Постанова від 25.05.2026 по справі 920/1061/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/399/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 (колегія суддів у складі: Козир Т.П., - головуюча, Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.)

у справі № 920/1061/23(920/399/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до ОСОБА_1

про стягнення 8867,68 грн,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про визнання договору неукладеним, визнання факту неотримання послуг, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та відшкодування моральної шкоди,

в межах справи № 920/1061/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт",

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2023 відкрито провадження у справі №920/1061/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

2. У межах зазначеної справи ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 8867,68 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.09.2024.

3. Позов мотивовано тим, що самовільне відключення належної відповідачу квартири від системи централізованого опалення не є підставою для звільнення його від оплати за послуги теплопостачання за спірний період.

4. ОСОБА_1 подала до господарського суду зустрічний позов до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про: визнання договору приєднання про послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 неукладеним; визнання факту неотримання позивачем послуг з теплопостачання з 01.11.2021 до 15.04.2025; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з суми 8867,68 грн до 0,00 грн; стягнення з відповідача 30000,00 грн моральної шкоди.

5. Зустрічний позов мотивовано тим, що належна позивачу квартира відключена від систем централізованого опалення будинку, у відповідача відсутні достовірні відомості щодо площ місць загального користування будинку, а також проектна документація на будинок, факт відсутності опалювальних приладів у відповідному під'їзді будинку підтверджено довідкою ТОВ "Жилкомсервіс". Також позивач послався на завдання йому моральної шкоди, яка виразилася у погіршенні стану здоров'я після отримання позову з причини негативної реакції на порушення його прав і справедливості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. З 15.10.2006 позивач забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнаний надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

7. Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ.

8. Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір) 01.10.2021 розміщено на офіційному вебсайті позивача http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради shostka-rada.gov.ua.

9. Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 (далі - Методика розподілу).

10. Згідно з пунктами 30, 32-34 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами, та плати за абонентське обслуговування. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

11. Підпунктом 11 пункту 40 договору визначено, що споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169. Це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

12. На адресу позивача не надходило рішень співвласників багатоквартирного будинку №80 по вул. Свободи в м. Шостка (далі - Будинок) про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

13. На підтвердження надання в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки послуги з постачання теплової енергії, зокрема, для Будинку позивач надав такі докази: свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (підібрана пара термоперетворювачів опору, теплообчислювач, лічильник води); акт готовності вузлів обліку теплової енергії до початку опалювального сезону ТОВ "Житлокомсервіс"; показники теплового лічильника за адресою вул. Свободи, 80 (1 ввід) за період з листопада 2021 року до квітня 2024 року; акти огляду вимірювального комплексу обліку теплової енергії; акти приймання теплоносія на опалювальний об'єкт - вул. Свободи, буд. №55, №80, №82.

14. Вказані акти та показання теплового лічильника підписані представниками теплопостачальної організації (ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") та управляючої компанії (ТОВ "Жилкомсервіс").

15. Відповідно до актів позивача за опалювальні сезони 2021-2024 приймання теплоносія на опалювальний об'єкт та перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія по вул. Свободи, буд. 80 в м. Шостка теплопостачальна організація подала, а споживач прийняв теплоносій на зазначеному тепловому об'єкті.

16. Відповідач є власником квартири №34 у Будинку, опалювальна площа якої становить 64,2 м2 (далі - Квартира). Квартира відключена від системи централізованого опалення будинку.

17. Згідно з обіговою відомістю по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1, в період з листопада 2021 року до вересня 2024 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, які відповідач не оплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 8867,68 грн, яка складається з заборгованості за постачання теплової енергії та з плати за абонентське обслуговування.

18. Також позивач надав помісячні розрахунки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року до вересня 2024 року, згідно з якими нарахування за теплову енергію позивачем для відповідача здійснював за теплову енергію, яка була спожита в місцях загального користування і допоміжних приміщеннях, а також для функціонування внутрішньобудинкових систем.

19. Позивач у розрахунках заборгованості за період з листопада 2021 року до квітня 2022 року зазначає "місця загального користування та допоміжні приміщення (12%)", "функціонування внутрішньобудинкових систем (8%)" та використовує отриману кількість теплової енергії (від загальної кількості спожитої теплової енергії всім будинком) для розрахунку заборгованості відповідача, а з листопада 2022 року в розрахунках позивач вказує "загальнобудинкові потреби (25%) урахуванням коефіцієнту Zвідкл - 1,38716 (п.8,9 р.IVМетодики)" та використовує отриману кількість теплової енергії для розрахунку заборгованості відповідача.

20. Обсяги спожитої послуги за відповідний період обліковувались встановленим у Будинку лічильником. Зауважень щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходило.

21. Водночас за довідкою ТОВ "Жилкомсервіс" (виконавець послуг з управління багатоквартирним будинком) від 19.03.2025 у під'їзді №3 Будинку централізоване опалення місць загального користування відсутнє, оскільки немає опалювальних приладів у під'їзді. За довідкою ТОВ "Жилкомсервіс" №17 від 11.04.2025 проектна документація на Будинок відсутня.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.07.2025 первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 8867,68 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.09.2024, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

23. Рішення мотивовано встановленням обставин щодо виконання позивачем своїх зобов'язань з надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з 01.11.2021 до 30.09.2024, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати таких послуг.

24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 скасовано рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, відмовлено у задоволенні первісного позову, залишено без змін зазначене рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

25. Постанову мотивовано тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є недоведеним та необґрунтованим, оскільки акти перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія не підтверджують того, що в місцях загального користування в заявлений період працювала система опалення, а також площа опалюваних місць загального користування.

26. Водночас зустрічний позов не підлягає задоволенню через обрання відповідачем неналежних способів захисту, а також недоведення обставин вчинення проти нього позивачем протиправних дій.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

27. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

28. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосування пункту 8 розділу IV Методики розподілу, у системному взаємозв'язку з пунктами 5 - 7 розділу IV Методики розподілу щодо застосування спрощеного методу розрахунку обсягу витраченої теплової енергії до правовідносин, пов'язаних зі стягненням заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в багатоквартирному будинку в разі відсутності приладів опалення в окремих місцях загального користування та допоміжних приміщеннях.

29. Позивач вважає, що визнаючи недоведеними надані ним розрахунки, господарський суд апеляційної інстанції не здійснив їх оцінку через призму положень розділу IV Методики розподілу, не встановив невідповідність певних елементів розрахунку вимогам Методики розподілу та не навів правового обґрунтування, яке б спростовувало здійснений позивачем розподіл обсягів теплової енергії.

30. На думку позивача, висновок апеляційного господарського суду про те, що відсутність проектно-технічної документації на будинок унеможливлює перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, нівелює застосування спрощеного методу розрахунку, впровадженого законодавством з метою захисту прав теплопостачальних організацій саме у випадках відсутності відповідної документації на багатоквартирний будинок.

31. Покладення господарським судом апеляційної інстанції на позивача обов'язку доводити технічні характеристики багатоквартирного будинку та елементів внутрішньобудинкової системи опалення, які відповідно до законодавства не перебувають у віданні теплопостачальної організації, свідчить про неправильне застосування статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила) і Методики розподілу.

32. Також позивач зазначає про нерелевантність посилання апеляційного господарського суду на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №920/1061/23(920/518/24).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

33. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

34. Відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду скасовує підстави для неправомірного стягнення заборгованості за ненадані послуги з постачання теплової енергії, є законною та справедливою.

35. Відповідач посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/2267/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц щодо обов'язку оплати споживачем лише в разі фактичного отримання ним якісних послуг та неприпустимості стягнення плати за ненадані послуги, а також від 19.01.2023 у справі №620/10707/21.

36. Відповідач стверджує, що відсутність приладів опалення в місцях загального користування і відключення належної йому квартири від внутрішньобудинкової опалювальної мережі унеможливлює фактичне надання послуги та її споживання. Оскільки фактично послуга не була надана, а розрахована як відсоткове відношення до фактично поставленої теплової енергії до будинку в цілому, відповідач вважає безпідставним нарахування та стягнення за теплову енергію, яку фактично не було поставлено.

37. Відповідач зазначає, що він забезпечує опалення Квартири власною системою автономного опалення та не може примусово стати споживачем позивача, який не забезпечує нормативних якісних показників теплоносія (температури і гідравлічного тиску). Основне зобов'язання відповідача (як споживача) не може встановлюватися лише розміщенням теплопостачальником-монополістом у мережі Інтернет публічного договору-приєднання, оскільки відповідач повинен бути обізнаним про таку пропозицію, мати можливість прийняти таку пропозицію або від неї відмовитись.

38. Відповідач заперечує проти посилання позивача на положення Правил, зважаючи на внесення змін до них постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, а також на Методику розподілу, до якої внесено зміни наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358.

Позиція Верховного Суду

39. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

40. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення в межах справи про банкрутство спору про стягнення на користь позивача (боржника в справі про банкрутство) вартості послуг з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) з відповідача, належна якому квартира відключена від системи централізованого опалення.

41. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

42. За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

43. Водночас статтею 634 Цивільного кодексу України передбачено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

44. Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).

45. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, постачання теплової енергії (стаття 2). Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" затверджено Правила, які підлягають застосуванню з урахуванням змін і доповнень у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

46. Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина 1). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (частина 2).

47. Частиною 5 статті 13 зазначеного Закону передбачено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

48. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін / тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

49. За вимогами частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.

50. Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 2 статті 21 зазначеного Закону, згідно з якою виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

51. Виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором (частина 2 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

52. Розділом VIII Методики розподілу встановлено вимоги, зокрема, щодо забезпечення нормативної температури повітря в опалюваному приміщенні та передбачено зменшення розподіленого обсягу теплової енергії для приміщень, не оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії, у разі наявності обґрунтованих претензій щодо якості наданої послуги у зв'язку з недоліками, які виникли не з вини чи не завдяки зловживанню власника приміщення.

53. Водночас обов'язок щодо забезпечення готовності до надання комунальних послуг внутрішньобудинкових систем, що знаходяться в житловому будинку (у тому числі багатоквартирному) і призначені для надання комунальних послуг, покладається на власника такого будинку (співвласників багатоквартирного будинку), якщо цей обов'язок не покладено ним (ними) на управителя чи іншу особу відповідно до закону або договору (частина 4 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

54. Відповідно до пункту 15 Правил обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №219 від 15.08.2018 (далі - Порядок). Виконавець здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за умови укладення із споживачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

55. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (пункт 5 Порядку).

56. Зокрема, споживач зобов'язаний забезпечити своєчасну підготовку об'єктів, що перебувають у його власності (користуванні), до експлуатації в осінньо-зимовий період; своєчасно вживати заходів для усунення пов'язаних з отриманням послуги виявлених неполадок, що виникли з його вини (пункт 44 Правил).

57. Виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором (частина 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

58. Згідно з пунктом 7 Правил визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору, за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору (підпункт 1); з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем (підпункт 2).

59. У багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менш як половина квартир та нежитлових приміщень була відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право в установленому Мінрегіоном порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

60. Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

61. У підпункті 12 пункту 42 Правил також закріплено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.

62. Відповідно до положень пункту 14 Правил відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

63. Водночас відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу. Положення наведеної норми також кореспондуються з пунктом 38, підпунктом 12 пункту 42, підпунктом 13 пункту 45 Правил.

64. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (пункт 31 Правил).

65. Комерційний облік комунальних послуг з постачання, зокрема, теплової енергії здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства (частина 1 статті 17 зазначеного Закону).

66. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу (пункт 24 Правил).

67. За змістом зазначеного пункту Правил, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється в порядку, встановленому статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", між споживачами, у тому числі тими, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

68. Водночас, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. Подібні за змістом положення також закріплено у пунктах 11, 12 Методики розподілу.

69. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі / будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення врегульовано розділом IV Методики розподілу згідно з наведеними в ній формулами, які застосовуються залежно від конкретних обставин, зокрема, наявності / відсутності проекту на будівлю / будинок, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо.

70. Зокрема, в разі відсутності проекту на будівлю / будинок та результатів енергоаудиту, для визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення, враховується загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень незалежно від наявності опалювальних приладів. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень тощо, зазначений обсяг теплової енергії може бути визначений спрощено: як відповідна частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку, розмір якої залежить від поверховості будівлі / будинку. Визначений таким чином обсяг теплоенергії повинен бути додатково скорегований з урахуванням площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку (пункти 7, 8, 9 розділу IV Методики розподілу).

71. Отже, у правовідносинах щодо відшкодування власником квартири, відключеної від системи централізованого опалення, частини обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, відсутність проєктної документації на будинок або окремих відомостей щодо площ місць загального користування сама по собі не виключає застосування передбаченого Методикою розподілу способу визначення відповідного обсягу теплової енергії, зокрема спрощеного способу, якщо для цього наявні передбачені Методикою розподілу умови. Водночас правильність застосування такого способу та використаних у розрахунку показників підлягає перевірці судом з урахуванням усіх наданих сторонами доказів і стандарту доказування, визначеного процесуальним законом.

72. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що належна відповідачу Квартира є частиною Будинку, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги з теплопостачання, тому індивідуальний договір про надання зазначеної комунальної послуги між відповідачем і позивачем є укладеним з 01.11.2021 у силу вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

73. Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу аргументи відповідача щодо неможливості встановлення зобов'язань його як споживача лише розміщенням позивачем у мережі Інтернет публічного договору-приєднання, оскільки вони суперечать приписам вказаної норми Закону з урахуванням положень статей 634, 714 Цивільного кодексу України.

74. Верховний Суд вважає нерелевантним посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу та апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/2267/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 19.01.2023 у справі №620/10707/21, адже вони стосуються застосування положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції іншій, ніж чинна в спірний у цій справі період, яка в частині 5 статті 13 встановлювала обов'язок споживача, який відмовився від укладення договору з виконавцем комунальної послуги, оплатити фактично спожиту комунальну послугу, надану таким виконавцем, та не передбачала виникнення між зазначеними особами договірних відносин шляхом приєднання в разі невчинення відповідних дій протягом 30 днів з моменту опублікування індивідуального договору.

75. Щодо доводів відповідача про внесення змін до Правил і Методики розподілу відповідними постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства розвитку громад та територій України, Верховний Суд зауважує, що внесення змін до підзаконного нормативного акта, за загальним правилом, не тягне за собою його нечинність, а лише зумовлює необхідність його застосування в редакції з урахуванням відповідних змін і доповнень. Однак відповідач у відзиві на касаційну скаргу не наводить конкретних аргументів щодо застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості тощо положень Правил та/або Методики розподілу в редакції, що не була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

76. Також господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що належна відповідачу Квартира відключена від системи централізованого опалення Будинку. Обставини здійснення такого відключення в порядку, встановленому Мінрегіоном, або без його дотримання не були предметом дослідження в цій справі, адже згідно з встановленими апеляційним господарським судом обставинами спірна заборгованість нарахована позивачем саме за теплову енергію, яка була спожита в місцях загального користування і допоміжних приміщеннях, а також для функціонування внутрішньобудинкових систем. Водночас обов'язок власника квартири, відокремленої від мереж централізованого теплопостачання, відшкодовувати витрати за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення чітко і послідовно закріплено в низці положень Правил і Методики розподілу.

77. З огляду на викладене Верховний Суд вважає недоречними доводи відповідача про те, що він не може бути споживачем позивача, оскільки забезпечує опалення Квартири власною системою автономного опалення.

78. Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення спірної заборгованості, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість наданого позивачем розрахунку, недоведеність факту надання відповідачу в спірний період послуг належної якості з постачання теплової енергії у заявленому обсязі на заявлену суму, а також неможливість перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

79. Наведені висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на тому, що надані позивачем акти перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія не підтверджують того, що в місцях загального користування в заявлений період працювала система опалення, а також площа опалюваних місць загального користування.

80. При цьому господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи повністю підтверджено факт відсутності приладів опалення в місцях загального користування у Будинку - згідно з довідкою виконавця послуг з управління багатоквартирним будинком від 19.03.2025 немає опалювальних приладів у відповідному під'їзді Будинку. Оскільки згідно з довідкою виконавця послуг з управління багатоквартирним будинком відсутня також проектна документація на Будинок, неможливо встановити, чи було передбачено проектом на Будинок встановлення приладів опалення в місцях загального користування та/або вони були демонтовані тощо.

81. Верховний Суд вважає наведені висновки апеляційного господарського суду недостатньо обґрунтованими з огляду на таке.

82. Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові слушно послався на положення частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та необхідність з'ясування обставин щодо повноти та якості надання спірної послуги її виконавцем.

83. При цьому щодо посилання апеляційного господарського суду на постанову Верховного Суду у справі №920/1061/23 (920/518/24) необхідно зауважити, що правовідносини в зазначеній справі є відмінними від справи, що наразі розглядається, оскільки предметом спору в ній було стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію саме до належного відповідачу об'єкта, а не витраченої на опалення місць загального користування тощо. Також у вказаній справі господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини щодо неодноразового обстеження опалювального приміщення з виявленням неналежного температурного режиму, звернення відповідача зі скаргами щодо невідповідності температурного режиму в приміщенні нормативним вимогам, забруднення мазутом опалювальної системи споживача. У зв'язку з наведеним Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на необхідність з'ясування того, чи підтверджують наявні у справі докази наявність такого забруднення з вини позивача / відповідача / певних інших осіб, впливу його на якість наданої відповідачу послуги тощо.

84. Натомість у цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили подібних фактів фіксування в установленому законом порядку невідповідності наданої позивачем послуги нормативним вимогам щодо обсягу, температури, величини тиску, зокрема, незадовільного температурного режиму опалювальних приміщень, наявності звернень відповідача та/або інших співвласників Буднику до позивача з приводу неналежної якості послуг, що ним надаються, вжиття позивачем відповідних заходів щодо таких звернень (в разі їх наявності) тощо.

85. Водночас апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи залишив поза увагою, що згідно з положеннями частини 4 статті 16, частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 5, 14, 15 Правил на виконавця послуги покладено обов'язок доказування того, що якість наданої ним послуги відповідала встановленим вимогам саме в точці обліку такої послуги - за індивідуальним договором на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Тоді як обов'язок щодо забезпечення готовності внутрішньобудинкових систем до надання комунальних послуг, до експлуатації в осінньо-зимовий період, усунення неполадок за загальним правилом покладено на власників відповідного будинку (співвласників багатоквартирного будинку) та/або уповноважений ними відповідно до закону або договору управитель.

86. Тобто виконавець послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором (який не передбачає обслуговування внутрішньобудинкових систем) не несе відповідальність за її ненадання / надання не в повному обсязі / невідповідної якості в тому разі, якщо це зумовлено саме неналежною підготовкою внутрішньобудинкових систем багатоквартиного будинку, зокрема, через демонтаж і невідновлення виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком приладів опалення в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, якщо їх встановлення було передбачено проектом на будівлю / будинок тощо.

87. Крім того, у контексті обставин цієї справи необхідно зауважити, що згідно з наведеним у пункті 2 Методики розподілу визначенням загальнобудинкові потреби на опалення включають не лише витрати на опалення місць загального користування, але й допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі / будинку. Тобто сама лише відсутність приладів опалення в місцях загального користування в певному під'їзді Будинку, в якому розташована Квартира, не є достатньою підставою для висновку про ненадання послуг з теплопостачання позивачем та/або їх неналежну якість у Будинку в цілому.

88. Проте під час вирішення спору в цій справі господарський суд апеляційної інстанції не дослідив надані учасниками справи докази (перелічені у рішенні та постанові свідоцтво, акти, показання теплового лічильника тощо) з точки зору підтвердження ними факту відповідності якості наданої позивачем у спірний період послуги в точці обліку Будинку конкретним вимогам, передбаченим законодавством і договором, у тому числі з урахуванням вимог щодо перевірки якості надання послуги з постачання теплової енергії, передбачених Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 27.12.2018.

89. Зокрема, зазначивши про неможливість перевірки правильності розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем згідно з положеннями пунктів 8, 9 розділу IV Методики розподілу, господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів мотивованих сумнівів, зокрема, щодо обґрунтованості застосування позивачем саме зазначених пунктів Методики розподілу, правильності визначення певного показника, передбаченого відповідною формулою тощо.

90. У цьому контексті апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів щодо технічних характеристик Будинку, зокрема, щодо кількості поверхів, однак не з'ясував, з якої поверховості Будинку виходив позивач за змістом розрахунку, та чи заперечує відповідач саме проти такої поверховості, надаючи певні докази. Тобто господарський суд не здійснив належну оцінку зазначених обставин з огляду на дослідження доказів, наданих обома учасниками справи, в їх сукупності та взаємозв'язку з урахуванням стандарту доказування вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

91. З огляду на викладене слід погодитися з доводами позивача, що господарський суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку наданих ним розрахунків через призму положень розділу IV Методики розподілу, не встановив невідповідність певних елементів розрахунку вимогам Методики розподілу та не навів правового обґрунтування, яке б спростовувало здійснений позивачем розподіл обсягів теплової енергії.

92. Отже, господарський суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог статей 74, 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

93. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо задоволення первісного позову та ухвалення в зазначеній частині нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову. Справу в скасованій частині слід передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

95. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

96. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

97. У частині відмови в задоволенні зустрічного позову оскаржуване судове рішення не було предметом касаційного перегляду, виходячи з меж касаційного оскарження.

Розподіл судових витрат

98. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі №920/1061/23(920/399/25) скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2025 в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до ОСОБА_1 . Справу в скасованій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков