25 травня 2026 року
м. Київ
справа №340/2011/25
адміністративне провадження №К/990/20385/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
форми "Р" №000018767/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 637 366,25 грн., з яких 1309893 грн. - податкове зобов'язання, 327 473, 25 грн. - штраф,,
- форми "Р" №000018765/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024 року про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 149 833, 12 грн., з яких 119866, 50 грн. - податкове зобов'язання, 29 966, 62 грн. - штраф,,
- форми "ПС" №000018768/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн..
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25 позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00001783/11-28-24-05/3381012350 від 26.02.2025 року.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00001778/11-28-24-05/3381012350 від 26.02.2025 року.
У задоволенні решти позовних відмовлено.
До Верховного Суду 05.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25.
Підставами касаційного оскарження скаржником вказано пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пунктів 173.1- 173.3 статті 173 Податкового кодексу України у ситуації, коли фізична особа фактично отримує грошові кошти від операцій з відчуження рухомого майна на власний банківський рахунок та не декларує їх як дохід, посилаючись на подальше передання таких коштів іншим особам без належного документального підтвердження фактичного руху коштів.
Контролюючим органом зазначено, що у 2021 році на банківський рахунок позивача надійшли грошові кошти у загальній сумі 8 241 100 грн у зв'язку з відчуженням транспортних засобів, що прямо відображено у рішенні суду першої інстанції та не заперечується судом апеляційної інстанції, однак суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача об'єкта оподаткування, виходячи з того, що отримані ним кошти не є його доходом. Водночас, формулюючи такий висновок, суди не надали належної правової оцінки самому факту надходження коштів на рахунок позивача та його значенню для визначення об'єкта оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України.
Скаржник зазначає, що у цій справі виникла необхідність формування правового висновку щодо застосування норм Податкового кодексу України у правовідносинах, коли грошові кошти від операцій з відчуження майна фактично надходять на банківський рахунок фізичної особи, однак така особа заперечує наявність у себе об'єкта оподаткування без надання належних доказів фактичного вибуття цих коштів. Правове вирішення цього питання має ґрунтуватися на тому, що встановлений факт отримання доходу не може бути проігнорований за відсутності належного підтвердження протилежного.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
1. Щодо надання доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов було подано у 2025 році. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику слід сплатити 24 224,00 судового збору (15140,00 грн. (сума що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням обмежень 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 200% * 0,8%) та надати до суду оригінал платіжного документа.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
2. Щодо підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що позивач не набував права власності на автомобілі і не відчужував їх як власник. У зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу відбувся перехід права власності на автомобілі від попередніх власників, які виступали продавцями (громадянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) до нового власника - АТ «Кредобанк», який виступав покупцем. Як наслідок, відповідач у ході податкової перевірки дійшов до помилкового висновку про те, що у цих правовідносинах ОСОБА_1 є продавцем та платником податку на доходи фізичних осіб від продажу легкових автомобілів.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 під час укладання вказаних договорів купівлі-продажу не мав обов'язку сплачувати до бюджету податок з доходу від операцій з продажу цих легкових автомобілів і не є відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, як наслідок у 2021 році позивач не мав обов'язку відображати суми, отримані від покупців легкових автомобілів, у складі оподатковуваного доходу з нарахуванням та сплатою з таких сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також подавати до контролюючого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не обґрунтував, в чому саме полягало неправильне застосування норми матеріального права судами попередніх інстанцій, як така норма має застосовуватись.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом:
1) доказів сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа;
2) належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Cудді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко