27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/90/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа відповідач, скаржник)
на ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та від 11.03.2026 (головуючий суддя: Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В.,
Петухов М.Г.)
у справі № 918/90/22
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюка Анатолія Віталійовича (далі - ФОП Костюк А.В., позивач)
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" (далі - Підприємство, відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про переведення прав та обов'язків покупця.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 № 32.2-01/715 у зв'язку із відпусткою судді Власова Ю.Л., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 918/90/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Малашенкова Т.М.
Обставини справи
ФОП Костюк А.В. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємства, просивши перевести на нього права та обов'язки покупця за договорами купівлі-продажу павільйонів, які за договором оренди нежитлового приміщення від 21.03.2017 № 21/03 переданні позивачу у тимчасове оплатне строкове користування.
Господарський суд Рівненської області ухвалою суду від 21.02.2022, зокрема, відкрив провадження у справі № 918/90/22 та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 Господарський суд Рівненської області (суддя Церковна Н.Ф.) позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа відповідача 25.08.2025 оскаржила його в апеляційному порядку, просивши поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.09.2025 визнав поважними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, відкрив апеляційне провадження у цій справі за її апеляційною скаргою з наступним призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалами від 15.01.2026 та від 26.02.2026: відклав розгляд справи на 26.02.2026 о 14:00, а в наступному відповідно на 11.03.2026 на о 15:00; явку третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судове засідання визнав обов'язковою; роз'яснив права ОСОБА_1 щодо можливості в разі неспроможності особистої явки до приміщення суду апеляційної інстанції, взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. З метою забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, на адреси її представників - Любаренка І.О. та Любаренка Д.О. суд апеляційної інстанції двічі надіслав ідентифікатори (e-mail та пароль) для авторизації на сайті https://vkz.court.gov.ua/ (Вхід: "Вхід до залів судових засідань, СІЗО, виправних колоній та медичних закладів") для надання вказаних даних ОСОБА_1 , про що також суд зазначив в ухвалах від 15.01.2026 та 26.02.2026 відповідно. Крім того, у зазначених ухвалах третя особа відповідача попереджена, що в разі невиконання вимог цих ухвал до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені статтями 132, 135 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс). Копії зазначених ухвал суду надсилалися на адреси ОСОБА_1 та її представників (зокрема, на електронні адреси), які вказані ними у процесуальних документах, поданих до суду апеляційної інстанції. Про дату, час та місце розгляду справи її представники повідомлені належним чином, оскільки безпосередньо приймали участь у судовому засіданні 15.01.2026.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.02.2026 наклав на ОСОБА_1 у порядку процесуального примусу штраф у сумі 3 328 грн (що становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), стягнувши такий у дохід Державного бюджету.
Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини першої статті 135 ГПК України мотивована тим, що у судове засідання, призначене на 26.02.2026, ОСОБА_1 не з'явилася ані в приміщення суду апеляційної інстанції, ані в режимі відеоконференції, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомила, при тому що явка третьої особи на стороні відповідача ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.01.2026 визнавалася обов'язковою, про наслідки не виконання вказаного процесуального рішення зазначена особа повідомлялася вказаною ухвалою, її представники: Любаренко І.О. та Любаренко Д.О. до суду також не з'явилися. Натомість суд вчинив всі необхідні дії з метою забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, зокрема, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.03.2026 наклав на ОСОБА_1 у порядку процесуального примусу штраф у сумі 16 640 грн (що становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), стягнувши такий у дохід Державного бюджету.
Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції, з посиланням на частину другу статті 135 ГПК України мотивована тим, що у судове засідання, призначене на 11.03.2026, ОСОБА_1 знову не з'явилася ні в приміщення суду апеляційної інстанції, ні в режимі відеоконференції, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи її представники повідомлені належним чином, що свідчить про повторне невиконання процесуальних обов'язків.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 оскаржила ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та від 11.03.2026 про застосування щодо неї заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафів у дохід Державного бюджету України за не явку у судові засідання, призначені на відповідні дати.
У касаційній скарзі скаржниця, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026, якою стягнуто у дохід Державного бюджету України із ОСОБА_1 штраф у сумі 3 328 грн та ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026, якою стягнуто у дохід Державного бюджету України із ОСОБА_1 штраф у сумі 16 640 грн.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 59 Конституції України, вказує, що попередньою інстанцією застосовані штрафи, як процесуальний примус, за неявку ініціатора апеляційного звернення, поза встановлених обставин перебування ОСОБА_1 за кордоном з початку широкомасштабного вторгнення та за наявності уповноважених представників: адвокатів Любаренко І.О. та Любаренко Д.О., які наділені правами представляти інтереси третьої особи на стороні відповідача та які можуть відповісти на всі поставлені судом апеляційної інстанції питання. Натомість визнання явки скаржника обов'язковою, зрештою призводить лише до затягування судового розгляду. А тому ухвали суду про застосування процесуального примусу є необґрунтованими, постановлені з порушенням вимог статтей 43,
135 ГПК України та підлягають скасуванню.
Позиція інших учасників справи
Від Підприємства надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких останній проти доводів касаційних скарг заперечило, просило Суд оскаржувані ухвали залишити без змін, з посиланням, зокрема на необґрунтованість доводів касаційних скарг.
ФОП Костюк А.В. не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу щодо оскарження ухвали апеляційного господарського суду від 26.02.2026, натомість направив відзив на касаційну скаргу щодо оскарження ухвали апеляційного господарського суду від 11.03.2026, просивши таку залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Верховний Суд ухвалами від 20.04.2025 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тому зважаючи на перебування судді Булгакової І.В. у відпустці, справа, з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), розглядається Судом у розумні строки.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження є ухвали апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та від 11.03.2026 зі справи про накладення штрафу в порядку процесуального примусу на підставі частин першої та другої
статті 135 ГПК України.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних ухвал, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (з подібних міркувань виходив Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі № 911/2269/20).
Положеннями частини третьої статті 42 ГПК України визначено, що у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою
статті 132 ГПК України, а саме, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
Згідно із частиною першою статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до частини першої статті 135 ГПК України вбачається, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Чинним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, у т.ч. й штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов'язком.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування заходів процесуального примусу засновані на правильному тлумаченні застосуванні норм права, оскільки, як встановив суд попередньої інстанції, ОСОБА_1 не з'явилася до суду апеляційної інстанції, а також не приймала участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, між тим про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи її представники повідомлені належним чином, як і забезпечені всіма необхідними технічними можливостями для участі у судових засіданнях, що свідчить про невиконання ініціатором апеляційного розгляду процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій (неявка двічі у судові засідання за викликом суду), покладених судом на учасника судового процесу, що розцінено судом апеляційної інстанції як зловживання процесуальними правами.
Суд зважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який у межах, наданої йому низки процесуальних засобів, для забезпечення повноти і всебічності судового розгляду, рівності сторін і змагальності судового процесу, застосував процесуальний примус у вигляді штрафів, яким суд апеляційної інстанції у цій справі мав право скористався, зважаючи на диспозицію частини третьої статті 42 ГПК України, оскільки ініціатор апеляційної скарги, всупереч вимозі забезпечити власну явку в судове засідання, зокрема, і можливим альтернативним шляхом присутності в судовому засіданні через відеоконференцзв'язок, вимогу суду не виконала двічі, наслідком чого стало правильне застосування вимог статті 135 ГПК України та накладення на апелянта штрафів.
При цьому Суд враховує, що будь-яких інших доводів, які б спростовували зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції, скаржник у касаційних скаргах не навів, тому у Суду відсутні підстави виснувати про порушення апеляційним судом норм процесуального права у вирішенні питання про накладення штрафів в порядку процесуального примусу на підставі частин першої та другої статті 135 ГПК України.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до заперечення третьою особою на стороні відповідача установлених судом апеляційної інстанції обставин справи та тверджень про не дослідження апеляційним судом доказів і надання доказам неправильної оцінки, без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.
Аргументи Підприємства, викладені у відзивах на касаційні скарги та
ФОП Костюк А.В., які викладені у відзиві щодо касаційної скарги стосовно оскарження ухвали апеляційної інстанції від 11.03.2026, беруться до уваги Судом у тих частинах, які узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Верховний Суд, враховуючи рішення Європейський суд з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що наведені у касаційних скаргах доводи не спростовують того, що ухвали суду апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм права, а, отже, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Судові витрати
Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції про накладення штрафів у порядку процесуального примусу - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та від 11.03.2026 у справі № 918/90/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова