25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/1271/25
адміністративне провадження № К/990/19039/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №160/1271/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
установив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 26 червня 2024 року № 2617-п про проведення фактичної перевірки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0495380708 від 02 серпня 2024 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у загальній сумі 3 579 774,34 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0495390708 від 02 серпня 2024 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 020,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0495380708 від 02 серпня 2024 року, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495380708 від 02 серпня 2024 року в частині застосованих до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 3 579 535,34 грн.
У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495380708 від 02 серпня 2024 року в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 зазначеного Закону на суму 239 грн - відмовлено.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року в адміністративній справі № 160/1271/25 залишено без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням (поважних) причин пропуску такого строку.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», зазначену ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в підсистемі «Електронний суд» 12 травня 2026 року о 12:21 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 14 травня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається, зокрема, на обставини, яким уже було надано оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху та які суд визнав неповажними. Зокрема, скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак такі скарги були повернуті. При цьому скаржник наголошує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому законом. Крім того, посилається на практику Верховного Суду щодо можливості поновлення строку касаційного оскарження у разі повторного звернення до суду. На думку заявника, наведені обставини є об'єктивними, належними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 19 березня 2026 року, 09 квітня 2026 року та 23 квітня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №160/1271/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко