про відмову у відкритті касаційного провадження
26 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/10458/25
адміністративне провадження № К/990/23262/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №160/10458/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області №046350018466 від 14.03.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи на ВСП Шахтоуправління "Тернівське" ПрАт "ДТЕК Павлоградвугілля" з 15.02.2016 по 30.06.2016, з 04.07.2016 по 26.06.2024 та з 01.02.2025 по 07.03.2025 на посаді гірника підземного з повним робочим днем в шахті;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання в ПТУ №41 м.Тернівка Дніпропетровської області з 01.09.1990 по 14.01.1994;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області №046350018466 від 14.03.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 15.02.2016 по 26.06.2024.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання в ПТУ №41 м.Тернівка Дніпропетровської області з 01.09.1990 по 14.01.1994.
Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.
На адресу Верховного Суду 21.05.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Львівській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що відповідач, посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 328 цього Кодексу, зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Також скаржник стверджує, що судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, які наведені у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Водночас, щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес.
Колегія суддів також відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Отже, доводи скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими.
Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
При цьому скаржник лише обмежився посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Разом з цим, вирішуючи спір по суті іпозовних вимог, судами попередніх інстанцій враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, відповідно до яких непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім цього, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, яку викладено в постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, відповідно до якої формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Відповідач в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №160/10458/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Шевцова