ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 591/11712/25
провадження № 2/753/1991/26
13 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Каліушка Ф.А.
при секретарі Володько С.С.
за участю:
позивач не з'явився;
представника відповідача Грачова А.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРМЕТ-СОЮЗ» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРМЕТ-СОЮЗ» (далі по тексту - ТОВ «Укрвтормет-Союз», відповідач) про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2007 року по травень 2011 року він працював на посаді керівника дільниці по відбору залишків металу та підготовки земель до рекультивації у ТОВ «Укрвтормет-Союз».
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року у задоволенні його позову до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про скасування наказу, визнання факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди відмовлено (справа № 2-99/12).
Відмовляючи у задоволенні позову, представником ТОВ «Укрвтормет-Союз» надані накази № 33/1ос та № 33-ос від 21 грудня 2007 року щодо трудових відносин, на його думку, були підроблені.
За його заявою, прокуратурою Дарницького району м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 грудня 2012 року внесено відомості № 42012110020000108 про вчинення кримінального правопорушення представниками ТОВ «Укрвтормет-Союз», передбаченого статтями 172, 175, 358 КК України.
На досудовому розслідуванні у відділі дізнання Сумського районному управлінні поліції Головного управління національної поліції в Сумській області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження № 42012110020000108 від 10 грудня 2012 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 172, 175, 358 КК України.
Позивач зазначає, що відповідно до наказу ТОВ «Укрвтормет-Союз» від 21 листопада 2007 року № 33-ос його прийнято на роботу на посаді начальника дільниці на полігоні по захороненню відходів ливарного виробництва у с. Руднівка Сумського району. На вказаній посаді у відповідача він працював з січня 2007 року по травень 2011 року. З травня 2011 року по теперішній час він перебуває у вимушеному прогулі.
Оскільки керівництво товариства відмовляється визнавати факт трудових відносин, між ним та підприємством, не надавали відомостей про форму і розмір оплати праці, він звертався до Головного управління статистики у Сумській області, отримав відповідь щодо відповідних розрахунків про розмір середньої заробітної платина одного працівника переробної промисловості по Сумській області.
Невизнання відповідачем факту трудових відносин між ним та товариством, несплата заробітної плати упродовж тривалого часу, протягом тринадцяти років органом досудового розслідування не здійснено заходів на розшук та повернення його трудової книжки, яка перебувала у ТОВ «Укрвтормет-Союз», спричинило йому моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, що змусило змінити його свій життєвий уклад та спосіб отримання коштів на забезпечення життєвих потреб.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати факт трудових відносини між ним та ТОВ «Укрвтормет-Союз» починаючи з січня 2007 року по теперішній час;
- визнати період часу з липня 2007 року по теперішній час вимушених прогулом його з вини ТОВ «Укрвтормет-Союз»;
- стягнути з ТОВ «Укрвтормет-Союз» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 383 158 грн, витрати на проведення робіт - 165 000 грн, моральну шкоду - 2 000 000 грн;
- зобов'язати ТОВ «Укрвтормет-Союз» внести відповідні записи про перебування у трудових відносинах з січня 2007 року по теперішній час до його трудової книжки та направити відповідні документи до пенсійного фонду для зарахування трудового стажу та сплатити страхові внески за вказаний період.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2025 року передано цивільну справу №591/11712/25, провадження №2/591/2919/25, за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії до Дарницького районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 листопада 2025 року, дану справу визначено за суддею Лужецькою О. Р.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року задоволено заяву про самовідвід головуючого у справі судді - Лужецької О. Р. Передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди для визначення судді та її розгляду у порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 січня 2026 року, дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди до свого провадження. Призначено дану справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання на 02 квітня 2026 року.
У січні 2026 року від ТОВ «Укрвтормет-Союз» до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства про скасування наказу, визнання факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди відмовлено (справа № 2-99/12). Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2014 року та від 13 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про скасування наказу, визнання факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вважає, що предмет позову у даній справі та підстава позову у справі (справа № 2-99/12) тотожні. Зміст позовних вимог у цій справі є аналогічними з доводами його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Також до відзиву представником відповідача додано клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позов. На обґрунтування посилається на те, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану, товариство не перебуває адресою, вказаною у позовній заяві, куди надходив позов з додатками. З урахуванням отримання позову з додатками, необхідного часу для визначення правової позиції, представник відповідача просив поновити процесуальний строк.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Ураховуючи зазначені ТОВ «Укрвтормет-Союз» обставини, отримання копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками, що підтверджується матеріалами справи, а також визначений в ухвалі про відкриття провадження строк на подання відзиву на позов (15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі), суд констатує, що зазначений процесуальний строк підлягає поновленню.
В судовому засіданні, яке відбулось 02 квітня 2026 року, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення, які збігаються з викладеними запереченнями у поданому ним відзиві, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на якому проставлений особистий підпис позивача про отримання ним 16.02.2026 року судової повістки про виклик до суду, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних підстав від нього до суду не надходило.
Відповідно до приписів частини другої статті 223 ЦПК України суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною третьою статті 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або з інших процесуальних питань від позивача не надходило, в матеріалах справи відсутні докази поважності причин його неявки у судове засідання, а враховуючи строки розгляду даної категорії спорів, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони позивача, який був належним чином повідомлений про день та час судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заперечення надані відповідачем, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Щодо встановлення факту встановлення факту трудових відносин, визнання періоду часу вимушеним прогулом, стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині другій статті 2 КЗпП України зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.
Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документа про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
З огляду на ці положення позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.
Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від:06 квітня 2020 року у справі №462/7621/15-ц, 13 квітня 2020 року у справі №344/2293/19, 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19, від 16 червня 2022 року у справі №638/16444/19, 08 вересня 2023 року у справі №132/1587/22.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, зокрема з долученої до позовної заяви копії, згідно наказу директора ТОВ «Укрвтормет-Союз» від 21 листопада 2007 року №33-ос ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заготівельника брухту та відходів металу в кар'єрі с. Руднівка Сумського району Сумської області з 21 листопада 2007 року.
Водночас, судом встановлено, що у Зарічному районному суді м. Суми перебувала на розгляді цивільна справа № 2-99/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про скасування наказу, визнання факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди.
За наслідком її розгляду, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 квітня 2012 року, у задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвтормет-Союз» про скасування наказу, визнання факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
Зазначеним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року встановлені наступні обставини.
Наказом директора ТОВ «Укрвтормет-Союз» від 21 грудня 2007 року №33-ос ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заготівельника брухту та відходів металу в кар'єрі с. Руднівка Сумського району Сумської області з 21 листопада 2007 року.
Відповідно до наказу директора ТОВ «Укрвтормет-Союз» від 21 грудня 2007 року №33/1-ос, наказ № 33-ос від 21 грудня 2007 року по особовому складу про прийняття на роботу визнано недійсним, працівник до роботи не приступив, підпису про погодження з умовами праці не ставив.
Також, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , Зарічний районний суд м. Суми у рішенні від 16 березня 2012 року встановив, що наказом-розпорядженням Відкритого акціонерного товариства «Центроліт» від 30 жовтня 2008 року № 1371к прийнято позивача на роботу з 01 листопада 2008 року охоронником, а наказом (розпорядження) від 06 травня 2011 року № 75ок припинено трудовий договір, позивача звільнено з 06 травня 2011 року за власним бажанням. Відповідно до договорів від 20 листопада 2007 року № 20/11, від 23 квітня 2008 року № 23/04, від 06 квітня 2011 року № 06/04-11, укладених між Відкритим акціонерним товариством «Центроліт» та ТОВ «Укрвтормет-Союз», сторони домовилися про виконання підрядником в кар'єрі Руднівка робіт під рекультивацію земель після вивезення відходів ливарного виробництва. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він здійснював обов'язки охоронника Відкритого акціонерного товариства «Центроліт» саме за сумісництвом з посадою заготівельника брухту та відходів металу у кар'єрі с. Руднівка Сумського району ТОВ «Укрвтормет-Союз», суд дійшов висновку про те, що основним місцем роботи позивача було Відкрите акціонерне товариство «Центроліт», з яким позивач перебував у трудових відносинах на постійній основі. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано обґрунтованих доказів того, що між ним та відповідачем був укладений трудовий договір у письмовій формі, даних про допуск до роботи немає. Доводи позивача про те, що він працював у відповідача не ґрунтуються на будь-яких доказах, окрім пояснень самого позивача, які були спростовані письмовими доказами наданими представником відповідача, а тому вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та таким, що задоволенню не підлягають. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач не перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Укрвтормет-Союз», то вказаним відповідачем йому не нараховувалась заробітна плата, тому і правових підстав до задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі немає.
В подальшому, ухвалою Зарічного суду м. Суми від 08 серпня 2014 року у справі №591/9421/13 відмовлено ОСОБА_1 у перегляді рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року у справі № 2-99/12 за нововиявленими обставинами.
Водночас, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статі 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18)).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі №442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
З урахуванням вищенаведеного, а також за встановлених обставин у рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року у цивільній справі за № 2-99/12, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку відсутність трудових відносин між ОСОБА_1 з ТОВ «Укрвтормет-Союз».
Суд не бере до уваги посилання позивача на матеріали кримінального провадження за №42012110020000108 від 10.12.2012 року, які перебувають на досудовому розслідуванні у відділі дізнання Сумського РУП ГУНП в Сумській області, та наявності у ньому, зі слів позивача, декількох наказів про прийняття на роботу, які є підробленими, протоколів допитів свідків та ін.., які спростовують викладені обставини, оскільки судового рішення у кримінальній справі не ухвалено, а обставини щодо предмету спору у даній справі встановлені у рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2012 року у цивільній справі за № 2-99/12 не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині заявлених позовних вимог про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Укрвтормет-Союз».
У свою чергу вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування витрат на проведенні робіт, стягнення моральної шкоди у зв'язку з невизнанням відповідачем факту трудових відносин між ним та товариством та несплати заробітної плати упродовж тривалого часу, а також зобов'язання вчинити дії, як похідні вимоги від основної, задоволенню не підлягають.
Щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого, спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
Аналіз статті 23 ЦК України в сукупності з приписами статті 11 цього Кодексу дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173 - 1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Особливістю у цій справі є те, що особою, відповідальною за заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, які виразились у тому, що протягом тринадцяти років органом досудового розслідування не здійснено заходів на розшук та повернення його трудової книжки, яка перебувала у ТОВ «Укрвтормет-Союз», позивач визначив ТОВ «Укрвтормет-Союз».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20) викладено правовий висновок про те, що якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі №363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі №753/8710/21).
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).
За таких обставин суд зазначає, що відсутність належного суб'єктного складу унеможливлює вирішення заявлених вимог по суті, а тому є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись стст. 2, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРМЕТ-СОЮЗ» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.