 1 липня 2024 року за цим договором, а також форму ведення обліку товарних запасів.
64. Вказана інформація відображена у пункті 2.2.20 акту фактичної перевірки позивача.
65. Судами з'ясовано, що саме відображена позивачем у формі ведення обліку товарних запасів вартість облікованих товарів, перенесена контролюючим органом до його розрахунку вартості необлікованих товарів. При цьому, перевіряючі безпосередньо в акті фактичної перевірки вказали, що залишок товарів (а саме на суму 1 327 200 грн), що був у реалізації на момент проведення фактичної перевірки, відповідає переліку товару, зазначеному в акті приймання-передачі товару від 1 липня 2024 року.
66. Тобто, працівники податкового органу не встановили факту реалізації товарів (чи вибуття їх в інший спосіб), взятих позивачем на облік після їх надходження до пункту продажу, та відповідно - випадків недокументування (необліку) вибуття товарних запасів.
67. У свою чергу, належного обґрунтування висновку про те, чому саме вже надана форма ведення обліку товарних запасів суперечить вимогам Порядку № 496, акт перевірки не містить.
68. Що ж стосується посилання в акті перевірки на ненадання банківських виписок, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такі документи, за умови надання позивачем інших документів про ведення товарного обліку, не є такими документами, що безумовно мають бути наявними у фізичної особи-підприємця за місцем здійснення його діяльності під час проведення фактичної перевірки.
69. Так, у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов'язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, що, як встановив суд, й було виконано позивачем.
70. Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання окремих документів, ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.
71. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24.
72. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доводи відповідача щодо наявності в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, документально не підтвердженні.
73. Разом з тим, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку вказаним обставинам виходив з того, що у наданій під час перевірки копії витягу з форми ведення обліку товарних запасів відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, що не узгоджується із нормами Порядку № 496.
74. Суд вважає такі висновки апеляційного суду помилковими, оскільки вони зроблені без урахування змісту затвердженої Порядком № 496 Форми обліку товарних запасів (додаток до Порядку), яка містить наступні графи: графа 1 «№ з/п», графа 2 «Дата внесення запису», графа 3 - 6 «Реквізити первинного документа, що підтверджує надходження або вибуття товару», графа 7 - 8 «Загальна вартість товарів за первинним документом, грн», графа 9 «Примітки», та обставин за яких позивач отримав товари для продажу та їх документальне оформлення. При цьому, відповідно до змісту акта перевірки, контролюючим органом не встановлено зауважень щодо форми ведення обліку товарних запасів чи недоліків його заповнення.
75. Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі матеріали та врахувавши правові позиції Верховного Суду з правозастосування у подібних спірних правовідносинах, дійшов правильного висновку, що враховуючи умови отримання та реалізації товарів за договором комісії, а також відсутності на час проведення перевірки фактів вибуття товарів, позивач правильно відобразив їх надходження до магазину шляхом внесення єдиного запису до форми обліку товарних запасів на підставі первинного документу - акта приймання-передачі товарів від 1 липня 2024 року.
76. Також, констатуючи надання позивачем до перевірки документів, які підтверджують належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, суд першої, надав їм належну оцінку з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача, а саме здійснення комісійної торгівлі, у контексті вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів за місцем продажу.
77. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції хоча й врахував правові висновки касаційного суду з питання застосування норм пункту 12 статті 3, статті 20 Закону № 265/95-ВР, проте надав встановленим обставинам хибну правову оцінку.
78. Стосовно посилання позивача в касаційній скарзі на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20 Суд зазначає, що такі є незастосовними у цій справі.
79. Висновки у справах № 807/1556/17 і № 160/2155/20 стосуються правозастосування підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 177.10 статті 177, пункту 198.5 статті 198 ПК України, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року № 879, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481. Спірні правовідносини у цих справах виникли у зв'язку з проведенням контролюючими органами документальних перевірок фізичних осіб-підприємців, відповідно, предмет доказування у таких справах не охоплював питання виконання/не виконання суб'єктом господарювання обов'язку з надання до перевірки документів, підтверджуючих облік товарів, які перебували у місці продажу (господарському об'єкті) в розумінні норм Закону № 265/95-ВР. Відповідно, висновки Верховного Суду, які сформульовані у цих постановах, викладені у правовідносинах, які не є подібними.
80. Відтак, доводи скаржника в частині про неврахування апеляційним судом викладених у зазначених судових рішеннях висновків не знайшли свого підтвердження.
81. Окрім того, надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги щодо не дослідження судом апеляційної інстанції тексту податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2024 року № 36658/13-01-07-09 в частині змісту виявленого порушення на предмет його відповідності нормі статті 20 Закону № 265/95-ВР та матеріалам фактичної перевірки, Суд зазначає наступне.
82. Як вбачається з текстів рішень судів у справі 380/24726/24, в акті перевірки зафіксовано вчинення позивачем порушення, визначеного пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, шляхом вказівки на вказану норму права.
83. Одночасно у спірному податковому повідомленні-рішенні наведене формування податкового порушення, за яке мають бути застосовані фінансові санкції, наступного змісту «не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції з видачою відповідних розрахункових документів, порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації».
84. Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додатки 17, 18).
85. Згідно з установленої для такого податкового повідомлення-рішення форми «С», наведеної у додатку 18 до цього Порядку, має зазначатися, зокрема наступна інформація: 1) обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства); обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини).
86. При цьому, у розглядуваному випадку спірне податкове повідомлення-рішення містить інше формулювання змісту правопорушення, ніж передбачено диспозицією статті 20 Закону № 265/95-ВР, як підстави для притягнення до фінансової відповідальності, а саме - «не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції з видачою відповідних розрахункових документів, порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації».
87. Однак відповідно до змісту статті 20 Закону № 265/95-ВР фінансова відповідальність застосовується виключно у разі здійснення реалізації необлікованих товарів або ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться в місці продажу» (випадки чого, як було встановлено судом першої інстанції, взагалі не мали місце як такі).
88. Отже, наведене у податковому повідомленні-рішенні від 27 серпня 2024 року № 36658/13-01-07-09 формулювання правопорушення не відповідає законодавчо визначеному складу такого правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
89. Вирішуючи спір та переглядаючи в апеляційному порядку, суди попередніх інстанцій не врахували особливості нормативно-правового регулювання питання притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР та не надали жодної оцінки у взаємозв'язку із цим змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
90. У той же час, суд першої інстанції, незважаючи на неповноту мотивування у цій частині, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановив відсутність передбачених законом підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.
91. При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції виключно на підставі статті 20 Закону України № 265/95-ВР.
92. Водночас зміст акт фактичної перевірки не містить встановлених обставин щодо непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО/ПРРО чи невидачі відповідних розрахункових документів, а також не містить відомостей про конкретні розрахункові операції, проведені з порушенням вимог Закону № 265/95-ВР.
93. Натомість контролюючим органом фактично зафіксовано лише порушення щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що також свідчить про відсутність належного обґрунтування застосування до позивача фінансових санкцій у спірному розмірі.
94. Стосовно інших доводів та аргументів сторін, то Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
95. Таким чином, враховуючи встановлені обставин у справі, а також враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення розглядуваних позовних вимог.
96. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
97. За змістом статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
98. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 380/24726/24 скасувати.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/24726/24 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов