Справа № 755/23926/25
Провадження №: 3/755/391/26
"01" травня 2026 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 130 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -
28 листопада 2025 року о 10 годині 27 хвилин по вул. Фанерній, 4 у місті Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив пункт 2,5 Правил дорожнього руху.
В судовому засідання 20 березня 2026 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вищенаведені обставини заперечив. При цьому, пояснив, що його транспортний засіб дійсно було зупинено за порушення правил дорожнього руху, однак від проходження огляду він не відмовлявся, повідомив працівників поліції, що поїде до лікаря на своєму авто, разом з тим, його було затримано працівниками поліції та доставлено до ТЦК. В цьому ж судовому засіданні попросив надати час, щоб скористатись своїм правом на захист.
Адвокат Конюшко Д.Б. подав письмове клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Мотивуючи своє клопотання адвокат посилається на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху. При цьому, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду. Питання було саме в тому, що вимога пройти огляд на стан сп'яніння з'явилась через 20 хвилин після зупинки і виключно як реакція поліції на відмову ОСОБА_1 в спілкуванні з працівниками (як виявилось згодом) територіального центру комплектування. Реальних ознак наркотичного сп'яніння озвучено ОСОБА_1 не було. На думку адвоката працівниками поліції було порушено вимоги статті 266 КУпАП під час складання протоколу - то такий результат (як і протокол) відповідно до частини п'ятої статті 266 КУпАП є недійсним. А й відповідно, відсутній склад адміністративного правопорушення, так як працівники поліції належним чином не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд саме в найближчому медичному закладі «Соціотерапії», а тому враховуючи вищенаведене просив суд задовольнити його клопотання.
Суд дослідивши матеріали справи про адміністративного правопорушення, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.
Так, згідно із пунктом 1.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується, наданими суду матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 525955 від 28 листопада 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6238261 від 28 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 121 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн; дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції БК472387.
Так, за результатами дослідження відеозапису, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху, а саме керування автомобілем без використання ременя безпеки. Після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що на місці буде здійснюватися розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 121 КУпАП, а також роз'яснили йому процесуальні права та обов'язки.
Надалі, під час спілкування з ОСОБА_1 , працівники поліції звернули увагу на особливості його поведінки, яка здалась їм неприродною, у зв'язку із чим о 10 годині 29 хвилин поцікавились, чи не вживав останній наркотичних речовин. У ході подальшої розмови працівник поліції також запитав, чи доставлявся ОСОБА_1 раніше до лікаря-нарколога, на що останній повідомив, що такі випадки мали місце. Крім того, на запитання щодо наявності відповідного висновку експерта ОСОБА_1 відповів, що висновку не має.
О 10 годині 31 хвилині працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у лікаря-нарколога, одночасно повідомивши про виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродну блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, на що ОСОБА_1 не відповів. При цьому працівник поліції роз'яснив, що відмова від проходження огляду буде розцінюватися як порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
У подальшому, о 10 годині 34 хвилини, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складання направлення на медичний огляд з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідь ОСОБА_1 висловив незгоду із наявністю у нього ознак наркотичного сп'яніння, зазначивши, що працівники поліції «вигадали» такі ознаки та не є лікарями.
Разом з тим, о 10 годині 35 хвилин працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога та додатково роз'яснили, що у випадку відмови від проходження огляду стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 знову не відповів. Надалі, о 10 годині 36 хвилин, працівник поліції ще раз запропонував пройти медичний огляд, однак ОСОБА_1 повідомив, що не може їхати до медичного закладу, оскільки перебуває на роботі, разом з тим додав, що може поїхати лише на своєму автомобілі, на що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що він не може керувати транспортним засобом, оскільки в нього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомив «я з вами нікуди не поїду». Після цього працівник поліції повідомив останньому про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та про відсторонення від керування транспортним засобом.
Також судом встановлено, що о 10 годині 44 хвилини працівник поліції надав ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення для ознайомлення та підпису, однак останній від підписання протоколу відмовився.
Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази, є належними, допустимими та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, вони не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою. Досліджений судом відеозапис, на якому зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та перебіг подій за участі ОСОБА_1 , є достатнім для оцінки в контексті диспозиції частини першої статті 130 КУпАП.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено, ОСОБА_1 та його захисником не надано.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення суд відхиляє та вважає такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння, після чого неодноразово пропонували пройти огляд у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку. При цьому працівники поліції також роз'яснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження такого огляду, а саме притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про правові наслідки своїх дій, фактично ухилився від проходження огляду, повідомивши, що не може їхати на огляд, оскільки перебуває на роботі, що за своїм змістом свідчить про відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Посилання захисника на те, що вимога пройти огляд виникла лише через певний час після зупинки транспортного засобу та була пов'язана із небажанням ОСОБА_1 спілкуватися з представниками територіального центру комплектування, не спростовують факту наявності у працівників поліції законних підстав для направлення водія на огляд, оскільки відповідно до вимог статті 266 КУпАП та положень Інструкції №1452/735 поліцейський має право направити водія на медичний огляд у разі виявлення ознак наркотичного сп'яніння. При цьому закон не встановлює обов'язку для поліцейського негайно після зупинки транспортного засобу приймати рішення про направлення особи на огляд.
Також суд відхиляє доводи захисника про порушення працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП, оскільки з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, складено відповідне направлення на огляд, а сама відмова водія від проходження огляду зафіксована належним чином. При цьому положення чинного законодавства не покладають на працівників поліції обов'язку детально погоджувати з водієм конкретний медичний заклад чи переконувати його у необхідності проходження огляду.
Сам по собі факт незгоди ОСОБА_1 з наявністю у нього ознак наркотичного сп'яніння не звільняв останнього від обов'язку пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, оскільки саме результати такого огляду є належним способом підтвердження або спростування стану сп'яніння.
Як роз'яснено в абзаці 3, 4 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізує своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шісдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва О.І. Вовк