27 травня 2026 року
м. Київ
справа №640/18413/20
адміністративне провадження №К/990/21342/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 640/18413/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2020 року:
- № 0005234403, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» за березень 2020 року у сумі 17 463 767,00 грн;
- № 0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 078 901,76 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 519 125,44 грн;
- № 0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 травня 2026 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шишов О. О. (суддя-доповідач), Дашутін І. В., Яковенко М. М.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року № 526, у зв'язку з ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 «Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду» та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/18413/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шишов О. О. (суддя-доповідач), судді - Васильєва І. А., Яковенко М. М.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
1. Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 10 грудня 2025 року у відкритому судовому засіданні, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 11 травня 2026 року.
Водночас у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач покликається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Скаржник зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, а також із даних Єдиного державного реєстру судових рішень і Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач уже неодноразово реалізовував право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
Водночас ухвалами Верховного Суду від 22 січня 2026 року, від 19 лютого 2026 року, від 09 квітня 2026 року та від 01 травня 2026 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Однак, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, відповідач так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги змінилося.
Так, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
2. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Оскільки касаційну скаргу подано без додержання вимог, установлених Кодексом адміністративного судочинства України, така касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Скаржнику слід надати десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження;
- уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 640/18413/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також у разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання вимог цієї ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко