ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24543/24
провадження № 2-о/753/55/25
про залишення заяви без руху
"17" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усиновлення повнолітньої особи,
до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою, у якій просить суд ухвалити рішення про усиновлення ним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також заявник просить внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , складеного Чернявською селищною радою Ружинського району Житомирської області, а саме: у графі «відомості про батька» зазначити усиновлювача - ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , записавши його батьком дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Котенко Р. В.
06 січня 2025 року на запит суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання заявника.
Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду таких справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Пунктом четвертим частини другої статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення.
Частиною першою статті 310 ЦПК України визначено, що заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
Згідно з частинами першою та другою статті 311 ЦПК України заява про усиновлення повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.
До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом.
Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення (частина 6 статті 311 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із заявою про усиновлення повнолітньої особи заявником не було додано письмової згоди на усиновлення другого з подружжя, засвідченої нотаріально. Окрім того, звертаючись до суду із заявою про усиновлення повнолітньої особи, заявником не було зазначено доказів, зокрема, на підтвердження відомостей про можливість заявника за станом здоров'я виконувати батьківські обов'язки, про перебування на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, про наявність чи відсутність хвороб, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та доказів відсутності інших обставин, визначених частиною першою статті 212 Сімейного кодексу України, які унеможливлюють усиновлення, а саме: чи був заявник позбавлений батьківських прав, чи був усиновлювачем (опікуном, піклувальником, прийомними батьком, батьком-вихователем) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з його вини.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, у зв'язку із включенням у Сімейний кодекс України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично). Слід також з'ясовувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
Отже, усиновлення повнолітньої особи допускається за наявності двох юридичних фактів: 1) відсутності в усиновлюваної особи батька, матері або позбавлення такої особи їхнього піклування; 2) наявність виключної обставини чи їх сукупності, які свідчать про те, що відхід від загальних правил щодо усиновлення не буде суперечити моральним засадам суспільства, буде відповідати інтересам всіх заінтересованих осіб, і що в інший спосіб захистити їх інтереси є неможливим.
Однак, звертаючись до суду із заявою про усиновлення повнолітньої особи, заявником не було зазначено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 був позбавлений батьківського піклування.
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Окрім того, заявником не зазначено мотиви, на підставі яких він бажає усиновити повнолітню особу, а саме: необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). Тобто, заявником у заяві не наведено обґрунтувань про необхідність усиновлення cаме повнолітньої особи.
Відповідно до частин першої та другої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення суддею, що позовну заяву подано без додержання вимог, визначених статтями 175 та 177 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає виявлені недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення, а також строк для їх усунення. Такий строк не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, заявнику необхідно усунути зазначені в цій ухвалі недоліки шляхом подання заяви в новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначені копії всіх документів, необхідно подати у кількості відповідно для всіх учасників справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність надання заявнику строку для усунення виявлених недоліків, а подану заяву - залишити без руху.
Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись статтями 177, 185, 293, 294 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усиновлення повнолітньої особи - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. В. Котенко