26 травня 2026 року
м. Київ
cправа №927/522/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 927/522/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"
про стягнення 115872,61 грн
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор"
про розірвання договору та стягнення 1 139 600,67 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сваор" (далі по тексту - позивач, первісний позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" (далі по тексту - відповідач, первісний відповідач) про стягнення 115 872,61 грн, з яких: 80 000,00 грн заборгованості; 14 506,65 грн інфляційних втрат; 2 928,16 грн 3% річних та 18 437,80 грн пені.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" про розірвання Договору №59/24 від 17.04.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сваор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард", а також стягнення 1 139 600,67 грн з яких: 534 654,20 грн сплачені кошти за Договором №59/24 від 17.04.2024 та 604 946,47 грн збитків.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №927/522/25, закрито провадження у справі №927/522/25 за позовом ТОВ "Сваор" в частині стягнення з ТОВ "Мена-Авангард" 80 000,00 грн основної заборгованості за Договором поставки №59/24 від 17.04.2024. Позов ТОВ "Сваор" до ТОВ "Мена-Авангард" про стягнення 115 872,61 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Мена-Авангард" на користь ТОВ "Сваор" 14 506,65 грн інфляційних втрат, 2 928,16 грн 3% річних, 18 437,80 грн пені та 749,94 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
ТОВ "Мена-Авангард" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 927/522/25, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
ТОВ "Сваор" у відзиві на касаційну скаргу зазначено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, докази понесення витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт буде надано в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України. ТОВ "Сваор" просило стягнути з ТОВ «Мена-Авангард» на користь ТОВ «Сваор» 30000 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2026 у справі №927/522/25 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №927/522/25 залишено без змін.
16.05.2026 товариство з обмеженою відповідальністю "Сваор" звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №927/522/25.
Верховний Суд ухвалою від 18.05.2026 призначив до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор" про ухвалення додаткового рішення у справі №927/522/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 визначено склад колегії суддів: Мамалуй О.О. - головуючий суддя, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового її задоволення з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ "Сваор" у відзиві на касаційну скаргу зазначено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. та вказано, що докази понесення витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт буде надано в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги частини першої статті 124 ГПК України щодо надання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом з тим, позивачем дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання суду доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови (про що позивачем було зроблено відповідну заяву).
У заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ «Сваор» просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сваор» 30 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
На підтвердження судових витрат позивачем надано:
- Договір про надання правничої допомоги №1-12/02/26 від 12.02.2026, укладений між ТОВ «СВАОР» та адвокатами Бурда Д.П., Красун В.В.
- Рахунок №1-12/02/2026 від 12.02.2026 на 30000,00 грн.;
- платіжну інструкцію №166 від 19.02.2026 про сплату 30000,00 грн.;
- Акт прийому-передачі наданих послуг з надання правничої допомоги від 14.05.2026;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Красуну В.В.
Також в матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Сваор» у Верховному Суді від 02.03.2026.
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги №1-12/02/26 від 12.02.2026 Адвокати надають клієнту правничу допомогу при розгляді у Верховному Суді справи №927/522/25 за первісним позовом ТОВ «Сваор» до ТОВ «Мена-Авангард» про стягнення заборгованості, інфляційних трат, 3% річних, пені та за зустрічним позовом ТОВ «Мена-Авангард» до ТОВ «Сваор» про розірвання договору та стягнення збитків, за касаційною скаргою ТОВ «Мена-Авангард» на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а Клієнт зобов?'язується сплатити гонорар за надання Адвокатами правничої допомоги і фактичні витрати Адвокатів, понесені ними у зв?язку з виконанням цього договору.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за надання правничої Клієнт сплачує Адвокатам фіксований гонорар в розмірі 30000,00 грн.
В Акті прийому-передачі наданих послуг з надання правничої допомоги від 14.05.2026 наведено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, згідно якого, адвокатами виконано наступні роботи (надано наступні послуги): 02.03.2026 - складання відзиву на касаційну скаргу; 14.05.2026 участь в судовому засіданні (адвокат Красун В.В.).
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в додаткових постановах Верховного Суду від 01.12.2025 від №911/918/25, від 13.02.2026 у справі №911/1065/24 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача повністю витрат позивача на оплату виконаних його адвокатом робіт, що зазначені в акті. Адвокат Красун В.В. надавав позивачу правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, був обізнаний з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах. Заперечення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідача, зводяться до викладення власної позиції у справі та здебільшого дублюють доводи, які були ним викладені у відзиві на апеляційну скаргу у цій справі.
З огляду на викладене, та враховуючи що спір у цій справі не є складним, не містить виключної правової проблеми, не вимагає аналізу значної кількості нормативно-правових актів, заявлений позивачем до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції розмір правничої допомоги у сумі 30000 грн не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, розумності розміру адвокатських витрат.
Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу позивача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи. Однак, враховуючи критерії співмірності, Верховний Суд вважає, що відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції має бути здійснено в розмірі 15 000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор" про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/522/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у Верховному Суді задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» (вул. Піщанівська, 28, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600, код 30481568) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сваор» (вул. Шопена, буд.22А, м. Луцьк, 43005, код 38410190) 15 000 (п?'ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
В решті заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор" про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/522/25 відмовити.
Видачу відповідного наказу у справі №927/522/25 доручити Господарському суду Чернігівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова