79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.05.2026 Справа № 914/3651/25
за позовом: Акціонерного товариства “Ідея Банк», м.Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича, м. Київ,
про стягнення 494'170,87 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін - не з'явилися.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3651/25 за позовом Акціонерного товариства “Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича про стягнення 494'170,87 грн заборгованості за кредитним договором №КБ03.00606.011035605 від 24.06.2024, з яких: 362'582,68 грн. прострочений борг; 28,19 грн. прострочені проценти та 131'560,00 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 позовні вимоги задоволено; присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича на користь Акціонерного товариства “Ідея Банк» 494'170,87 грн заборгованості за кредитним договором та 5930,06 грн. судового збору.
Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 06.05.2026 видано відповідний наказ.
07.05.2026 ФОП Лежнєв О.М. через систему “Електронний суд» подав заяву про розстрочення виконання рішення суду від 31.03.2026 терміном на 60 місяців, встановивши щомісячний платіж у розмірі 8400,00 грн. Заява про розстрочку виконання рішення суду обґрунтована нестабільним та незадовільним поточним майновим станом, оскільки середньомісячний дохід боржника залежить від кількості замовлень відповідно до здійсненої ним господарської діяльності та становить приблизно від 20000,00 грн до 25000,00 грн. Крім того зазначає про те, що він має ряд фінансових зобов'язань перед іншими банківськими установами, а також змушений забезпечувати поточні витрати, пов'язані із здійсненням його підприємницької діяльності та життєзабезпеченням.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2026 заяву про розстрочку виконання рішення передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі №914/3651/25 призначено до розгляду на 26.05.2026; явка сторін обов'язковою не визнавалась.
18.05.2026 АТ “Ідея Банк» через систему “Електронний суд» подав заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, у якому зазначає, що ФОП Лежнєвим О.М. не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджують факт існування у нього істотних та виключних обставин, що перешкоджають чи ускладнюють виконання рішення суду, адже надані виписки банку за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 06.05.2026 та наявність інших зобов'язань перед іншими фінансовими установами не може бути належним доказом скрутного фінансового становища ФОП Лежнєва О.М., що також не є істотними або виключними обставинними, які перешкоджають виконанню рішення суду у повному обсязі. Відсутність коштів на рахунку на певну дату не виключає подальше надходження коштів на рахунок боржника від продовження здійснення ним господарської діяльності, як фізичною особою-підприємцем, а також можливість здійснення перерахунку своїх коштів на інший рахунок/рахунки.
Представник стягувача та боржника у судове засідання 26.05.2026 не з'явилися.
При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.331 ГПК України).
Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка/відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі та повинно носити виключний характер.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 по справі № 914/1663/23 зазначає наступне: « 5.28. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).
5.29. На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).»
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши ту обставину, що при укладенні договору позивач був обізнаним із графіком повернення кредитних коштів договором, характером своєї діяльності та ризиків господарської діяльності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення. Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають його виконання, а також те, що у випадку розстрочення виконання рішення у відповідача буде змога виконати зобов'язання протягом строку такого розстрочення, який згідно закону не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Стягувач слушно наголошує, що викладені боржником обставини не є винятковими у розумінні ст.331 ГПК України. Суд відзначає, що неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки, в інакшому випадку це порушуватиме принцип розумності та справедливості. Ризики є складовою господарської діяльності боржника, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочки виконання судового рішення (вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а).
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ФОП Лежнєва О.М. про розстрочення виконання рішення суду від 31.03.2026 у справі № 914/3651/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 27.05.2026.
Суддя Яворський Б.І.