27.05.26
22-ц/812/866/26
27 травня 2026 року м. Миколаїв
справа №489/8099/25
провадження №22-ц/812/866/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Микульшиної Г. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк» або Банк) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 приєднався до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, в зв'язку з чим ним було підписано заяву-договір №002/5142828-СК.
На підставі вказаної заяви-договору та паспорта споживчого кредиту відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Строк кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк.
Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та відповідно до умов Договору. Натомість відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов Договору.
У зв'язку з цим станом на 01 травня 2025 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 57 465,17 грн, з яких 38 588,99 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 876,18 грн заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 57 465,17 грн та судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року у задоволені позову АТ «Таскомбанк» відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за користування кредитними коштами відповідач сплачував не обумовлені договором відсотки. Загальний розмір сплачених відсотків за період з 27 серпня 2018 року до 30 квітня 2025 року становить 59 078,25 грн, загальний розмір зарахувань за вказаний період в якості погашення основного боргу становить 47 982,94 грн. При цьому, звертаючись до суду із цим позовом АТ «Таскомбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 57 465,17 грн, що менше, ніж сума безпідставно сплачених відповідачем коштів в якості процентів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи свою скаргу, АТ «Таскомбанк» зазначало, що судом першої інстанції була дана неправильна оцінка доказам.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/5142828-СК.
Відповідно до умов вказаної заяви ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну картку «Велика п'ятірка», сума бажаного кредитного ліміту - 1000,00 грн. У цій заяві не вказана узгоджена сторонами процентна ставка за користування кредитними коштами.
Також відповідач у цей день ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П'ятірка», відповідно до якого базова процентна ставка становить 39,6 % річних, сума кредитного ліміту - від 0 до 100 000,00 грн, строк кредитування - 12 місяців, з автоматичною пролонгацією.
Між тим, у паспорті вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація, наявна у паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 26 вересня 2018 року.
З виписки по особовому рахунку відповідача у Банку випливає, що він користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредитних платежів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №002/5142828-СК від 27 серпня 2018 року станом на 01 травня 2025 року існує заборгованість в сумі 57 465,17 грн, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 38 588,99 грн, заборгованості за відсотками у сумі 18 876,18 грн.
При цьому із вказаного розрахунку вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 39,60 % річних здійснювалось перші шість місяців після укладення кредитного договору. В подальшому нарахування відсотків проводилось за ставкою 43,20 % річних. Також зі змісту вказаного розрахунку випливає, що за період з 27 серпня 2018 року до 30 квітня 2025 року всього сплачено відсотків за користування кредитом в розмірі 59 078,25 грн, основного боргу в сумі 47 982,94 грн.
11 серпня 2025 року Банк надіслав відповідачу повідомлення-вимогу про необхідність сплати заборгованості станом на 23 травня 2025 року.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Акціонерне товариство «Таскомбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки та розмір процентів визначаються кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Норми статей 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними доказами не довів досягнення сторонами згоди щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому вважав обґрунтованим відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем під час дії кредитного договору було сплачено необумовлених договором відсотків у розмірі більшому, ніж заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки з досліджених доказів вбачається, що сторони кредитного договору не погодили процентну ставку за укладеним кредитним договором, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за договором.
Типову форму публічної пропозиції Банку та тарифи з обслуговування кредиту відповідач не підписував, а тому вони не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-договору, на що посилається позивач.
Посилання Банку на те, що позичальник був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).
Крім того, у самому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення Банком з відповідача відсотків є правильним, оскільки їх стягнення не було погоджено сторонами.
За такого є правильним висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку, оскільки сплачені відповідачем відсотки, які не обумовлені умовами кредитного договору, перевищують ціну позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.