8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1841/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про забезпечення позову, подану разом з позовом (вх.№1841/26 від 25.05.2026) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (місцезнаходження: 61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд.1; код ЄДРПОУ: 14103790)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Куликівська, буд. 2; код ЄДРПОУ: 41772886) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералз Юнайтед" (місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул. Сумська, буд.96, п.4; код ЄДРПОУ: 45087343)
про про визнання недійсним договору та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заяваю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералз Юнайтед", в якій просить суд:
- визнати недійсним іпотечний договір (майнова порука) від 28.11.2025, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЛИКІВСЬКА БРАМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛЗ ЮНАЙТЕД» та посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус Оленою Олексіївною та зареєстрований в реєстрі за номером 727;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав державну реєстрацію іпотеки нежитлових приміщень 1-го поверху №1-8, 10, 12, 1а, 2а, 4а, ба, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху №13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26, 2ба; 3-го поверху №-81-95 в лІт.«А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вулиця Куликівська, буд. 2 (два). Номер запису про іпотеку: 62527562 від 28.11.2025.
Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову:
- Накласти арешт у формі заборони на відчуження, заборони на зміну, в тому числі поділу, об'єднання об'єкту, зміни опису об'єкту, а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 10, 12, 1a, 2а, 4а, ба, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху № 13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26. 2ба; 3-го поверху № 81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівська (вулиця Мельникова (Київський район), будинок 2 та які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Куликівська Брама»;
- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КУЛИКІВСЬКА БРАМА» та Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛЗ ЮНАЙТЕД» та будь-яким іншим особам вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 10, 12, 1а, 2а, 4а, ба, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху № 13-19, 16a, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26. 26а; 3-го поверху № 81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівська (вулиця Мельникова (Київський район), будинок 2;
- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛЗ ЮНАЙТЕД» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або правочини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 10, 12, 1а, 2а, 4а, ба, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху № 13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26. 2ба; 3-го поверху № 81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівська (вулиця Мельникова (Київський район), будинок 2;
- Заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, поділу, об'єднання, тощо) а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 10, 12, 1а, 2а, 4а, ба, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху N 13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26. 2ба; 3-го поверху № 81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівська (вулиця Мельникова (Київський район), будинок 2 та які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Куликівська Брама».
Заяву мотивовано, зокрема, тим, що іпотечний договір укладено боржником ТОВ «Куликівська Брама» 28.11.2025, тобто після ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №922/1126/25 про стягнення з ТОВ «КУЛИКІВСЬКА БРАМА» на користь ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» заборгованості в загальній сумі 1 397 880, 34 грн., отже позивач зазначає, що після ухвалення рішення ТОВ «Куликівська Брама» - боржник (він же майновий поручитель) передав ВСЕ своє наявне нерухоме майно в забезпечення виконання всіх вимог Іпотекодержателя (ТОВ «Мінералз Юнайтед» до Боржника(ТОВ «Видавнчиий дім «Центр фінансової інформації») з метою, як вважає позивач, уникнення реального виконання рішення суду. Більше того, позивач зазначає, що Іпотекодержатель та Боржник пов'язані кінцевим бенефіціарним власником, а отже вказані юридичні особи пов'язані між собою за спірним іпотечним договором, що може свідчити про вжиття заходів щодо задоволення забезпечення іпотекою вимог шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», а у разі набуття права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, ю, 12, 1а, 2а, 4а, 6а, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху №13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26, 2ба; 3-го поверху №81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вулиця Куликівська, буд. 2 (два) Іпотекодержателем ТОВ «Мінералз Юнайтед», фактично, на думку позивача, Боржник ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» повністю уникає виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю іншого майна та грошових коштів, що унеможливить ефективний захист прав позивача. Отже, на думку позивача, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі відчуження майна першого відповідача (ТОВ "Куликівська Брама" позивач буде змушений повторно звертатися до суду задля задоволення своїх вимог.
Крім того, як зазначає позивач, у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки перед іншими кредиторами, якщо їхні права зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Водночас, на переконання позивача, наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема судового арешту, загалом є підставою для відмови у державній реєстрації прав або для зупинення реєстраційних дій до скасування відповідної заборони. Водночас заборона на вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації, без передбачених законом винятків. У зв'язку з цим позивач вважає за доцільне одночасно застосувати два заходи забезпечення позову: арешт нерухомого майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо нього.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує наступне.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З матеріалів позовної заяви, разом з якою подано заяву про забезпеченняпозову, вбачається, що 28.03.2025 до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» (далі- Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликівська Брама» (далі- Відповідач ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 668 846,95 грн, що складається з 3 242 084, 60 грн основного боргу, 3 667,03 грн пені, 423 095,32 грн інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 року у справі №922/1126/25 у задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено, за додатковим рішенням від 28.08.2025 заяви сторін про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково, відшкодовано на користь кожної зі сторін за рахунок іншої по 1000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Східного Апеляційного Господарського суду від 24.11.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/1126/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишено без змін. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/1126/25 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама", а також в частині розподілу витрат - скасовано частково.
В скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" суму заборгованості у розмірі 1 305 931,34грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 388,55грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 15 879,84грн.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 у справі №922/1126/25- скасоано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" суму витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, у розмірі 50 000,00грн. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднесено на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8680,61грн.
Надалі, 28.11.2025 боржником ТОВ «Куликівська Брама» укладено іпотечний договір, тобто після ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №922/1126/25 про стягнення з ТОВ «КУЛИКІВСЬКА БРАМА» на користь ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» заборгованості в загальній сумі 1 397 880, 34 грн., отже позивач зазначає, що після ухвалення рішення ТОВ «Куликівська Брама» - боржник (він же майновий поручитель) передав ВСЕ наявне нерухоме майно в забезпечення виконання всіх вимог Іпотекодержателя (ТОВ «Мінералз Юнайтед» до Боржника(ТОВ «Видавнчиий дім «Центр фінансової інформації») з метою, як вважає позивач, уникнення реального виконання рішення суду. Більше того, позивач зазначає, що Іпотекодержатель та Боржник пов'язані кінцевим бенефіціарним власником, а отже вказані юридичні особи пов'язані між собою за спірним іпотечним договором, що може свідчити про вжиття заходів щодо задоволення забезпечення іпотекою вимог шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», а у разі набуття права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, ю, 12, 1а, 2а, 4а, 6а, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху №13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26, 2ба; 3-го поверху №81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вулиця Куликівська, буд. 2 (два) Іпотекодержателем ТОВ «Мінералз Юнайтед», то фактично, на думку позивача, Боржник ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» повністю уникає виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю іншого майна та грошових коштів, що унеможливіть ефективний захист позивача. Отже, на думку позивача, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі відчуження майна відповідачем позивач буде змушений повторно звертатися до суду задля задоволення своїх вимог.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання по законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
З матеріалів справи, а саме з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ТОВ "Куліківська брама" належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, ю, 12, 1а, 2а, 4а, 6а, 8а, 86, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху №13-19, 16а, 18а, 186, 19а, 196, 24, 26, 2ба; 3-го поверху №81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вулиця Куликівська, буд. 2. Крім того, 28.11.2025 щодо спірного майна внсеено запис про укладення іпотечного договору на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Надалі 23.12.2025 приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. накладено арешт на все рухоме майно, що належить ТОВ "Куліківська Брама" у межах суми 1 538 875,37 грн.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
При цьому, процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно, не завжди може бути доречним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише в сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішення немайнового спору процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред'явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права. (Постанова ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22).
Верховний Суд у постанові у справі №910/13208/19 від 16.09.2020 вказав, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Наразі правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що слід розрізняти види забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони відчуження такого майна відповідачу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року справа №643/12369/19 пояснив, чим арешт майна відрізняється від заборони на відчуження майна.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.
Таким чином арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі “Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що “право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі "Кюблер проти Німеччини" від 13 січня 2011 року заява № 32715/06), Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З урахуванням відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 1-м відповідачем передано в іпотеку 2-му відповідачу спірне майно, оскаржувана ухвала жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, оскільки майно і так знаходиться під забороною відчуження; також відсутні будь-які майнові наслідки для них, оскільки на даний час 1-й відповідач обмежений у праві відчужувати спірне майно, а накладення на це майно арешту не призведе до погіршення стану цього майна чи зниження його вартості, як і не позбавляє його права використання майна у своїй діяльності.
Крім того, сама по собі заборона відчуження майна жодним чином не позбавляє, не перешкоджає та не порушує права відповідачів на вільне володіння та користування майном, що є предметом спору, та спрямована виключно на забезпечення можливості реального виконання судового рішення (у разі задоволення вимог).
Враховуючи вищевикладене, оскільки, суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними і відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Разом з цим суд враховує, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову, викладені у чотирьох окремих пунктах заяви, є взаємопов'язаними, мають спільну правову мету та спрямовані на унеможливлення відчуження спірного майна, зміни його правового статусу, а також вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього до вирішення спору по суті. З огляду на зміст заявлених вимог, суд дійшов висновку, що фактично усі наведені позивачем заходи забезпечення охоплюються накладенням арешту на спірне майно із одночасною забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.
Ураховуючи принцип процесуальної економії, необхідність уникнення надмірного дублювання тотожних за змістом заборон, а також з метою забезпечення чіткості, зрозумілості та належного виконання судового рішення, суд вважає за доцільне сформулювати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно із забороною відповідачам та будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні дії, щодо вказаного майна, що у повній мірі забезпечує досягнення мети заявленого забезпечення позову.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про забезпечення позову, подана разом з позовом (вх.№1841/26 від 25.05.2026) підлягає частковому задоволенню.
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідачів чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про забезпечення позову, подану разом з позовом (вх.№1841/26 від 25.05.2026) - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, 10, 12, 1a, 2а, 4а, 6а, 8а, 8б, 8в, 8г, 8д; 2-го поверху № 13-19, 16а, 18а, 18б, 19а, 19б, 24, 26, 26а; 3-го поверху № 81-95 в літ. «А-3» загальною площею 614,7 кв.м., які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Куликівська (вулиця Мельникова (Київський район), будинок 2, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Куликівська Брама» з забороною відповідачам та будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні дії, щодо вказаного майна.
3. Дана ухвала відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (місцезнаходження: 61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд.1; код ЄДРПОУ: 14103790).
5. Боржником - 1 за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Куликівська, буд. 2; код ЄДРПОУ: 41772886)
6. Боржником - 2 за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінералз Юнайтед" (місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул. Сумська, буд.96, п.4; код ЄДРПОУ: 45087343)
6. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили 27.05.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.05.2029.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 27.05.2026 року.
Справа №922/1841/26
Суддя Рильова В.В.