26 травня 2026 року
м. Київ
справа №640/35950/21
адміністративне провадження № К/990/20556/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лосина Олега Богдановича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №640/35950/21 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної виборчої комісії, Львівської міська територіальна виборча комісія Львівської області, Львівської міської ради, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії №160 від 08 серпня 2020 року «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року» щодо призначення на неділю, 25 жовтня 2020 року, перших виборів депутатів Львівської міської ради Львівського району Львівської області і Львівського міського голови Львівського району Львівської області у Львівській міській територіальній громаді в частині Малехівської територіальної громади (Жовківський район) Львівської області;
- визнати протиправною та скасувати постанову Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 19 листопада 2020 року №147 (із змінами внесеними постановою Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівського району Львівської області від 22 листопада 2020 року №157) в частині, що стосується Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №6 від 29 грудня 2020 року «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» в частині Малехівської територіальної громади (Жовківський район) (с. Малехів).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року задоволено заяву представника позивача про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міська територіальна виборча комісія Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень у справі №640/35950/21 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №7 від 29 грудня 2020 року «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (с. Малехів). В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд адміністративної справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
06 травня 2026 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лосина Олега Богдановича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №640/35950/21, яка надійшла через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Як вбачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача зазначає, що справа має виняткове значення для позивача (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Так, стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд також враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, Суд відхиляє твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Щодо посилання заявника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, зокрема на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
При цьому, Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Отже, фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що визнання протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м.Львові, не може ставити під сумнів ані результати виборів Львівського міського голови та Львівської міської ради та набуття ними повноважень, ані правову підставу проведення перших виборів у Львівській міській територіальній громаді. На сьогодні повноваження Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та Малехівського сільського голови є припиненими, а обраний позивачем спосіб захисту прав не може відновити попереднє становище та захистити порушені, на його думку, права та інтереси.
Водночас, суди зауважили, що виборчі права позивача вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування, гарантовані статтею 38 Конституції України, оскаржуваними рішеннями відповідачів порушені не були, оскільки такі права позивач міг реалізувати на перших виборах у Львівській міській територіальній громаді, а саме виборах депутата та міського голови Львівської міської ради Львівського району Львівської області.
При цьому, посилаючись на частину третю статті 196 Виборчого кодексу України, суди зазначили, що виборчий процес є незворотнім і безперервним, усі виборчі процедури тісно взаємопов'язані та здійснюються в чіткій послідовності, а також регламентовані строки, які не підлягають поновленню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лосина Олега Богдановича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №640/35950/21 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Львівської міської територіальної виборчої комісії Львівської області, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
А.В. Жук