25 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/7551/24
адміністративне провадження № К/990/15459/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 в адміністративній справі №160/7551/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Позитив» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Позитив» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №0331080702 від 14.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26.979.912,50 грн; №0331100702 від 14.11.2023, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 223.360,00 грн по декларації за червень 2023 року; №0331110702 від 14.11.2023 про застосування штрафу у розмірі 3400,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних; №0308620702 від 30.10.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн; №0310180702 від 31.10.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 2040,00 грн; №0111760702 від 12.03.2024 про застосування штрафної санкції у розмірі 2040,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 06.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 в адміністративній справі №160/7551/24.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати до суду оригінал платіжного документа, а також викласти належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Контролюючим органом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого вказано про право на повторне звернення з касаційною скаргою, конституційне право на касаційне оскарження судових рішень.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що податковим органом не допущено надмірного зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Щодо сплати судового збору контролюючим органом вказано про введення воєнного стану в Україні, помірність судового збору, можливість відстрочення сплати судового збору.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 та 2 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів до яких таке відстрочення застосовується обов'язково обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає як необґрунтоване та безпідставне. Обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов'язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності (зменшення) бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час скаржником не надано суду доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору, неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою.
Щодо підстав касаційного оскарження Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вказано підставою касаційного провадження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме не надано висновку щодо застосування пп. 20.1.4, 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України та пп.1.2. п.1, пп.2.1. пп.2.4. пп.2.15. пп.2.16. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 через призму «добросовісності» дій платника податків під час проведення перевірки. В цілому відсутній висновок Верховного Суду в тотожних правовідносинах з приводу негативних наслідків для суб'єкта господарювання, які обумовлені діями платника податків під час проведення перевірки.
На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не надали жодної правової оцінки висновкам перевірки з врахуванням фактичних обставин справи, зокрема, не дослідили поведінку платника податків, яка створювала перешкоди для реалізації прав контролюючого органу.
Верховний Суд зауважує, що подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Контролюючим органом такі висновки судів не спростовано, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами норм матеріального права, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 в адміністративній справі №160/7551/24.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 в адміністративній справі №160/7551/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева М.М. Яковенко