Справа № 752/10943/26
Провадження по справі № 1-кс/752/3695/26
іменем України
"01" травня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100010000802 від 25.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України,-
встановив:
30 квітня 2026 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100010000802 від 25.04.2026, яке 24.04.2026 вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
У судове засідання прокурор не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд вищезазначеного клопотання без його участі та просив його задовольнити.
Власник майна на виклик слідчого судді не з'явився. Заперечень та пояснень з приводу поданого клопотання не подав.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026100010000802 від 25.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 31.03.2026 року за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, під час складення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній повідомив, що на його власному мобільному телефоні містяться фотознімки та відеозаписи, що мають ознаки сексуального насильства над дитиною, які 28.02.2026 у месенджері «Телеграм», він, за грошову винагороду у розмірі 300 грн. переслав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За даним фактом 01.04.2026 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100010000585 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч. 1, 2, 3 ст. 301-1 КК України.
24 квітня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2026, у межах кримінального провадження № 12026100010000585 від 01.04.2026, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого виявлено та вилучено системний блок чорного кольору марки «Impression».
Постановою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 від 25.04.2026 з кримінального провадження № 12026100010000585 від 01.04.2026 виділено матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301-1 КК України. Виділеному провадженню присвоєно номер у ЄРДР - 12026100010000802 від 25.04.2026.
Постановою слідчого - начальника відділення № 5 СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 25.04.2026, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 майно визнано речовим доказом у виділеному кримінальному провадженні № 12026100010000802 від 25.04.2026.
Прокурор вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження як речового доказу, оскільки вилучений в ході обшуку системний блок може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, зокрема факт придбання і зберігання фотознімків та відеозаписів, що мають ознаки сексуального насильства над дитиною.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що вилучений системний блок на арешті якого наполягає прокурор, є таким, що відповідає критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки може містити фотознімки та відеозаписи, що мають ознаки сексуального насильства над дитиною.
Враховуючи, що власником/володільцем зазначеного майна є ОСОБА_4 , можлива причетність якого до вчинення кримінального правопорушення встановлюється під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не накладання арешту може призвести до його знищення, приховування, спотворення тощо.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а власником майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 12026100010000802 від 25.04.2026, яке виділено з кримінального провадження № 12026100010000585 від 01.04.2026, та яке 24.04.2026 вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на системний блок чорного кольору марки «Impression».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1