27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6252/24 пров. № А/857/1161/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Майстрів Ю.І.,
представника відповідача Чорнея М.Г,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року про відмову в прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі № 260/6252/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Рейті С.І.,
час ухвалення рішення 08.12.2025 року,
місце ухвалення рішення м.Ужгород,
дата складання повного тексту рішення 08.12.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
30.01.2025 року судом ухвалено рішення про задоволення заявлених позовних вимог, а саме:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби скасовано та прийняту нову постанову якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 - залишено без змін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 - відмовлено. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 та зобов'язати подати новий звіт протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.
Не погоджуючись з таким рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та винести постанову про прийняття їхнього звіту.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року скасувати та прийняти постанову про прийняття звіту.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 260/6252/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
30.01.2025 року судом ухвалено рішення про задоволення заявлених позовних вимог, а саме:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби скасовано та прийняту нову постанову якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 - залишено без змін.
17.06.2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Тлумачення положень Основного Закону щодо обов'язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.
Так Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.
Отже, обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2цього Кодексу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб'єкта владних повноважень).
Так, з наданого військовою частиною НОМЕР_1 звіту, судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі № 260/6252/24, командиром військової частини видано наказ від 15.05.2025 року № 135, яким, скасовано наказ від 27.08.2024 року № 240 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
Разом з тим, цим же наказом ОСОБА_1 включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпеченням на підставі припису військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2024 року № 4120, наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.08.2024 року № 401-РС, рапорту вх. № 11549/а від 01.09.2024 року.
При цьому, суд зауважує, що рішенням від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24, зокрема, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов'язків за посадою, визнано протиправним та скасовано.
Тобто, військовою частиною НОМЕР_1 при повторному зарахуванні позивача до списків особового складу військової частини вказана підстава, що була зазначена в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, який визнано протиправним в зазначеній частині рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24.
Більше того, суд зауважує, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .
Відтак, правовим наслідком скасування рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 , є те, що вказаний наказ не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.
Як свідчить звіт Військової частини НОМЕР_1 та додані да нього документи, рішення суду у справі № 260/6252/24 на день розгляду звіту не виконано. ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу в даній військовій частині.
Отже, вчинені Військовою частиною НОМЕР_1 дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення, не призвели до його повного виконання, а тому відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду.
З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 30.01.2025 року у справі, який подати суду протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для Військовій частині НОМЕР_1 нового строку для подання звіту про повне виконання рішення суду.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року про відмову в прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі № 260/6252/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.