Справа №:755/2932/26
Провадження №: 2/755/4364/26
"27" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про стягнення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я, -
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 через канцелярію суду звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (далі - Комунальне підприємство» про стягнення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.
Позов мотивовано тим, що 17 січня 2026 року близько 07 год 30 хв позивач перебував за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, буд. 19, 8 поверх. Внаслідок падіння з висоти близько 3 метрів на слизьких сходах від льоду, в умовах відсутності освітлення в будинку отримав тілесні ушкодження у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні з 30 січня 2026 року до 09 лютого 2026 рік.
Вказує, що падіння відбулося внаслідок вини відповідача, який не забезпечив належного прибирання льоду зі сходів, чим порушив Правила благоустрою міста Києва.
Внаслідок ушкодження позивач зазнав фізичного болю, глибоких моральних страждань, та погіршилось звичний ритм життя. Внаслідок хірургічного втручання позивач не може повноцінно працювати та існувати.
Позивач оцінює завдану йому моральну та фізичну шкоду у розмірі 300 000,00 грн, яку просить стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва».
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що позивач не звертався до відповідача стосовно надання неякісних комунальних послуг.
Позивач не довів, що травма отримана внаслідок падіння з висоти на слизьких сходах в умовах відсутності світла у будинку по АДРЕСА_1 .
Звертає увагу, що протягом січня - лютого 2026 року рф здійснювала масовані ракетні обстріли по об'єктам енергосистеми України, що призводило до знетрумлень в тому числі об'єктів житлового фонду.
Відповідач вказує, що він звільняється від відповідальності у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок війни.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що комунальне підприємство на підставі договору № 243 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 травня 2024 року здійснює управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.4.1 Договору утримання спільного багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовується для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), тощо.
Відповідно до пункту 6.1.1., 6.1.3, 6.2 Договору управитель несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору.
За шкоду, заподіяну третім особам внаслідок невиконання або неналежного виконання ним своїх обов'язків.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління кожен співвласник має право викликати управителя, шляхом подання письмового звернення на адресу місцезнаходження управителя або на офіційну електронну адресу управителя.
Відповідно до пункту 8 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, що включають пожежі, землетруси, зсуви, інші стихійні лиха, вибухи, війну або військові дії, страйк, блокаду, пошкодження мереж сторонніми юридичними чи фізичними особами тощо. Доказом настання форс-мажорних обставин є документ ТПП України або іншого компетентного органу.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно виписки № 780/26/01022 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого виданого ДУ «Головний медичний клінічний центр МВС України» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30 січня 2026 року до 09 лютого 2026 року із діагнозом: закритий внутрішньосуглобовий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки зі зміщенням фрагменту.
Проведено лікування: операція 02 лютого 2026 року - відкрита репозиція, МОС правого ліктьового відростку.
Анамнез захворювання: зі слів пацієнта, травму отримав 17 січня 2026 року у побуті внаслідок падіння з висоти близько 3 м на слизьких сходах в умовах відсутності освітлення у будинку, вдарився головою, плечем, спиною, свідомість не втрачав. Перша допомога надана у травмпункті КМЛШМД, діагностовано закритий уламковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням, рекомендовано оперативне лікування. З 30 січня 2026 року госпіталізований в ДУ ГМКЦ МВС України у ВРМО для хірургічного втручання.
Згідно довідки виданої КНП «Київська міська клінічна лікарня» видана 17 січня 2026 року ОСОБА_1 останньому встановлено діагноз закритий уламковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням уламків. Забій м'яких тканин поперекової ділянки.
Згідно результату огляду № 12961753 проведеного 22 січня 2026 року в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву та Київській області», ОСОБА_1 встановлено такі діагноз: перелом ліктьового відростка ліктьової кістки; струс головного мозку; забій нижньої частини спини та тазу.
При зверненні з даним позовом до суду та при зверненні до медичних установ, позивач вказував своє місцепроживання за адресою: АДРЕСА_3 .
За таких обставин, правовідносини у цій сфері виникли між сторонами внаслідок ймовірного неналежного виконання відповідачем свого обов'язку з утримання будинку з урахуванням положень ЗУ «Про захист прав споживачів».
За наявності договору про надання житлово-комунальних послуг, враховуючи що судом у цій справі слід встановити ймовірне порушення умов договору зі сторони відповідача, правовідносини між сторонами не перетворюються в деліктне зобов'язання з відшкодування шкоди.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» (далі ЗУ «Про захист прав споживачів») цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закон України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом цієї статті передбачено, що продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Пунктом 17 статті першої ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На переконання суду, споживач який отримує послугу неналежної якості, або ненадання якої призвели до отримання споживачем моральної шкоди критерії якої визначені частиною 2 статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди від виконавця таких послуг.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У постанові Верховного Суду №591/8842/21 від 11 січня 2023 року зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши у справі докази що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку що позивачем не доведено, що внаслідок порушення умов договору про надання комунальних послуг позивачу завдано моральної шкоди.
Додані позивачем до матеріалів справи докази, а саме фотокартки під'їзду будинку, без визначення конкретних ознак будинку в якому проживає позивач, як споживач комунальних послуг, не підтверджують ту обставину, що подія яка сталася зі слів позивача 17 січня 2026 року трапилася внаслідок бездіяльності Комунального підприємства.
Вказана подія зазначена лише у медичних висновках зі слів позивача та не зафіксована у будь-якому офіційному документі, мешканці будинку не зверталися з претензією до Комунального підприємства про ненадання комунальних послуг або надання комунальних послуг у неповному обсязі.
Отже, встановлені у справі обставини не дають підстав для висноовку про те, що ушкодження здоров'я позивача трапилася внаслідок бездіяльності Комунального підприємства, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про стягнення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я не підлягають до задоволення у зв'язку
Відповідно до статті 141 ЦК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 23, 611 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про стягнення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27 травня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9г, код ЄДРПОУ 39606435).