25 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/35105/23
адміністративне провадження №К/990/20504/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №320/35105/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "С" від 12.09.2023 №57587/0902, яким застосовано штраф у сумі 4500000,00 грн, форми "С" від 12.09.2023 №57588/0902, яким застосовано штраф у сумі 1200,00 грн.
Справа розглядалася в порядку загального провадження.
05.05.2026 до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №320/35105/23.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано п. 3 та п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з посиланням на те, що ключовим питанням у даній справі є встановлення факту зберігання пального суб'єктом господарювання без отримання ліцензії на право зберігання пального, що було встановлено контролюючим органом на підставі даних зареєстрованих акцизних накладних.
Скаржником зауважено, що у даній справі виникає правова проблема застосування норм матеріального права, яка полягає у визначенні: чи може факт зберігання пального суб'єктом господарювання підтверджуватися сукупністю доказів, зокрема даними зареєстрованих акцизних накладних, обсягами придбання та списання пального, а також наявністю у суб'єкта господарювання техніки, яка потребує використання такого пального, навіть за відсутності безпосередньо встановлених стаціонарних ємностей для його зберігання.
В наведеній підставі касаційного оскарження скаржник посилається на те, що згідно з акцизними накладними здійснювалось відвантаження пального на адресу Товариства із зазначенням конкретних адрес місць його отримання та фактичного розміщення, які не є акцизними складами. При цьому позивач ліцензії на право зберігання пального не отримував. Водночас, акцизна накладна є обов'язковим електронним документом, що підтверджує факт реалізації (відвантаження) пального або спирту етилового, використовується для контролю сплати акцизного податку та ведення обліку в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ) і підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
На переконання контролюючого органу, значні обсяги придбання та використання пального, підтверджені даними бухгалтерського обліку та Єдиного реєстру акцизних накладних, об'єктивно свідчать про необхідність його попереднього зберігання. Разом з тим суди попередніх інстанцій фактично звели свою позицію до того, що встановлення факту зберігання пального можливо виключно за наявності стаціонарних резервуарів та доказів експлуатації стаціонарних об'єктів зберігання. Такий підхід призводить до неправильного застосування норм матеріального права та створює передумови для уникнення суб'єктами господарювання обов'язку отримання ліцензії на зберігання пального, передбаченого статтею 15 Закон України № 481/95 ВР.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
1. Щодо строку звернення до суду.
Як вже було зазначено вище, касаційну скаргу подано втретє 05.05.2026, первісну було повернуто ухвалою Верховного Суду від 24.03.2026, другу касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 29.04.2026.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, зазначено, що строк на касаційне оскарження може бути поновлено, якщо касаційну скаргу подано в 30-денний строк з моменту отримання ухвали про повернення касаційної скарги. Повторна касаційна скарга у даній справі подана в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту судового рішення не пройшов рік.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про його необґрунтованість.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Ухвалу про повернення первісної касаційної скарги від 24.03.2026 податковим органом одержано через електронний кабінет системи «Електронний суд» 24.03.2026 о 21:02, а ухвалу повернення другої касаційної скарги від 29.04.2026 податковим органом одержано через електронний кабінет системи «Електронний суд» 29.04.2026 о 20:01, втретє касаційну скаргу подано 05.05.2026. Однак, скаржником не наведено поважних причин пропуску строку касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
2. Щодо підстав позову, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Як вже було зазначено вище, скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Разом з тим, скаржнику неодноразово під час повернення первинної та повторної касаційних скарг, зверталась увага, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень і також було зауважено скаржнику в ухвалі про повернення первісно поданої касаційної скарги, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що задовольняючи позов судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 04.07.2024 у справі №520/5841/21, від 23.04.2025 у справі №340/187/21 і скаржником втретє не вказано про неправомірність врахування таких висновків Верховного Суду.
Контролюючим органом не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, як відповідні норми права мають застосовуватись та який правовий висновок щодо застосування відповідної норми права має бути сформовано у даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Щодо підстав касаційного оскарження за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАСУ України, який передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд передбачені, зокрема, ч. 2 та ч. 3 ст. 353 КАС України
2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або;
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Тобто, підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, у взаємозв'язку з вимогами ч.ч. 2 та 3 ст. 353 КАС України передбачають підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Разом з тим, по-перше, зміст касаційної скарги не містить обґрунтування підстав касаційного оскарження за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України. По-друге, не дивлячись на те, що скаржник у касаційній скарзі зазначає підстави касаційного оскарження, наслідком розгляду яких є направлення справи на новий розгляд, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить суд скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Тобто, касаційну скаргу скаржник слід привести у відповідність до вимог КАС України, зазначивши підстави позову, які мають узгоджуватись з її прохальною частиною.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Податковим органом не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №320/35105/23 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом:
1) надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску;
2) належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Cудді І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко