8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3654/24 (922/4527/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву позивача вх. №12565 від 25.05.2026 про забезпечення позову
по справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"
до відповідачів: 1 - ОСОБА_1 , 2 - ОСОБА_2 , 3 - ОСОБА_3
про стягнення коштів
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"
ліквідатор у справі №922/3654/24 про банкрутство ТОВ “ЗІТА-ТКФ» арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна
Постановою Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" (код ЄДРПОУ 34563455) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Ухвалою суду від 01.09.2025 призначено ліквідатором у справі №922/3654/24 про банкрутство ТОВ “ЗІТА-ТКФ» арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 174 від 24 квітня 2013 року, (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; адреса для листування: а/с 162, м. Дніпро, 49000).
17.12.2025 від ТОВ “ЗІТА-ТКФ» в особі ліквідатора до суду надійшла позовна заява (вх. №4527/25) про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ» на загальну суму 90 036 227,63 грн, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ» у розмірі 85 534 416,20 грн на ОСОБА_2 та у розмірі 4 501 811,38 грн на ОСОБА_1 .
Стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 85 534 416,20 грн на користь ТОВ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ».
Стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4 501 811,38 грн користь ТОВ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 17.12.2025 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/3654/24 (922/4527/25) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 17.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3654/24 (922/4527/25). Постановлено здійснювати розгляд справи №922/3654/24 (922/4527/25) в межах справи № 922/3654/24 про банкрутство ТОВ "ЗІТА-ТКФ" за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.02.2026 суд перейшов до розгляду справи № 922/3654/24 (922/4527/25) за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Розпочато у справі № 922/3654/24 (922/4527/25) підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 16 березня 2026 р.
16.03.2026 від позивача надійшла заява вх. №6217 про зміну предмета позову відповідно до якої він просить суд:
Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) у розмірі 90 036 227,58 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 58 коп.) на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) грошові кошти у сумі 90 036 227,58 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 58 коп.) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ».
Також, позивачем подано окремо клопотання (вх. № 6683 від 19.03.2026) про залучення до участі у справі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) співвідповідачем у справі.
Ухвалою суду від 25.03.2026 прийнято до розгляду заяву позивача вх. № 6217 від 16.03.2026 про зміну предмету позову та залучено ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до участі у справі у якості третього відповідача.
Таким чином, судом у справі №922/3654/24 (922/4527/25) розглядаються наступні позовні вимоги:
покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) у розмірі 90 036 227,58 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 58 коп.) на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )
стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) грошові кошти у сумі 90 036 227,58 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 58 коп.) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ».
25.05.2026 позивачем було подано заяву (вх. №12565) про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
накласти арешт на майно та на грошові кошти, що належать або підлягають передачі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн., за виключенням майна, виплат та грошових коштів, на які Законом України «Про виконавче провадження» встановлена заборона на звернення стягнення.
В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що у період з 15.12.2023 по 17.03.2025 директором боржника був Толстих Сергій Миколайович. При цьому, як вбачається з банківських виписок, останні транзакції по рахункам боржника відбувались саме у період березень 2023 року - лютий 2025 року. Також зазначає, що з банківського рахунку боржника № НОМЕР_5 , у АТ «Приватбанк» до 28.02.2025 регулярно здійснювалось перерахування коштів на депозитні рахунки в іноземній валюті ТОВ «ЗІТА-ТКФ» (№26084006401912, № 26084006400117). Разом з цим депозитні рахунки боржника було закрито саме колишнім директором ОСОБА_3 , але жодної первинної документації щодо валютних операцій по депозитному рахунку та по валютуванню гривні в іноземну валюту ОСОБА_3 ні арбітражному керуючому Камінській А.А., ні арбітражному керуючому Венській О.О. не передавав. Окрім цього, посилається на відсутність фінансової звітності за 4 квартал 2023 року, річної за 2023 рік та за три квартали 2024 року, хоча провадження у справі про банкрутство було відкрито лише в листопаді 2024 року. ОСОБА_3 не передав жодної первинної документації по господарським операціям з турецькою компанією LINK BUSINESS GIDA URUNLERI PAZARLAMA DIS TICARET VE DANISMANLIK LIMITED SIRKETI. Ці взаємовідносини були приховані боржником на стадії розпорядження майном. Крім того, боржник повністю визнавав вимоги ТОВ "Textile and Dress" (Грузія) у розмірі 10 933 745,91 грн., однак жодних оригіналів документів щодо постачання ламінату на означену суму і залишків ламінату боржник арбітражному керуючому не передав, і на тепер ці операції, на думку ліквідатора, також є сумнівними.
Відтак ліквідатором вбачається службова халатність у питаннях ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності боржника, а також, дії, направлені на приховування дійсних доходів і видатків ТОВ «ЗІТА-ТКФ» у підозрілий період та період стадії розпорядження майном боржника. А відтак в діях керівника боржника, як особи, яка здійснювала вирішальний вплив на прийняття банкрутом рішень у період виникнення та існування заборгованості банкрута перед кредиторами, наявні ознаки доведення ТОВ «ЗІТА-ТКФ» до банкрутства.
Окрім іншого, на тепер ліквідатору не відомо про наявність грошових коштів на рахунках вказаного відповідача, а враховуючи значний розмір кредиторських вимог, звернути стягнення за рахунок грошей цієї особи може бути неможливо.
Таким чином, посилаючись на недобросовісність поведінки відповідача - ОСОБА_3 під час здійснення ними своїх повноважень, як особи, що приймала вирішальні рішення відносно боржника ТОВ «ЗІТА-ТКФ», ліквідатор вважає, що на тепер є усі обґрунтовані побоювання, що у випадку задоволення позову ліквідатора, виконати рішення суду буде суттєво утруднено.
Також позивачем було подано заяву з пропозиціями щодо зустрічного забезпечення (вх. №12736 від 26.05.2026). Заявник вважає, що у цій справі відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки заявлені заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий охоронний характер, спрямовані на збереження майнового стану відповідача до вирішення спору по суті та не передбачають вилучення, реалізації чи передачі майна відповідача на користь заявника або третіх осіб, а самі вимоги позовної заяви про покладення субсидіарної відповідальності заявлені ліквідатором не у власних майнових інтересах, а в межах справи про банкрутство ТОВ «ЗІТА-ТКФ», з метою формування ліквідаційної маси та подальшого задоволення вимог кредиторів у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства. Вважає, що підстави для покладення на заявника обов'язку щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, надання гарантії, поруки або іншого фінансового забезпечення у цій справі відсутні.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено наступне:
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В даному випадку, суд не вбачає необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Так, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тощо.
Обрання належного, відповідного до заявленого предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Забезпечення позову по суті - це тимчасові обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача та недопущення в разі задоволення позову немайнового характеру істотного утруднення чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також у здійсненні ефективного захисту або поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення статті 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73, 74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
В основу інституту забезпечення позову покладено принцип обов'язковості виконання судового рішення в майбутньому, а тому задля забезпечення ефективного захисту, вважаю, що обраний позивачем засіб забезпечення позову передбачений п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб - є обґрунтованим та співмірним предмету позову.
Так судом було встановлено наступне.
Позивач - ТОВ “ЗІТА-ТКФ» в особі ліквідаторі Венської О.О. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням подальших уточнень) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ» на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) в якій просить суд стягнути солідарно з цих осіб грошові кошти у сумі 90 036 227,58 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 58 коп.) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ».
В свою чергу, разом з позовною заявою позивачем також було подано заяву про забезпечення позову, в якій ліквідатор просив накласти арешт на майно, що належить або підлягає передачі ОСОБА_1 у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн; накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ОСОБА_1 та знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн; накласти арешт на майно, що належить або підлягає передачі ОСОБА_2 у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн; накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ОСОБА_2 та знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 17.12.2025 задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у справі частково; з метою забезпечення позову вжив заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі, а саме: наклав арешт на майно, що належить або підлягає передачі ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у сумі 4 501 811,38 грн; наклав арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ОСОБА_1 та знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у сумі 4 501 811,38 грн; наклав арешт на майно, що належить або підлягає передачі ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог у сумі 85 534 416,20 грн; наклав арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ОСОБА_2 та знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог у сумі 85 534 416,20 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 про забезпечення позову у справі №922/3654/24 (922/4527/25) було змінено, об'єднавши абзаци п'ять та шість її резолютивної частини, виклавши у такій редакції:
“Накласти арешт на майно та на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) в межах заявлених позовних вимог у сумі 85 534 416,20 грн, за виключенням майна, виплат та грошових коштів, на які Законом України “Про виконавче провадження» встановлена заборона на звернення стягнення.»
В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 про забезпечення позову у справі №922/3654/24 (922/4527/25) залишено без змін.
Ухвалою суду від 25.03.2026 прийнято до розгляду заяву позивача вх. № 6217 від 16.03.2026 про зміну предмету позову та залучено ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до участі у справі у якості третього відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 15.12.2023 по 17.03.2025 директором боржника був ОСОБА_3 . При цьому, як вбачається з банківських виписок, останні транзакції по рахункам боржника відбувались саме у період березень 2023 року - лютий 2025 року.
Загальний розмір грошових вимог кредиторів ТОВ “ЗІТА-ТКФ» на день подання цієї заяви становить 90 036 227,63 грн. (дев'яносто мільйонів тридцять шість тисяч двісті двадцять сім грн. 63 коп.).
Структура кредиторської заборгованості здебільшого складається з заборгованості перед бюджетом у вигляді несплачених боржником податків, а саме, несплачені митні платежі у сумі 56 925 889,20 грн., несплачені санкції до бюджету 59 513,13 грн.
Як зазначається ліквідатором, в ході здійснення заходів ліквідаційної процедури ліквідатором Венською О.О. було встановлено, що з банківського рахунку боржника № НОМЕР_5 , у АТ «Приватбанк» до 28.02.2025 регулярно здійснювалось перерахування коштів на депозитні рахунки в іноземній валюті ТОВ «ЗІТА-ТКФ» (№26084006401912, № 26084006400117). Разом з цим депозитні рахунки боржника було закрито саме колишнім директором ОСОБА_3 , але жодної первинної документації щодо валютних операцій по депозитному рахунку та по валютуванню гривні в іноземну валюту ОСОБА_3 ні арбітражному керуючому Камінській А.А., ні арбітражному керуючому Венській О.О. не передавав.
Окрім цього, ліквідатором встановлено відсутність фінансової звітності за 4 квартал 2023 року, річної за 2023 рік та за три квартали 2024 року.
ОСОБА_3 не передав жодної первинної документації по господарським операціям з турецькою компанією LINK BUSINESS GIDA URUNLERI PAZARLAMA DIS TICARET VE DANISMANLIK LIMITED SIRKETI та ТОВ "Textile and Dress" (Грузія).
Відтак ліквідатором було пред'явлено вимогу щодо покладення субсидіарної відповідальності також і на колишнього директора боржника ОСОБА_3 , оскільки останній виконував повноваження у підозрілий період та період стадії розпорядження майном боржника.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що за наявності заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЗІТА-ТКФ», в тому числі й на колишнього керівника банкрута, відповідачем - ОСОБА_3 можуть бути прийняті рішення про виведення активів і грошових коштів, що може суттєво ускладнити виконання рішення суду у цій справі, в разі прийняття його на користь позивача, з урахуванням того, що стягнення дебіторської заборгованості банкрута за відсутності інших реальних активів, є пріоритетним для виконання ліквідатором завдань процедури банкрутства для задоволення вимог кредиторів.
При цьому судом враховано, що в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, вказано, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, оскільки у відповідності до положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Аналогічний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.
Суд звертає увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція).
Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку існує вірогідність того, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися належним йому майном.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову передбачено положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не зупинять господарської діяльності осіб щодо якої вживаються заходи, саме до цієї особи подано позов.
Спосіб забезпечення позову є співмірними і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечить збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобіжить порушенням у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Суд зазначає, що обраний ліквідатором спосіб забезпечення позову є збалансованим у порівнянні з негативними наслідками, що можуть настати у наслідок неможливості виконання рішення суду про покладення субсидіарної відповідальності в тому числі на Відповідача ОСОБА_3 у вигляді стягнення з нього солідарно з іншими відповідачами грошових коштів в сумі 90 036 227,63 грн.
Судом враховується також, що обрані заходи забезпечення позову застосовуються на період розгляду судом спору та лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись майном, а отже вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті та має превентивний характер.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про її задоволення.
При цьому, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову.
При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву позивача вх. №12565 від 25.05.2026 про забезпечення позову у справі №922/3654/24 (922/4527/25).
З метою забезпечення позову у справі №922/3654/24 (922/4527/25) вжити заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі, а саме:
Накласти арешт на майно та на грошові кошти, що належать або підлягають передачі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) у межах ціни позову у сумі 90 036 227,63 грн, за виключенням майна, виплат та грошових коштів, на які Законом України «Про виконавче провадження» встановлена заборона на звернення стягнення.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" (м. Харків, пр. Науки, 27-Б, код ЄДРПОУ 34563455) в особі ліквідатора - Венської Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржником за цією ухвалою є:
- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
Ухвала набирає законної сили 27.05.2026 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років до 28.05.2029.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала підписана 27.05.2026.
Суддя Прохоров С.А.