19 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2071/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккордгруп»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 (головуюча суддя Мальченко А. О., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)
у справі № 911/2071/24
за позовом виконуючого обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккордгруп»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Пристолична сільська рада,
про витребування земельних ділянок,
(у судовому засіданні взяли участь: Прокурор - Колодяжна А. В., представник відповідача - Бойко Ю. М.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Виконуючий обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккордгруп» (далі - ТОВ «Аккордгруп»), у якому просив витребувати у відповідача земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3220888000:03:001:0003 та кадастровим номером 3220888000:03:001:0015.
2. Заявлені вимоги Прокурор обґрунтував тим, що спірні земельні ділянки належать до державної власності та незаконно вибули з володіння держави шляхом реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ТОВ «Аккордгруп» на них, як на землі для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), що суперечить положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Лісового кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Узагальнений зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/2071/24 цей позов було залишено без розгляду.
4. З посиланням на частини одинадцяту та дванадцяту статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) місцевий господарський суд мотивував зазначену ухвалу тим, що Прокурором не було надано витребуваних ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 доказів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2025 було скасовано, а матеріали справи № 911/2071/24 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду спору по суті.
6. За висновками суду апеляційної інстанції у даному випадку Прокурором пред'явлено позов про витребування майна у ТОВ «Аккордгруп», як у недобросовісного набувача, а тому приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164 та частини четвертої статті 174 ГПК України у цьому разі не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
Касаційна скарга
7. Відповідач не погодився із вказаною постановою суду апеляційної інстанції та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2025 залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9. Зі змісту викладених у касаційній скарзі відповідача доводів вбачається, що їх суть полягає у тому, що апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2025 до суду апеляційної інстанції було подано особою, яка не мала повноважень на її подання, оскільки з позовом до суду у цій справі звернувся виконуючий обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, натомість відповідну апеляційну скаргу було подано першим заступником керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, що суперечить частині третій статті 24 Закону України «Про прокуратуру».
10. На обґрунтування наведеної позиції ТОВ «Аккордгруп» посилається на висновки Верховного Суду, які містяться у постановах від 01.02.2022 у справі № 420/4462/20 та від 31.10.2019 у справі № 1340/6249/18, а також ухвалах від 06.06.2022 у справі № 160/6211/21, від 24.01.2024 у справі № 140/14556/23, від 09.11.2022 у справі № 620/1646/22, від 06.06.2022 у справі № 540/4283/21, від 09.12.2024 у справі № 280/3869/24, від 24.12.2024 у справі № 440/3432/23, від 15.11.2021 у справі № 580/2472/21 та від 28.09.2020 у справі № 910/1415/18.
11. Крім того, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції помилково ураховано висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 28.01.2026 у справі № 92/2555/21, які є не релевантними до спірних у цій справі правовідносин, позаяк у даному випадку Прокурор у поданому позові не посилається на недобросовісність ТОВ «Аккордгруп», як набувача спірних земельних ділянок.
Позиція інших учасників справи
12. У межах встановлено Верховним Судом строку Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
13. У цьому відзиві, зокрема, зазначається про безпідставність доводів ТОВ «Аккордгруп» щодо подання апеляційної скарги неуповноваженою особою, ураховуючи, що позовну заяву у цій справі подано першим заступником керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області, який тимчасово виконував обов'язки керівника цієї прокуратури, а апеляційну скаргу - першим заступником її керівника.
14. За твердженнями Прокурора наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 704/1233/17, згідно з якими прокурор, здійснюючи функцію представництва, діє не від імені органу прокуратури, як юридичної особи, а виключно від імені держави, а також із висновками сформульованим Верховним Судом у постанові від 01.05.2023 у справі у справі № 260/925/21, за змістом яких, якщо апеляційну скаргу подає заступник керівника прокуратури, діючи у статусі прокурора, якому надані такі повноваження для здійснення участі у судовому процесі у формі представництва інтересів держави в особі державного органу, то такий заступник уповноважений підписувати апеляційну скаргу, незалежно від відсутності чи присутності на дату її підписання керівника або першого заступника керівника прокуратури відповідного рівня.
15. Також у відзиві зауважується, що у заявленому у цій справі позові Прокурор стверджує про обізнаність відповідача із незаконністю виділення спірних земельних ділянок та його недобросовісність у спірних правовідносинах, посилаючись при цьому на статтю 387 ЦК України.
Оцінка аргументів скаржника, доводів та вимог касаційної скарги
16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Аккордгруп» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
18. Нормами статті 53 ГПК України врегульовано питання участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
19. Згідно з частиною третьою цієї статті у визначених законом випадках прокурор (1) звертається до суду з позовною заявою, (2) бере участь у розгляді справ за його позовами, а також (3) може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, (3) подає апеляційну, (4) касаційну скаргу, (5) заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
20. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
21. Питання представництв прокурором саме інтересів держави у суді також врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
22. Відповідно до частини третьої цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
23. Водночас стаття 24 названого Закону регулює питання щодо особливостей здійснення окремих форм представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді.
24. Так, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (частина перша статті 24 Закону України «Про прокуратуру»).
25. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (частина третя статті 24 Закону України «Про прокуратуру»).
26. Як зазначено у Наказі Офісу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» від 21.08.2020 № 389 (абзаци перший, четвертий пункту 8.4), апеляційні скарги на судові рішення у справах, розглянутих за участі прокурора, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокуратур та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, прийняті не по суті вирішення спору, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (частина перша статті 255 ГПК України, частина перша статті 353 ЦПК України та частина перша статті 294 КАС України), подавати прокурору, який пред'явив позов, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам.
27. При цьому у частині дев'ятій статті 39 Закону України «Про прокуратуру» унормовано, що перебування прокурора на адміністративній посаді у прокуратурі не звільняє його від здійснення повноважень прокурора відповідної прокуратури, передбачених цим Законом.
28. У цій справі (№ 911/2071/24) судом апеляційної інстанції у тому числі встановлено, що позовну заяву до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу було подано виконуючим обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури. Заразом у судових засіданнях у цій справі брали участь прокурори Бориспільської окружної прокуратури.
29. Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу подано та підписано уповноваженою особою - першим заступником керівника Бориспільської окружної прокуратури.
30. Натомість з аналізу змісту касаційної скарги відповідача вбачається, що у судових актах Верховного Суду, на які посилається ТОВ «Аккордгруп», обґрунтовуючи свою позицію про подання апеляційної скарги у справі № 911/2071/24 неуповноваженою особою, висновки щодо повноважень прокурорів подавати до суду відповідної інстанції апеляційні та касаційні скарги висловлено за неподібних до вищенаведених обставин та при вирішенні інших процесуальних питань.
31. Так, у постанові від 31.10.2019 у справі № 1340/6249/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виходив у тому числі з того, що до матеріалів апеляційної скарги не було долучено жодних документів (копій наказів про призначення, копії службового посвідчення), за допомогою яких було б можливо встановити процесуальний статус особи, яка звернулась з апеляційною скаргою.
32. Тобто у зазначеній справі Верховний Суд виснував, зокрема, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, яка подана без підтвердження посадового становища особи, яка її подала.
33. У справі ж, що переглядається, перед судом апеляційної інстанції таке питання не поставало. З її матеріалів вбачається, що до поданої Прокурором апеляційної скарги серед іншого додано наказ про його призначення на відповідну посаду.
34. Відтак обставини щодо підтвердження посадового становища особи, яка подала апеляційну скаргу, у цих справах (№ 1340/6249/18 та № 911/2071/24) не є аналогічними.
35. Водночас від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 420/4462/20, про які також йдеться у касаційній скарзі ТОВ «Аккордгруп», судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було здійснено відступ у постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21.
36. За висновками, висловленими судовою палатою у зазначеній постанові, забезпечуючи представництво інтересів держави заступник керівника обласної прокуратури (як це було у справі № 580/8729/21) наділений правом подавати апеляційну скаргу на судове рішення. Таке право заступник керівника обласної прокуратури має або як прокурор, який брав участь у судовому розгляді або як прокурор вищого рівня незалежно від участі в розгляді справи.
37. Формулюючи відповідний висновок, судова палата виходила із необхідності розрізняти випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина.
38. Саме у першому випадку за висновками судової палати в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва і підлягають застосуванню частина перша статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно частина третя статті 9, частина третя статті 11 та частина третя статті 13 Закону України «Про прокуратуру» (які передбачають здійснення повноважень керівників відповідних прокуратур їх першими заступниками чи заступниками лише у разі відсутності цих керівників). В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» (норми якої наведено у пунктах 24, 25 цієї постанови).
39. З огляду на викладене, посилання ТОВ «Аккордгруп» на те, що заступник керівника місцевої (окружної) прокуратури уповноважений підписувати апеляційну скаргу, подану на рішення суду у справі за позовом першого заступника керівника місцевої (окружної) прокуратури, лише у разі відсутності керівника цієї прокуратури та його першого заступника (про що зазначено у постанові суду касаційної інстанції від 01.02.2022 у справі № 420/4462/20 від висновків, викладених у якій, як вже зазначалось, надалі було здійснено відступ), не можуть бути ураховані Верховним Судом, позаяк у страві, що переглядається (№ 911/2071/24), Прокурор діє саме як представник інтересів держави, тобто має місце другий випадок, про який зазначила судова палата у постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21.
40. Наведене підтверджується і висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 704/1233/17 та від 01.05.2023 у справі № 260/925/21, на які посилається Прокурор у відзиві на касаційну скаргу.
41. Також Верховний Суд відхиляє і доводи скаржника про невідповідність висновків апеляційного господарського суду висновкам, наведеним у справі № 910/1415/18.
42. У вищевказаній судовій справі за участю Генеральної прокуратури України розглядався позов приватного підприємства до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування рішення відповідача, а тому обставини участі прокурора у справі № 910/1415/18 та у справі № 911/2071/24, у якій ним було подано позов в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, не є однаковими.
43. Заразом, повертаючи подану прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора касаційну скаргу її заявнику, Верховний Суд в ухвалі від 28.09.2020 у справі № 910/1415/18, виходив, зокрема, з того, що ані матеріали касаційної скарги, ані матеріали справи не містять доказів участі прокурора у судовому розгляді справи № 910/1415/18, як і доказів того, що він є керівником підрозділів, заступником керівника або керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, заступником керівника або першим заступником керівника обласної прокуратури, керівником окружної або обласної прокуратури, заступником або першим заступником Генерального прокурора чи Генеральним прокурором, а тому касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
44. Тобто у вказаній справі Верховний Суд керувався насамперед відсутністю відповідних доказів.
45. Однак, встановлені судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається (№ 911/2071/24), обставини щодо подання позовної заяви, участі у судовому розгляді та підтвердженості повноважень Прокурора на подання апеляційної скарги, не є подібними до наведеного, ураховуючи викладене у пунктах 28, 29, 33 цієї постанови.
46. Тож висновки, висловлені Верховним Судом в ухвалі від 28.09.2020 у справі № 910/1415/18, не можуть бути ураховані у цій справі, оскільки їх сформульовано за іншої процесуальної ситуації та при неоднаковій фактично-доказовій базі.
47. З аналогічних мотивів не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на наведене в ухвалах Верховного Суду від 06.06.2022 у справі № 160/6211/21, від 24.01.2024 у справі № 140/14556/23, від 09.11.2022 у справі № 620/1646/22, від 06.06.2022 у справі № 540/4283/21, від 09.12.2024 у справі № 280/3869/24, від 24.12.2024 у справі № 440/3432/23, від 15.11.2021 у справі № 580/2472/21.
48. З процитованих скаржником у касаційній скарзі висновків із цих ухвал суду касаційної інстанції вбачається, що вони так само ґрунтуються на відсутності у матеріалах зазначених справ (матеріалах поданих касаційних скарг) належних доказів підтвердження повноважень особи, яка подала відповідну скаргу.
49. Отже, такі висновки Верховного Суду пов'язані із обставинами підтвердженості чи непідтвердженості посадового становища та процесуального статусу особи, яка звернулася до суду (зокрема, щодо зайняття нею певної посади, у тому числі адміністративної, у органах прокуратури; щодо того, чи є вона прокурором, що брав участь у судовому розгляді, або прокурором вищого рівня, тощо), і у наведених справах ці обставини не є ідентичними до справи, що переглядається (див. також пункт 35 цієї постанови).
50. Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги ТОВ «Аккордгруп» у цій частині не знайшли свого належного обґрунтування, позаяк висновки суду апеляційної інстанції про підписання та подання у даному випадку апеляційної скарги уповноваженою на це особою ґрунтуються насамперед на встановлених ним обставинах справи № 911/2071/24 щодо здійснення у цій справі прокурорами Бориспільської окружної прокуратури представництва інтересі держави в суді (підписання та подання позовної заяви, участі в судових засіданнях, підписання та подання апеляційної скарги).
51. Стосовно ж інших аргументів касаційної скарги відповідача, які полягають у тому, що у даному випадку Прокурор у поданому позові не посилається на його недобросовісність, як набувача спірних земельних ділянок, Верховний Суд зауважує, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначено, що Прокурор у позові стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельних ділянок та його недобросовісність у спірних правовідносинах.
52. Крім того, як вбачається зі змісту наявної у матеріалах цієї справи позовної заяви, у поданому Прокурором позові міститься посилання на статтю 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також наведено обґрунтування відсутності і даному випадку непропорційного втручання у право особи мирно володіти своїм майном.
53. Зазначене спростовує протилежні доводи скаржника, які фактично спрямовані на переоцінку таких обставин, тобто встановлених судом апеляційної інстанції, виходячи зі змісту поданої Прокурором позовної заяви, обставин пред'явлення у цій справі позову до ТОВ «Аккордгруп», як до недобросовісного набувача спірних земельних ділянок.
54. Заразом, посилаючись у цьому контексті на безпідставне урахування судом апеляційної інстанції висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21, у якій йшлося саме про пред'явлення позову до недобросовісного набувача, іншої судової практики суду касаційної інстанції, яка б, на його думку, була релевантною до спірних у справі № 911/2071/24 правовідносин, відповідач у касаційній скарзі не навів. Правозастосування ж апеляційного господарського суду у цій справі узгоджується з викладеним у зазначеній постанові.
55. Сама ж по собі незгода ТОВ «Аккордгруп» з відповідними висновками суду апеляційної інстанції, як і в результаті незгода із ухваленим ним судовим рішенням, не може бути підставою для його зміни чи скасування за умов не підтвердження доводами касаційної скарги неправильного застосування чи порушення судом чинних правових норм.
56. Отже, підсумовуючи наведене, здійснивши у відповідності до частини першої статті 300 ГПК України касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд вбачає, що встановлені процесуальним законодавством підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції у цьому разі відсутні.
57. Доводи відзиву Прокурора на касаційну скаргу відповідача ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає викладеному у цій постанові (зокрема, пункти 40 та 52).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
60. У цій справі скаржник не довів визначених чинним процесуальним законодавством підстав скасування оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим подана ним касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалену у цій справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
61. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судове рішення, що оскаржувалося, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккордгруп» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі № 911/2071/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил