справа № 753/21221/24
провадження № 6/753/428/26
"27" травня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Коренюк А.М. по розгляду заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24 за позовом Житлового кооперативу «Трикотажник 4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги, суд -
У провадженні цього судді з 07 травня 2026 року знаходяться заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24 за позовом ЖК «Трикотажник 4» до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги, предана унаслідок заявленого 07.05.2026 року суддею Дарницького районного суду м.Києва Сирбул О.Ф. самовідводу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
До суду подана заява ОСОБА_1 від 27 травня 2026 рокупро відвід головуючого судді Коренюк А.М. від розгляду заяви про поворот виконання рішення суду від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24, постановлене під головуванням судді Сирбул О.В., не погоджуючись із процесуальним рішенням головуючого судді Коренюк А.М. на наслідом постановленого судового наказу від 18 лютого 2022 року про задоволення заяви ЖК «Трикотажник 4» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 20 405 грн. 09 коп., інфляційну складову боргу - 9 105 грн. 82 коп. та 3% річних - 1 553 грн. 61 коп., а всього - 31 064 грн. 52 коп., й судового збору у розмірі 248 грн., який скасований ухвалою Дарницького райного суду м.Києві від 14 лютого 2024 року на підставі поданої ОСОБА_1 05.02.2024 року заяви про скасування судового наказу, ставлячи під сумнів дії такого судді й судді Дарницького районного суду м.Києва Сирбул О.Ф., якою заявлено самовідвід по заяві про поворот виконання рішення суду. Вважає, що суддя Коренюк А.М. має бути відведена від розгляду поданої ним заяви, як й суддя Сирбул О.Ф., яка заявила самовідвід, за обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об'єктивності.
Дана справа передана судді в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України
Так, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК України).
Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст.34 ЦПК України).
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 40 ЦПК України)
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно, дана заява про відвід підлягає розгляду цим судом.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч.8 ч.7 ст.40 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
Положенням ст. 49 ЦПК України визначені процесуальні права та обов'язки сторін та стадії цивільного процесу, на яких вони можуть бути реалізовані.
Відповідно до ч.4 ст.49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Заявник зазначає, що підставою для відводу судді є те, що суддя раніше приймала участь у розгляді заяви між тими самими сторонами (п.2 ч.1 ст.36 ЦПК України), а саме у заяві ЖК «Трикотажник 4» про видачу судового наказу від 18 лютого 2022 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 20 405 грн. 09 коп., інфляційну складову боргу - 9 105 грн. 82 коп. та 3% річних - 1 553 грн. 61 коп., а всього - 31 064 грн. 52 коп., й судовий збір у розмірі 248 грн., надаючи оцінку такому рішенню, вважаючи його незаконним, й скасованим ухвалою Дарницького райного суду м.Києві від 14 лютого 2024 року на підставі поданої ним 05.02.2024 року заяви про скасування судового наказу, за обставин, що викликають сумнів в неупередженості, об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України).
Водночас, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки на стадії розгляду заяви про скасування судового наказу суддя не досліджує докази.
Наявність заяви про скасування судового наказу свідчить про незгоду боржника з постановленим судовим наказом, а отже - про наявність спору, що є підставою для задоволення заяви та скасування судового наказу.
У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (ч.3 ст. 71 ЦПК України).
Правило ч.1 ст.37 ЦПК України про недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, відповідно до позиції заявника, до заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду не застосовується, адже заявником подано заяву про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24 за позовом ЖК «Трикотажник 4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги, й у цій справі суддя Коренюк А.М. участі не приймала, заява предана у провадження судді Коренюк А.М. унаслідок заявленого суддею Сирбул О.Ф. самовідводу, рішення у справі № 753/21221/24, яке скасовано постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, постанволено під головуванням судді Сирбул О.Ф.
Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Встановлено, що у провадженні судді Коренюк А.М. з 07 травня 2026 року знаходяться заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24 за позовом ЖК «Трикотажник 4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги, предана унаслідок заявленого суддею Сирбул О.Ф. самовідводу (а.с.66-68 том 2).
Судом враховується положення ч.4 ст.49 ЦПК України.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення, приходить до висновку про її необґрунтованість, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження, відтак підстави, передбачені ст.ст. 36, 38 ЦПК України, відсутні.
Окрім того, зважаючи на визначену заявником підставу для відводу такого головуючого судді, суд вважає за необхілне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, посилання на заявлений самовідвід суддею Сирбул О.Ф., й необхідність, на думку заявника,відведення від розгляду поданої ним заяви, судді Коренюк А.М., як й судді Сирбул О.Ф. (за аналогією) є необгрутнованим й безпідставним.
У цій заяві встановлено, що заявник заявив відвід судді Сирбул О.Ф., й після заявленого суддею Сирбул О.Ф. самовідводу, заява передана в провадження судді Коренюк А.М., якій заявником також заявлено відвід, що вказує, як набезпідставне затягування, перешкоджання розгляду заяви (п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України), намагання заявника судовий процес перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу, так й зловживання процесуальними правами відповідно до ст.44 ЦПК України, адже учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, водночас зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 55 ЦПК України).
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.
Поведінка судді, висновки заявника про сформовану стійку позицію судді, з огляду на прийняте рішення про іншій справі (судовий наказ), зважаючи на підставу відводу, не обґрунтовані та не доведені жодним належним та допустимим доказом, а саме лише посилання на існування підстав вважати упередження судді, не може свідчити про таке. З огляду на зазначене, робити висновки щодо сформованої стійкої позиції по суті заяви ОСОБА_1 судді саме через призму суб'єктивного критерію безсторонності, не виявляється за можливе.
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Так, із зазначених заявником в заяві мотивів з'ясовано, що у заявника є припущення, що суддя має стійку сформовану позицію у заяві між сторонами, що не відповідає дійсності, й спростовуюється тим, що справа перебуває у провадженні, на стадії розгляду по суті, упередженість головуючого судді до заявника не підтверджено належними доказами та аргументами, а тому такі підстави є необгрунтованими
На думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
При цьому, при розгляді заяви про відвід судді, передбачених положеннями ст.ст.36, 37 ЦПК України підстав та обставин, за яких такий головуючий суддя не може брати участь у розгляді справи, судом не встановлено.
Зазначаючи про упередженість головуючого судді, заявник не довів такої підстави.
Детальний аналіз наведених підстав, які на переконання заявника викликають сумніви в неупередженості головуючого судді, вказує на те, що поданою заявою про відвід фактично оспорюються постановлені суддею процесуальні судові рішення та висловлюється певна незгода з ними.
Незгода з правовою позицією судді при прийнятті відповідних процесуальних рішень та їх обгрунтуванням сама по собі за відсутності доказів про будь-яку зацікавленість судді у результатах розгляду справи, на переконання суду, не може бути достатньою підставою для сумнівів у неупередженості головуючого судді. Натомість, у випадках передбачених законом, така незгода може бути підставою для апеляційного оскарження рішення головуючого судді, прийнятого за наслідками розгляду справи по суті.
Відсутні будь-які докази упередженості судді під час розгляду заяви.
Головуючим суддею самовідвід не заявлявся.
Суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви у неупередженості головуючого судді, та які унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у справі.
На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 38, 39, 40 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Коренюк А.М. по заяві ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 грудня 2024 року по справі № 753/21221/24 за позовом Житлового кооперативу «Трикотажник 4» до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за спожиті комунальні послуги - відмовити, визнавшии її необґрунтованою.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.