26 травня 2026 року
м. Київ
справа №120/15173/24
адміністративне провадження № К/990/19365/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
07 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з наданням обґрунтувань відповідно до вимог частини четвертої статті 328 та пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України; документу про сплату судового збору.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху касаційну скаргу буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
22 травня 2026 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від представника скаржника надійшла уточнена касаційна скарга та копія квитанції про сплату судового збору.
В обґрунтування уточненої касаційної скарги представник позивача зазначає, що підстави касаційного оскарження, викладені у касаційній скарзі, «залишаються без змін». Вважає, що касаційна скарга відповідає вимогам частини четвертої статті 328 КАС України та містить належне обґрунтування наявності виключних підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес. Крім того, наводить перелік відкритих Верховним Судом проваджень у справах: №120/16961/24; №120/17326/24; №120/15796/24; №120/9997/25; №120/1364/ 25; №120/772/25; №120/2300/25; №120/904/25; №120/1000/25; №120/2403/25; №120/ 946/25; №580/162/25. Та вважає, що наведене свідчить про наявність неодинокого характеру спорів у вказаній категорії справ, необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи уточненої касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у якій зазначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Верховний Суд повторно зазначає, що вищевказана норма права передбачає право на альтернативну службу. Проте предметом спору є бездіяльність органу, відповідального за реалізацію такого права.
Отже, частина четверта статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не є нормою права, яка б врегульовувала спірне питання, оскільки не визначає обов'язку органу, до якого віднесений відповідач ухвалювати рішення щодо реалізації зазначеного права.
Виходячи з цього, Верховний Суд не може взяти до уваги покликання автора скарги на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що наведеному обґрунтуванню підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховним Судом було надано оцінку ухвалою від 12 травня 2026 року, однак, скаржником приписи указаної ухвали при поданні до Верховного Суду уточненої касаційної скарги ураховано не було, що свідчить про його неналежну процесуальну поведінку.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування наявності обставин, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов