“21» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.07.2026.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ УСБУ в Миколаївській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
На думку апелянта, не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить врахувати, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується.
Вважає, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином обґрунтованість тримання ОСОБА_8 під вартою без визначення застави. Зважаючи на дані про особу підозрюваного, апелянт вважає обраний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчий СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам. В той же час, слідчий суддя звернув увагу, що положенням ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено застосування під час дії воєнного стану безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються зокрема у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на особу підозрюваного та обставини ймовірно вчиненого ним злочину, який є найнебезпечнішим в умовах воєнного стану, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СВ Управління СБ України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22026150000000065 від 04.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України.
06.05.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні тяжкого злочину.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1 Кримінального кодексу України.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та розгляду клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_9 , міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання щодо наявності в діях підозрюваного всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Незгода сторони захисту з достатністю цих доказів має бути предметом безпосереднього розгляду кримінального провадження судом.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею.Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині доведеності ризиків, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, є правильними.
Так, підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки у разі доведеності його вини, санкція за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Окрім того, підозрюваний неодружений, утриманців не має, не працевлаштований, є громадянином іншої держави, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків (ризик визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також, ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії, здійснюється збір доказів, а підозрюваний у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ризик визначений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Існує ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки за версією органу досудового розслідування, підозрюваний спілкувався з особами, які мають на меті перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню є доведеним, оскільки на даний час досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, направленій на встановлення свідків, інших фігурантів та збір доказової бази. На даний час не встановлено повне коло осіб з якими ОСОБА_9 міг діяти спільно (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, підозрюваний добровільно незаконні дії не припинив, поки не був затриманий працівниками правоохоронного органу. Тобто, є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначених ризиків.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, колегія суддів зазначає, що з урахуванням обставин кримінального провадження, доведеності встановлених ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Посилання апелянта на дані про особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де позитивно характеризується, не є достатніми підставами для відмови в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що просить апелянт.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану застосовується безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. За таких обставин, щодо ОСОБА_8 застосовано найсуворіший запобіжний захід на законних підставах.
Щодо застави. Рішення про обрання запобіжного заходу без визначення розміру застави прийнято відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчим суддею враховано наведені дані про особу підозрюваного та обставини ймовірно вчиненого ним злочину, який є найнебезпечнішим в умовах воєнного стану. За таких обставин, є виправданим не визначення застави, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3