05 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1261/16(916/5679/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сулім А.В.
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест",
ліквідатор боржника арбітражна керуюча Петровська Наталія Андріївна - не з'явився,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - не з'явився,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - Панчошак О.Д., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес.",
представник відповідача - не з'явився,
відповідач - Дочірнє підприємство "Транспортно-експедиційний центр",
представник відповідача - не з'явився,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - не з'явився,
третя особа (кредитор) - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК",
представник кредитора - Станімак Д.Д. (в залі суду),
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 06.08.2025
у складі судді: Грабован Л.І.,
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 10.12.2025
у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Поліщук Л.В., Діброви Г.І.,
у провадженні за заявою
ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" арбітражної керуючої Петровської Наталії Андріївни
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес."
2. Дочірнього підприємства "Транспортно-експедиційний центр"
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_3
5. ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на суму 3 012 293 044,96 грн.
у справі №916/1261/16 про банкрутство
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест"
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/1261/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" (далі - ТОВ "Прогресбуд-Інвест", боржник).
2. Постановою Господарського суду Одеської області від 20.10.2016 у справі №916/1261/16 визнано ТОВ "Прогресбуд-Інвест" банкрутом та відкрито відносно ТОВ "Прогресбуд-Інвест" ліквідаційну процедуру.
3. Надалі ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019 у справі №916/1261/16 ліквідатором ТОВ "Прогресбуд-Інвест" призначено арбітражного керуючого Петровську Наталію Андріївну.
4. 26.12.2024 до суду першої інстанції від ліквідатора ТОВ "Прогресбуд-Інвест" - арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни надійшла позовна заява про покладення субсидіарної відповідальності у зв'язку із доведенням до банкрутства шляхом солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес.", Дочірнього підприємства "Транспортно-експедиційний центр", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" грошових коштів у сумі 3 012 293 044,96 грн.
5. В обґрунтування вказаної позовної заяви арбітражна керуюча Петровська Наталія Андріївна послалася на те, що зібрані матеріали та фактичні дані свідчать про доведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" до банкрутства з вини відповідачів, які, виступаючи засновниками (Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес." та Дочірнє підприємство "Транспортно-експедиційний центр"), бенефіціаром ( ОСОБА_1 ) та керівниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), мали вирішальний вплив на господарську діяльність боржника та за період 2006-2016 років приймали рішення і вчиняли дії/бездіяльність, що мали наслідком зменшення активів товариства, внаслідок чого останнє втратило змогу здійснювати діяльність та отримувати прибуток.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі №916/1261/16 (916/5679/24) відмовлено у задоволенні позову; витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
7. Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю у матеріалах справи звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складеного відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136), що, беручи до уваги зміст позовної заяви ліквідатора, яка також не містить ґрунтовного аналізу фінансово-господарського стану боржника, унеможливлює встановлення судом наявності або відсутності дій/бездіяльності відповідачів щодо доведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" до банкрутства.
8. Також суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство України не містить заборони щодо укладення договорів між пов'язаними юридичними особами; вказані договори сторонами або іншими зацікавленими особами не оспорювались та фіктивними в порядку, визначеному законом, не визнавались. Аналіз руху коштів по банківським випискам свідчить про те, що частина коштів поверталась контрагентами. Повного аналізу не надано , визначені окремі періоди , що може свідчити про неповноту інформації.
9. Крім того, відсутні відомості щодо здійснення ліквідатором аналізу правочинів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство на предмет їх недійсності відповідно до ст.42 КУзПБ, що має істотне значення для визначення наявності ознак доведення до банкрутства.
10. Не надано аналізу і висновку стосовно загальної суми коштів які банкрутом не отримано і чи вплинуло це на його фінансовий стан у взаємозв'язку із показниками фінансової звітності. Не надано аналізу структури активів боржника та їх зміни. Вказані обставини позбавляють суд можливості перевірити вказані ліквідатором доводи, які є загальними, стосуються значного періоду часу майже 9 років та не є конкретизованими та повними.
11. За висновками суду - позивачем не доведено належними та допустимими доказами, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів та наявністю економічних ознак доведення до банкрутства ТОВ "Прогресбуд-Інвест".
12. До заяви ліквідатора не додано аналіз фінансового- господарського стану боржника, а сама заява не містить необхідних наведених ознак, а відтак встановити на її основі наявність чи відсутність дій відповідачів щодо доведення до банкрутства юридичної особи неможливо.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі №916/1261/16(916/5679/24) - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк".
14. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на недоведеність ліквідатором за допомогою належних та допустимих доказів факту доведення боржника до банкрутства відповідачами та, відповідно, наявності правових підстав для притягнення останніх до субсидіарної відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 916/1261/16(916/5679/24), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1261/16 (916/5679/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.
17. Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", датою проведення судового засідання визначено 24.03.2026.
Про час та дату судового засідання сторони були сповіщені належним чином.
18. 12.02.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 916/1261/16 (916/5679/24).
19. 23.02.2016, 24.02.2026 до Верховного Суду від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
20. 24.02.2026 до Верховного Суду від арбітражної керуючої Петровської Н.А. надійшов Відзив на касаційну скаргу, в якому вона повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній.
21. 18.03.2026 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ОСОБА_3 адвоката Панчошка О.Д. надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 916/1261/16 (916/5679/24) в режимі відеоконференції.
22. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2026 Заяву представника ОСОБА_3 адвоката Панчошка О.Д. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
23. 23.03.2026 від арбітражної керуючої Петровської Н.А. надійшло Клопотання про розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "УКРГАЗБАНК" без участі ліквідатора на підставі поданих документів.
24. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2026 відкладено розгляд справи. Датою судового засідання визначено 21.04.2026.
25. У зв'язку з проходженням суддями Верховного Суду Погребняка В.Я., Васьковського О.В., та Огородніка К.М. в період з 20 до 24 квітня 2026 підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, відповідно до розпорядження Верховного Суду № 10/0/9-26 від 15.04.2026, ухвалою від 15.04.2026 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" у справі № 916/1261/16(916/5679/24) відбудеться 05 травня 2026 року в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.26. 04.05.2026 від арбітражної керуючої Петровської Н.А. надійшло Клопотання про розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "УКРГАЗБАНК" без участі ліквідатора на підставі поданих документів.
27. В судовому засіданні 05.05.2026 представник скаржника повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 916/1261/16(916/5679/24) скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
28. Представник відповідача ОСОБА_3 в засіданні суду 05.05.2026 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав викладених у Відзиві. Просив Суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 916/1261/16 (916/5679/24) залишити без змін.
29. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином (докази в матеріалах справи).
30. Заслухавши думку учасників справи, що були присутні в судовому засіданні 05.05.2026, та зважаючи на те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
31. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (05.05.2026) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 05.05.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 05.05.2026.
32. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-IX), Верховний Суд розглядає справу № 916/1261/16(916/5679/24) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(ПАТ "АБ "УКРГАЗБАНК")
33. В обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) щодо відсутності у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства на підставі звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності;
неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 та від 20.09.2023 у справі № 44/440-б, від 09.12.2021 року у справі №916/313/20 що ненадання ліквідатору керівниками/органами управління банкрута первинних фінансових документів боржника - є бездіяльністю, недобросовісною поведінкою, яка вчинена на шкоду кредиторам банкрута;
неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 903/988/20 (903/177/24), від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 26.09.2023 у cправі № 910/8137/19, від 29.04.2025 у cправі № 910/3632/21, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18 щодо періоду, за який здійснюється визначення ознак дій з доведення боржника до банкрутства, який не є одномоментним процесом;
неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) щодо принципу змагальності, забезпечення повноти дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (ст. 79 ГПК України).
Доводи ліквідатора
(арбітражна керуюча Петровська Н.А.)
34. Арбітражна керуюча доводить:
34.1. Зважаючи на відсутність первинних документів ТОВ "Прогресбуд-Інвест", зокрема, фінансової звітності, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, та інших первинних документів, у Ліквідатора була відсутня можливість здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності товариства.
34.2. Колишні посадові особи ТОВ "Прогресбуд-Інвест" (керівник ОСОБА_3 , ДП "Транспортно-експедиційний центр" та бенефіціар ОСОБА_1 )
здійснили бездіяльність щодо передачі ліквідатору документів банкрута та приховали документацію від ліквідатора.
34.3. Бездіяльність посадових осіб щодо передачі документів мало наслідком
перешкоджання діяльності арбітражного керуючого, унеможливлення своєчасного проведення аналізу підстав для притягнення посадових осіб до солідарної та субсидіарної відповідальності.
34.4. Судами, при прийнятті оскаржуваних рішень, не надано оцінку щодо наявності/ відсутності бездіяльності органів управління боржника, яка полягала у ненаданні первинних фінансових документів ліквідатору, з урахуванням висновків Верховного Суду.
34.5. Визначений законодавцем термін у 3 роки стосується саме аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, однак такий аналіз, згідно з висновками постанови Верховного Суду від 01.06.2021 № 904/4855/17 не є єдиним джерелом доказування наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності.
34.6. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано обставин наявності судових рішень про стягнення заборгованості із ТОВ "Прогресбуд-Інвест", в яких встановлено, що ТОВ "Прогресбуд-Інвест" не сплачувало заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки. Указане самостійно вказують на намір наміри ухилення від виконання зобов'язань за укладеними кредитними договорами (договорами поруки, іпотеки).
34.7. Судом апеляційної інстанції допущено надмірний формалізм при формуванні висновку щодо неприйняття наданих ліквідатором доказів (договорів), які складені іноземною мовою.
Доводи відповідача
( ОСОБА_1 )
35. Відповідач, зокрема, доводить:
35.1. Основна кредиторська заборгованість боржника виникла у 2007-2009 році, тобто до моменту, як ОСОБА_1 став бенефіціаром Боржника (2016), жодних правочинів/договорів про передачу з балансу Боржника основних засобів та/або товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 не укладалось, не ініціювались та такі докази матеріали справи не містять.
35.2. Ліквідатор здійснив частковий, вибірковий та суб'єктивний аналіз фінансового стану боржника в періоди самостійно визначені, кредиторських вимог, договорів, укладених з боржником, банківських виписок, руху коштів на рахунках боржника, проте жодних ознак фіктивного банкрутства, наявності ознак доведення до банкрутства, визначення ознак дій з приховування банкрутства, наявності підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства з боку ОСОБА_1 не встановлено, як й надання якихось вказівок направлених на ускладнення або погіршення роботи боржника.
35.3. У діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення -доведення боржника до банкрутства.
35.4. Відсутній причинно-наслідковий зв'язок між настанням банкрутства боржника та саме діями/бездіяльністю ОСОБА_1 .
Доводи відповідача
( ОСОБА_3 )
36. Відповідач, зокрема, доводить:
36.1. Ліквідатор в цій справі використовував докази з Юконтрол, вважаючи їх належними, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином у порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат", чому судові інстанції надали цим фактам належну правову оцінку .
36.2. Ліквідатором не було обґрунтовано та не було доведено існування об'єктивної неможливості подання перекладу зазначених документів українською мовою.
36.3. Матеріалах справи відсутній звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, який був би складений відповідно до Методичних рекомендацій та фіксував би правопорушення у вигляді доведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" до банкрутства;
36.4. Доказів вжиття ліквідатором та/або ПАТ АБ "Укргазбанк" належних заходів для ініціювання позовів не надано, що вказує на неповноту вжитих заходів.
36.5. Наявність об'єктивної неможливості здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника з оформлення відповідного звіту/висновку ліквідатором за допомогою належних та допустимих доказів не доведена. Пасивність ліквідатора не може автоматично створювати презумпцію вини відповідачів.
36.6. Ліквідатор не здійснив необхідний аналіз ключових фінансових показників боржника (ліквідності, платоспроможності, структури капіталу, динаміки доходів і витрат), що є обов'язковими індикаторами при встановленні ознак доведення до банкрутства.
36.7. Формально посилаючись на те, що з 2009 року з балансів Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" прослідковується зменшення активів та збільшення заборгованості, ліквідатор безпідставно не проаналізував показники фінансової звітності та не встановив обставини, які реально зумовили поетапне погіршення майнового стану боржника.
36.8. Ліквідатор фактично підмінив економічний аналіз загальними припущеннями; не довів ліквідатором за допомогою належних та допустимих доказів факту доведення боржника до банкрутства відповідачами та, відповідно, наявності правових підстав для притягнення останніх до субсидіарної відповідальності; не надав жодного аналізу, який демонстрував би, що саме управлінські рішення боржника, а не економічна ситуація, стали визначальною причиною фінансового стану підприємства.
Доводи відповідача
( ОСОБА_2 )
37. Відповідач, зокрема, доводить:
37.1. Ліквідатором в судових інстанціях та ПАТ АБ Укргазбанк в касаційній скарзі не надано жодного доказу вчинення будь-ким з відповідачів дій/бездіяльності на шкоду інтересам Боржника.
37.2. Відповідачем усі документи, печатки тощо Боржника після звільнення з посади директора залишені ОСОБА_3 , вони не приховувалися, не утримувались, не губились тощо (як від ліквідатора, так й від суду), а також від ОСОБА_2 не витребовувалися (ані листами, ані ухвалами). Передані документи використовувались в подальшому в господарській діяльності Боржника, про що свідчать договори та інші правочини за Боржника, датовані після звільнення ОСОБА_2 .
37.3. З наданого ліквідатором аналізу фінансово-господарської діяльності боржника в заяві (окремий документ в матеріалах справи відсутній) не вбачається:
аналіз розпорядником майна руху безготівкових коштів по всім банківським рахункам підприємства боржника за період, що передував трьом рокам до відкриття справи про банкрутство по теперішній час не здійснювався;
аналіз руху готівкових коштів, в тому числі по касі підприємства боржника за період, що передував трьом рокам до відкриття справи про банкрутство по теперішній час взагалі відсутній;
з заяви ліквідатора або у будь-якого іншого документу наявного в матеріалах справи не вбачається здійснення розпорядником майна аналізу правочинів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство на предмет їх недійсності відповідно до ст.42 КУзПБ, що має істотне значення для прийняття рішення щодо подальшої процедури банкрутства;
37.4. Розпорядник майна підійшов формально до питання виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Крім, припущень відсутні жодні докази та обґрунтування;
37.5. Ліквідатор до теперішнього часу не встановив дати та періоду виникнення загрози неплатоспроможності, для того щоб встановити винних осіб, які можуть бути притягнуті як до солідарної, так і до субсидіарної відповідальності;
37.6. Замість аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та обов'язкового повного та всебічного аналізу інвестиційної та іншої діяльності
боржника та становища на ринках боржника, має місце штучне обґрунтування з неповним дослідженням операцій, с припущенням, що оскільки підприємства зареєстровані за однією юридичною адресою, то це свідчить про зацікавленість або будь-які інші протиправні дії. Наголошую, що в бізнес центрах може бути розташовано понад 100 юридичних осіб, проте їх реєстрація за однією адресою не впливає на їх господарську діяльність або обсяги оборотів тощо;
37.7. Наведений в заяві «аналіз», як такий відсутній; «проведений» не у відповідності з положеннями чинного законодавства України та Методичних
рекомендацій, отже такий аналіз не може бути взятий до уваги;
37.8. розпорядник майна-ліквідатор неодноразово ігнорував вимоги суду щодо надання ліквідаційних звітів, не доповідав про проведену роботу за весь період розпорядження майном;
37.9. У кредиторів та в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація стосовно вжиття розпорядником майна-ліквідатором заходів для захисту майна боржника. Мали місце факти невжиття заходів по збереженню майна боржника з боку ліквідаторів, які неналежно виконувалися свої обов'язки протягом значного строку з 2016 року;
37.10. На момент звільнення ОСОБА_2 з посади директора Боржника були наявні кризові ситуації, проте відсутні підстави для ініціювання питань банкрутства (між звільненням та таким ініціюванням банкрутства Боржника пройшло майже 3 роки);
37.11. Усі кредити схвалювались засновниками та кредиторами, в тому числі забезпечувались земельними ділянками, іпотекою тощо, проте вони отримувались за одним курсом долара США, якій з глобальною фінансовою кризою виріс в рази, що об'єктивно вплинуло на усі показники та подальші дії;
37.12. Ліквідатор та ПАТ АБ Укргазбанк не обґрунтували наявність підстав для
притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
38. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Судом касаційної інстанції перевіряться правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
43. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
44. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
45. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
46. Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
47. Одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
48. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України, втратив чинність 28.08.2025), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
49. Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Однак, оскільки на момент спірних правовідносин та на момент подання заяви і ухвалення рішення суду першої інстанції ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
50. Згідно з частиною 1 статі 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
51. Відповідно до абз. 1 частини 2 статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а після змін, внесених Законом від 20.03.2023 №2971-IX, право має також кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
52. Абзацом 2 частини 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
53. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
54. Верховний Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, пункт 66, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
55. Верховний Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі №25/62/09.
56. Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
57. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
58. Щодо висновку про наявність ознак доведення до банкрутства боржника колегія суддів зауважує, у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд звернув увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.
59. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
60. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
61. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
62. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
63. Враховуючи наведене вище, до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136) , тощо.
64. Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
65. При цьому, судами встановлено (не спростовано під час касаційного провадження), що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136), ліквідатором не долучено до матеріалів справи. У матеріалах справи про банкрутство такий звіт також відсутній.
66. Вказуючи, що з 2009 із балансів прослідковується зменшення активів та збільшення заборгованості, що спричинене отриманням кредитів та порученням, ліквідатор не проаналізував показники фінансової звітності та не довів взаємозв'язок вказаних у заяві угод зі зменшенням активів та збільшенням заборгованості.
67. Системний аналіз змісту, зокрема, ч. 2 ст. 61 КУзПБ у взаємозв'язку з іншими нормами законодавства дає підстави для висновку, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи.
68. Телеологічний спосіб тлумачення зазначених норм приводить до висновку про те, що таке розуміння поняття третіх осіб як суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідає змісту інституту субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, метою якого є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
69. Юридичним механізмом досягнення наведеної мети є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
70. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
71. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
72. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.
73. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
74. Поряд з цим, для застосування такої відповідальності недостатньою є лише констатація факту укладення правочину керівником боржника, необхідним є встановлення у межах стандарту доказування, визначеного статтею 79 ГПК України, сукупності обставин, які характеризують роль такого керівника та / або учасників боржника, інших осіб у процесі укладення відповідного договору та / або його виконання, тобто конкретних дій / бездіяльності щодо ініціювання та / або сприяння такому укладенню всупереч інтересам боржника, приховування певної інформації щодо його економічної недоцільності, визначення завідомо невигідних умов договору, вчинення / невчинення дій з його виконання, належного контролю за використанням отриманих коштів, виведення їх на свою користь чи на користь інших осіб тощо.
75. Субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення юридичної особи - боржника до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об'єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану.
76. Суд апеляційної інстанції вірно зауважив на тому, що світова фінансова криза 2008 року за своєю природою була системним глобальним потрясінням, яке охопило банківські, фінансові та інвестиційні ринки значної кількості держав та призвело до різкої девальвації національних валют держав із економіками, які формуються. Раптова девальвація національної валюти перебуває поза межами управлінського контролю відповідальних осіб підприємства і належить до категорії системних зовнішніх економічних факторів. Між тим, встановлення чи мав місце негативний вплив таких факторів на товариство, яке мало валютні зобов'язання і об'єктивно та неминуче призвів до банкрутства підприємства, оскільки розмір боргу збільшився автоматично внаслідок курсової різниці, що не пов'язано з будь-якими діями, бездіяльністю керівництва, чи все ж таки саме умисні дії керівників та засновників сприяли доведенню підприємства до стану його неплатоспроможності, арбітражний керуючий - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" мав здійснити під час проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, за результатам якого відповідно до Методичних рекомендацій мав бути складений відповідний звіт (висновок).
77. У такій ситуації, коли неплатоспроможність значною мірою могла виникнути через зовнішній фактор, відповідальність контролюючих осіб не може бути встановлена без доказів того, що їх дії посилили, а не просто супроводжували, негативний вплив валютної кризи. Однак ліквідатор не надав жодного аналізу, який демонстрував би, що саме управлінські рішення боржника, а не економічна ситуація, стали визначальною причиною фінансового стану підприємства.
78. Поряд з цим, як про це вірно зазначив апеляційний суд, стверджуючи про укладення договору поруки за зобов'язаннями пов'язаного товариства з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") у період, коли боржник був неспроможний сплачувати заборгованість за кредитними договорами, укладеними останнім з Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", ліквідатор безпідставно ігнорує як правову природу інституту поруки, так і економічний контекст діяльності товариства на момент укладення відповідного правочину.
79. По-перше, чинне законодавство України не містить жодних обмежень щодо надання поручительської підтримки пов'язаним юридичним особам. Це є поширеною практикою у корпоративних групах та відповідає природі господарського обігу, оскільки порука є одним із інструментів внутрішньогрупової координації фінансових ресурсів та забезпечення кредитних операцій. По-друге, застосування інституту субсидіарної відповідальності потребує доведення не просто факту укладення договору поруки, а саме того, що цей правочин був завідомо збитковим, економічно необґрунтованим, укладеним у стані фактичної неплатоспроможності та/або та мав на меті заподіяння шкоди кредиторам боржника, між тим ліквідатор не довів жодного з цих обставин. Навпаки, на момент укладення відповідного правочину (договору поруки) господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" не характеризувалася ознаками неплатоспроможності, натомість підприємство мало активи та продовжувало отримувати доходи від своєї діяльності, що відображено безпосередньо у фінансовій звітності. Вказане свідчить про те, що укладення поруки могло бути раціональним бізнес-рішенням, яке суд не повинен ставити під сумнів ретроспективно лише на підставі негативних наслідків, якщо рішення було прийнято добросовісно, у межах звичайного господарського ризику та на момент укладення виглядало економічно виправданим.
80. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства (постанова Верховного Суду у від 29.05.2024 у справі № 910/15260/18).
81. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.
82. Доводи ліквідатора про укладення боржником договорів та перерахунок останнім коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, виведення коштів на користь пов'язаних підприємств та штучне зменшення активів, судами правильно не прийнято до уваги, оскільки, по-перше, відповідні твердження обґрунтовані посиланнями на правочини (зокрема, договори купівлі-продажу векселів та цінних паперів, договори надання поворотної фінансової допомоги), які були вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" у період з жовтня місяця 2006 року по жовтень місяць 2008 року, тобто у період здійснення прибуткової господарської діяльності та сумлінного розрахунку за кредитними договорами, що виключає наявність сумнівів щодо очевидної економічної недоцільності таких правочинів; по-друге, копії правочинів, на які посилаються скаржник та ліквідатор, у матеріалах справи відсутні, хоча вони були передані арбітражному керуючому на підставі підписаного останнім акту прийому-передачі установчих та бухгалтерських документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" б/н від 06.07.2020.
83. Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що укладені боржником договори уступки прав вимоги також не є безоплатними, натомість відчуження прав вимоги відбулося за ціною, яка дорівняє розміру таких вимог, що свідчить про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" суми грошових коштів, еквівалентної тим сумам, сплати яких боржник мав право вимагати від третіх осіб, а відтак такі договори, навпаки, підтверджують прагнення боржника залучити кошти без зволікання та зайвих витрат часу, а не вивести кошти або зменшити ліквідні активи. Така практика свідчить про наміри боржника оперативно мобілізувати оборотні ресурси та підтримати ліквідність підприємства, що, навпаки, є ознакою раціонального управління, а не доведення до банкрутства.
84. Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт здійснення платежів боржником на користь третіх осіб, як і факт наявності дебіторської заборгованості, не утворює автоматично складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 61 КУзПБ, без встановлення причинно-наслідкового зв'язку між конкретними діями/бездіяльністю відповідних осіб та настанням неплатоспроможності боржника, а також без доведення того, що ці дії/бездіяльність перебували поза межами звичайного та добросовісного господарського ризику.
85. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що для застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство суд має дослідити не окремі факти, а сукупність обставин, які характеризують поведінку осіб, причетних до управління боржником або отримання вигоди від його майнових операцій, з урахуванням виду діяльності боржника, структури активів і пасивів, моменту виникнення критичної неплатоспроможності, а також реальності та результативності заходів із повернення активів до ліквідаційної маси.
86. Верховний Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ субсидіарна відповідальність є додатковим, винятковим способом захисту прав кредиторів, який застосовується за умови доведення сукупності визначених законом обставин, зокрема: наявності вини відповідних осіб у доведенні боржника до банкрутства, існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між їхніми діями (бездіяльністю) та неплатоспроможністю боржника, а також недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.
87. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність відомостей щодо здійснення ліквідатором аналізу правочинів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство на предмет їх недійсності відповідно до статті 42 КУзПБ, що має істотне значення для визначення наявності ознак доведення до банкрутства.
Також, не надано аналізу і висновку стосовно загальної суми коштів які банкрутом не отримано і чи вплинуло це на його фінансовий стан у взаємозв'язку із показниками фінансової звітності. Не надано аналізу структури активів боржника та їх зміни.
При цьому, ліквідатором не доведено об'єктивної неможливості стягнення на користь боржника відповідного боргу разом з компенсаційними нарахуваннями, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України, у судовому порядку шляхом заявлення відповідних позовних вимог, хоча, у разі задоволення таких позовів, ліквідаційна маса банкрута була б наповнена додатковими грошовими коштами, що, у свою чергу, відповідає інтересам кредиторів. Доказів вжиття ліквідатором належних заходів для ініціювання позовів не надано.
88. Верховний Суд наголошує, що інститут субсидіарної відповідальності не має на меті підміняти собою інші правові механізми, передбачені КУзПБ, зокрема: заходи з формування ліквідаційної маси; стягнення дебіторської заборгованості; оспорення правочинів або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 42 КУзПБ.
89. Стосовно доводів щодо невчинення дій для запобіганню банкрутству, погашення вимог кредиторів та припинення товариства, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що відповідні обставини є передумовами для застосування солідарної відповідальності.
Проте, субсидіарна відповідальність (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) та солідарна відповідальність (частина шоста статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства) є окремими формами відповідальності в межах справи про банкрутство і правові підстави для їх ототожнення (зокрема, і через призму підстав для застосування) відсутні.
90. Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність ліквідатором за допомогою належних та допустимих доказів факту доведення боржника до банкрутства відповідачами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення останніх до субсидіарної відповідальності, а від так відмову у задоволенні позову у цій справі.
91. Беручи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, заяви відповідачів щодо застосування позовної давності не розглядалися.
92. Поміж тим, суд апеляційної інстанції правильно виснував (з посиланням на висновок Верховного Суду викладений в постановах від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 12.03.2025 у справі №910/20940/21(910/19964/23)), що докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином у порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
93. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
94. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
95. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
96. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
97. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
98. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
99. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
Судові витрати
100. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 916/1261/16 (916/5679/24) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік