Справа №:755/6139/26
Провадження №: 2/755/6675/26
"22" травня 2026 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Лівобережна» про захист прав споживачів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Лівобережна» з вимогами: «стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Лівобережна» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг № 15122518 від 15.12.2025 року грошові кошти в розмірі 13 000 гривень;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Лівобережна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6 000 гривень спричинену невиконанням договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 15122518 від 15.12.2025 року;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Лівобережна» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 гривень».
Вивчивши матеріали поданої до суду позовної заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви, визначених статтею 175 Цивільного процесуального кодекс України, суддя доходить наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Виходячи зі змісту та предмета позову, позивач обрав спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання правової допомоги/юридичних послуг.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Разом з тим, суб'єктами відповідальності за шкоду є лише суб'єкти господарювання, якими в розумінні положень статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виступають:
виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;
виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;
продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Разом з цим, суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору про надання правової допомоги, правове регулювання якого здійснюється положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відтак, особливості здійснення адвокатської діяльності, права та обов'язки адвоката, а також порядок надання професійної правничої допомоги врегульовані спеціальним законом.
З огляду на правову природу спірних правовідносин, до них не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини щодо надання професійної правничої допомоги є окремим видом діяльності, який регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У цій справі позивачем пред'явлено дві позовні вимоги майнового характеру (стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди).
До позовної заяви позивачем не додано квитанції про сплату судового збору, у зв'язку з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки спірні правовідносини виникли з договору про надання правової допомоги (юридичних послуг), що регулюються, зокрема, положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на такі правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак, посилання позивача на частину 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставним.
Враховуючи те, що у цій справі заявлено дів вимоги майнового характеру, позивач має сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі та надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Додатково роз'яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту позовної заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, надавши строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Лівобережна» про захист прав споживачів, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше, ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.