Справа № 752/27089/25
Провадження №: 1-кс/752/9385/25
05 листопада 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання начальника відділення №4 слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003031 від 03 листопада 2025 року,
Начальник відділення №4 слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 ,. звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003031 від 03 листопада 2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003031 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.11.2025 приблизно о 21:00 год, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував поблизу розважального закладу «Бавовна», що за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72. У цей час він помітив раніше незнайому йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння та мала намір дістатися до місця свого проживання.
Усвідомлюючи вразливий стан потерпілої, її знижені захисні реакції, а також усвідомлюючи протиправність сексуального насильства та той факт, що ОСОБА_5 є особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України, що свідчить про сформовану протиправну сексуальну поведінку та відсутність виправлення після відбуття покарання за сексуальне насильство, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчиненого особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_7 та запропонував відвезти її додому, на що остання погодилась, через неправильне сприйняття ризику та зниженої критичності мислення у зв'язку із перебування у стані алкогольного сп'яніння. Після цього ОСОБА_5 провів потерпілу до автомобіля марки «FORD FUSION», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, який перебував у користуванні останнього, посадив її на переднє пасажирське сидіння, сів за кермо автомобіля та почав рух у невідомому напрямку.
Цього ж дня приблизно о 22:00 год, ОСОБА_5 , рухаючись на вказаному автомобілі у Голосіївському районі м. Києва, в салоні якого знаходилась ОСОБА_7 , зупинився у малолюдному місці, точна адреса якого встановлюється. В цей час ОСОБА_5 усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, зачинив салон автомобіля із середини, чим позбавив останню реальної можливості залишити автомобіль та чинити опір його злочинним діям та створив умови для реалізації свого злочинного наміру
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч волі та без дозволу ОСОБА_7 , яка перебувала у фізичної безпорадності та не могла чинити опір, застосовуючи психологічне насильство, почав торкатися руками до внутрішньої поверхні стегон та інтимної зони ОСОБА_7 , не зважаючи на чіткі вимоги останньої припинити його дії. Після чого ОСОБА_5 розстібнув застібку своїх штанів, оголив статевий орган та використовуючи стан потерпілої і психологічне насильство відносно неї, примусив ОСОБА_7 до вчинення орально-генітальних дій щодо нього, що супроводжувалися проникненням його статевого органу до порожнини рота ОСОБА_7 без її добровільної згоди, до моменту настання еякуляції, яку він здійснив у порожнину рота останньої.
Після завершення насильницьких дій цього ж дня близько 23:30 год ОСОБА_5 продовжив рух за кермом автомобіля та привіз потерпілу поруч з місцем її проживання, останній висловив ОСОБА_7 погрозу застосування відносно неї фізичної розправи для укриття злочину та уникнення кримінальної відповідальності, які остання сприйняла як реальні, після чого вийшла із автомобіля та ОСОБА_5 поїхав у невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчиненого особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 153-155 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
04.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в
порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
04.11.2025 у відповідності до п.п. 1, 3 ст. 276 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 03.11.2025; протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_7 від 03.11.2025; протоколом огляду відеозаписів від 03.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 03.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.11.2025; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку автомобіля «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_2 , синього кольору, за адресою: м. Київ, вул. Добруська, буд. 8; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України та вилученими речами під час особистого обшуку та іншими доказами в своїй сукупності.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років.
Ризиком того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки покарання за тяжкий злочин, в якому він підозрюється передбачає від 5 до 10 років у разі визнання судом його винним. Підозрюваний не має осіб на своєму утриманні, не має роботи, що свідчить про відсутність сталих зв?язків і потреби підозрюваного у догляді за кимось та дозволяє вільно жити у суспільстві та змінити місце проживання.
Ризиком того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що підозрюваний не має постійних джерел доходу та належних засобів для існування, підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Також, орган досудового розслідування звертає увагу суду на те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має непогашені судимості. Так, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2010 року його засуджено за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, до покарання у виді позбавлення волі, від якого звільнений 23.09.2015 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 89 КК України строк погашення судимості становить 6 років після відбуття покарання, тобто до 23.09.2021 року; однак до завершення зазначеного строку підозрюваний вчинив новий злочин, у зв?язку з чим, згідно з ч. 4 ст. 89 КК України, перебіг строку погашення судимості перервано, і судимість вважається не погашеною. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.12.2019 року (фактично виконання з 10.01.2020) підозрюваного засуджено за тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 89 КК України строк погашення судимості становить 6 років після відбуття покарання, однак і цей строк перервано у зв?язку зі вчиненням нового злочину.
Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року підозрюваного засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, які ним відбуті 15.07.2022 року; строк погашення судимості становить один рік (п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України), проте до його завершення підозрюваний вчинив нове кримінальне правопорушення, що також перервало перебіг строку її погашення.
Ризиком того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу та свідків є те, що підозрюваному відомо місця проживання вказаних осіб з протоколів допитів із зазначенням анкетних даних таких осіб вручено стороні захисту з даним клопотанням. Підозрюваний шляхом вмовляння, погрози або підкупу може схиляти потерпілу та свідків до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, оскільки він вже застосовував погрозу фізичної розправи до потерпілої, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав, зазначених в ньому та просила його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, долучив письмові заперечення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника, просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Згідно з частиною четвертою статті 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з такого.
В провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003031 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
04 листопада 2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до статті 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слід наголосити, що статтею 183 КПК України регламентовано винятковість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено вичерпний перелік випадків можливості його застосування.
Частиною другою статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ-2 цього Кодексу.
У частині першій статті 177 КПК України зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина друга цієї ж статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 04 листопада 2025 року відповідає вимогам статті 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, зокрема: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 03.11.2025; протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_7 від 03.11.2025; протоколом огляду відеозаписів від 03.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 03.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.11.2025; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку автомобіля «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_2 , синього кольору, за адресою: м. Київ, вул. Добруська, буд. 8; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України та вилученими речами під час особистого обшуку та іншими доказами в своїй сукупності.
При цьому, варто зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», тому в цьому контексті слід враховувати позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) викладені в його рішеннях.
Так, за змістом пункту 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і, відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя доходить висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюваного існують ризики:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинення злочину, надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.
Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного оскільки ОСОБА_5 чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого його кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
Отже, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, соціальне положення, а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.
Слідчий суддя враховує, що в судовому засіданні на час розгляду клопотання не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Також слідчому судді не надано доказів того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може перебувати у місцях попереднього ув'язнення.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя також враховує позицію ЄСПЛ про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (рішення ЄСПЛ «Марченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку слідчий суддя розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 1 частини четвертої цієї ж статті передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, клопотання підлягає задоволенню без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання начальника відділення №4 слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 01 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання 23 години 42 хвилин 03 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 23 години 42 хвилини 01 січня 2026 року, включно.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1