про відкриття провадження у справі
27 травня 2026 року м. Чернігів справа № 927/461/26
Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №06-03/824/26-вих від 20.05.2026
За позовом: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області
вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412
до відповідача: Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40014, код ЄДРПОУ 43316700
Предмет спору: про визнання права власності
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання за позивачем права власності на автомобілі марки ВАЗ 21053 1994 року випуску, об?єм двигуна 1500 (куб.см), шасі № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрації (технічний паспорт) НОМЕР_4 та автомобіль марки ГАЗ 3102, державний номер НОМЕР_5 (1983 року випуску, двигун № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_7 ), об?єм двигуна 2445 (куб.см), технічний паспорт НОМЕР_8 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на початок 2026 року виникла необхідність у здійсненні господарських операцій в частині реєстраційних дій в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС), проте фахівцями сервісного центру було відмовлено у можливості вчинення реєстраційних дій у зв?язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів власником вищезазначених автомобілів зазначено Управління юстиції Чернігівської області. Починаючи з 2004 року після підписання акту прийому-передачі транспортних засобів, не було жодних звернень з управління юстиції щодо оспорення права власності на транспортні засоби, що були визначені в акті прийому-передачі від 17.09.2004.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Частинами 1, 3 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 2-5 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
При цьому ч. 7 ст. 250 ГПК України передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Системний аналіз зазначених правових норм діє підстави для висновку, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує за клопотанням позивача тоді, коли справа не відноситься до категорії малозначних, однак за своїм характером допускає спрощений розгляд, тобто коли пріоритетним є її швидке вирішення.
При цьому ГПК України визначає малозначними справами, які по-перше, визнані такими (малозначними) в силу закону (п. 1 ч. 5 статті 12 ГПК України), і по-друге, справи незначної складності визнані малозначними судом (п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України).
Враховуючи те, що зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження, суд визнає цю справу малозначною як справу незначної складності та вважає за можливе розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись ст. 12, 176, 233-235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати справу малозначною та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
3. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов.
Докази направлення відзиву іншим учасникам справи надати суду одночасно з поданням такого відзиву.
4. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив.
Докази направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи надати суду одночасно з поданням такої відповіді на відзив.
5. Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, заперечень на відповідь на відзив.
Докази направлення заперечень на відповідь на відзив іншим учасникам справи надати суду одночасно з поданням таких заперечень.
6. Звернути увагу учасників справи, що відповідно до приписів ч. 5-8 ст.6, ч. 7 ст. 42 та ч. 5,6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами ЄСІТС, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами ЄСІТС, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Звернути увагу учасників справи на те, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Вебадреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://cn.arbitr.gov.ua/sud5028.
Суддя В. В. Шморгун