26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 420/9610/25
провадження № К/990/54584/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення, притягнення до відповідальності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сендика Олега Олександровича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Хлімоненкової М. В., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бойка А. В., суддів: Єщенко О. В., Шевчук О. А.
І. Обставини справи
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вчинені відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті незаконного затримання 31 березня 2025 року з 06:55 год по 17:35 год;
1.2. скасувати рішення т.в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про виклик ОСОБА_1 на 07 квітня 2025 року на 11:00 для уточнення військових даних;
1.3. притягнути до відповідальності т.в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 за вчинення вищезазначених правопорушень.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування рішення т.в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про виклик ОСОБА_1 на 07 квітня 2025 року на 11:00 для уточнення військових даних, тобто повістку, та про притягнення до відповідальності т.в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 за вчинення вищезазначених правопорушень.
Вказана ухвала суду не оскаржувалась в апеляційному порядку.
3. В іншій частині позовних вимог ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов залишено без руху.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовних вимог (з урахуванням ухвали від 09.04.2025 про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог) є незрозумілим, у чому саме позивач вбачає порушення свого права та у який спосіб воно має бути поновлено.
4. На виконання вимог зазначеної ухвали суду представник позивача - адвокат Сендик О. О. подав заяву про усунення недоліків, у якій виклав уточнені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив суд:
4.1. визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання невійськовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті незаконного затримання 31 березня 2025 року з 06.55 год по 17.35 год.
4.2. визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перешкоджання у здійсненні адвокатської діяльності та погрожування в бік адвоката Сендика О. О.;
4.3. притягнути до відповідальності т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 за вчинення вище зазначених правопорушень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
5. В подальшому Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач як підставу позову вказує обставини за яких позивач був протиправно затриманий та силоміць погружений в автомобіль під керуванням працівників РТЦК, та доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки він не є військовозобов'язаним та знятий з військового обліку. Також, позивач зазначає, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 перешкоджали здійсненню адвокатської діяльності, погрожували фізичною розправою адвокату Сендику О. О., який був вимушений звернутись на гарячу лінію Міністерства оборони України, де було зафіксовано звернення щодо незаконних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 за фактом утримання невійськовозобов'язаного та викликати поліцію, де також працівниками було прийнято заяву з вищезазначених підстав.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставами позову є дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо незаконного затримання, перешкоджання діяльності адвоката, які вчинені ними не при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а тому не можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, що дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 можуть містити ознаки кримінальних чи адміністративних правопорушень, вчинених у процесі мобілізації чи призову на військову службу. Суди зауважили, що з матеріалів справи вбачається звернення представника позивача - адвоката Сендика О. О. із заявою до начальника ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, у якій виклав обставини незаконного затримання позивача. А тому оцінку діям працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 повинні надати правоохоронні органи.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що жодна з позовних вимог не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Представник позивача - адвокат Сендик О. О., вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи скарги зводяться до того, що у цьому спорі відповідачем є суб'єкт владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції, а предметом оскарження - спір у справі виник у зв'язку із діями ІНФОРМАЦІЯ_3 які полягали в затриманні, доставленні до приміщення та примусовому направленні на медичний огляд, примушуванні до вказаного огляду із врученням повістки та позбавленням можливості без зазначених дій покинути приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 не зважаючи на пред'явлення позивачем документів про звільнення від військового обов'язку 25 грудня 2008 року із висновком непридатний до військової служби за станом здоров'я, а отже, цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку КАС України.
Стверджує, що суди попередній інстанцій безпідставно не врахували, що позивачем не оскаржується повістка як акт індивідуальної дії, а питання стосується публічно-правових управлінських відносин щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_3 які передували її врученню.
9. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328, частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
13. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
14. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. Так, предметом спору у цій справі є протиправність дій відповідача, які полягають у затриманні, доставленні до приміщення ТЦК й примусовому направленні позивача на медичний огляд ВЛК, примушуванні до вказаного огляду з позбавленням можливості без такого огляду покинути приміщення відповідача, не зважаючи на те, що як вказує позивач, він знятий з військового обліку.
19. У доводах касаційної скарги автор зазначає, що позивачем не оскаржується повістка як акт індивідуальної дії, а питання стосується публічно-правових управлінських відносин щодо дій відповідача, які передували її врученню.
20. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
21. Частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII визначено, зокрема, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
22. В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
23. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
24. Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.
25. Частиною третьою статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII передбачено, що зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
26. Відповідно до пунктів 2-5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
27. Відповідно до пункту 17 вказаного Порядку військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
28. Як зазначає позивач, він є пенсіонером, знятий з військового обліку 25 грудня 2008 року у зв'язку зі станом здоров'я, про що позивач відразу повідомив та надав усі відповідні докази разом з військовим квитком. Проте працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , проігнорувавши слова та докази ОСОБА_1 силоміць затримали та затягнули у автомобіль останнього з метою направлення на огляд ВЛК.
29. Водночас судами попередніх інстанцій вказаним обставинам оцінка надана не була та не встановлено зміст позовних вимог, адже у цій справі спір фактично виник саме у зв'язку із діями відповідача, які полягли у затриманні ОСОБА_1 з метою подальшого його проходження ВЛК, водночас позивач, як він сам стверджує, не є військовозобов'язаний.
30. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов'язаних під час оголошеної мобілізації, а тому дії відповідача, які полягли, як стверджує позивач, у затриманні невійськовозобов'язаної особи з метою подальшого його проходження ВЛК підлягають дослідженню судом та наданні правової оцінки.
31. Закриваючи провадження у справі за позовом, який виник у контексті публічно-правових відносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
34. Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
VІ. Судові витрати
35. З огляду на результат касаційного розгляду у силу частини шостої статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сендика Олега Олександровича задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 420/9610/25 скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська