Справа № 456/1162/25 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.
Провадження № 22-ц/811/3394/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
27 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Костюк С.О.
з участю: представника апелянта - адвоката Гомзяка І.А., представника відповідача - адвоката Деркач О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року та ухвалу цього ж суду від 09 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором, -
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та йому видана банківська картка № НОМЕР_1 . Маючи намір зняти кошти, позивач виявив, що його банківська картка заблокована і він не може зняти кошти та розпорядитися ними на власний розсуд. Будь-яких відкритих виконавчих проваджень відносно позивача, які могли б бути підставою для вчинення виконавцем дій щодо блокування банківських рахунків немає.
Починаючи з дня блокування рахунків в телефонному режимі позивач неодноразово звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з метою дізнатися причини обмеження у користуванні картковими рахунками. Зауважує, що працівники банку не повідомляли позивача про необхідність надати для здійснення належної перевірки документів чи відомостей, та не надали належних та допустимих доказів вчинення будь-яких дій, які зазначені в повідомленні про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку. Крім того, відповідач не надав доказів того, що позивачем вчинялися дії передбачені Законом України від 06 грудня 2019 року №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», які повинні були бути вчиненні у день зупинення фінансової операції. Позивачем 27 листопада 2024 року до Національного банку України подано скаргу про проведення перевірки дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо законності їхніх дій, просив зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» надати детальні пояснення щодо підстав та доказів застосування ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів», у разі виявлення порушень розблокувати рахунки та надати роз'яснення щодо механізмів захисту прав клієнтів у подібних випадках та запобігти подібним правопорушенням в майбутньому. У відповіді на скаргу від 27 листопада 2024 року Національний банк України вказав, що до його повноважень не належить розгляд спорів між банками та їх клієнтами, а також оскарження дій (рішень) банків та їх посадових осіб під час виконання банками функцій суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
22 грудня 2024 року позивач повторно звернувся до Національного банку України з проханням здійснити ретельну перевірку законності та обґрунтованості дій АТ КБ «ПриватБанк» у частині розірвання ділових відносин з ним, зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» надати пояснення щодо причин та критеріїв ухваленого рішення.
Зазначав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, щодо блокування картки позивача на період, який перевищив строки, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Так само, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії банку щодо блокування рахунку позивача відповідали вимогам статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Крім того, від ПриватБанку 06 лютого 2025 року позивачу надійшла позасудова вимога №20.1.0.0.0/7-250206/47613, в якій зазначено, що у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007 заборгованість станом на 06-02-2025 рік складає: загальний розмір заборгованості - 52 489,46 грн., загальна сума заборгованості - 4 721,23 грн. У зв'язку із тим, що АТ КБ «ПриватБанк» закрив доступ до рахунку, відтак позивач не мав змоги користуватись ним та виконати зобов'язання за кредитним договором. А тому, нараховану заборгованість позивач вважає протиправною, оскільки через дії працівників АТ КБ «ПриватБанк» позивач не зміг вчасно виконати зобов'язання, оскільки не мав можливості. Позивач звертався до працівників АТ КБ «ПриватБанк», щоб усунути перешкоди в користуванні картковим рахунком, однак ніяких дій щодо даної проблеми працівниками банку вжито не було.
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року в задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гомзяка Ігоря Андрійовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Рішення та ухвалу суду оскаржили представник ОСОБА_1 - Гомзяк Ігор Андрійович.
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що права Позивача, як споживача, (фізичної особи) були порушені, бо він не був поінформований про причини блокування рахунків. Така поведінка, а саме не повідомлення причин зміни умов споживчого кредитування Відповідачем (банком) - суперечить вимогам ст.11 ЗУ Про споживче кредитування.
Позивач є фізичною особою, споживачем послуг в розумінні закону Про споживче кредитування, і в силу свого статусу потребує захисту, а не вимог по доведенню неправомірності дій банку. Внаслідок втрати доступу до особистого кабінету ПриватБанку - були втрачені доступи до рахунків (карток) на яких були особисті збереження Позивача.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 8000,00 грн витрат на правничу
допомогу;
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта - адвоката Гомзяка І.А. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача - адвоката Деркач О.Р. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ КБ «Приватбанк».
29.11.2024 року на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 27-11-2024 р. №20.1.0.0.0/7- 241127/3008.
У вказаному повідомленні зазначено, що на підставі частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19 травня 2020 року №65, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, 26 листопада 2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації з метою введення в оману банк.
Згідно з повідомленням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин /розірвання договору і закриття рахунку від 27 листопада 2024 року, позивачу було запропоновано звернутися до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування залишків коштів.
27 листопада 2024 року позивач звернувся зі скаргою до Національного банку України. 22 грудня 2024 року позивач повторно звернувся зі скаргою до Національного банку України.
Відповідно до відповіді начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ О. Лобайчук №14-0005/2753 від 13.01.2025, Національний банк не наділений повноваженнями зазначеними Конституцією України, Законом про Національний банк та іншими законами України, зокрема щодо: втручання у відносини між банками та фізичними особами-клієнтами з метою вирішення спірних питань, які виникають у процесі надання банківських послуг; надання попереднього підтвердження правомірності дій (рішень) банку до здійснення аналізу таких дій (рішень) в процесі здійснення нагляду за банком. У разі незгоди з діями банку, враховуючи норми статей 15,16 ЦК України, клієнт має гарантоване законодавством право оскаржити дії банку та її посадових осіб у судовому порядку.
Згідно відповіді начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ О. Лобайчук №14-0005/9539 від 19.12.2024, Банком було повідомлено ОСОБА_1 про розірвання договору електронною поштою, згідно з умовами Договору. Додатково банк повідомив, що ОСОБА_1 має залишки грошових коштів, які може отримати звернувшись в банк. Статтею 5 Закону про банки передбачено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. До повноважень Національного банку, визначених статтями 6, 7 Закону про Національний банк, статтею 18 Закону про ПВК/ФТ та статтею 63 Закону про банки, не належить розгляд спорів між банками та їх клієнтами, а також оскарження дій (рішень) банків та їх посадових осіб під час виконання банками функцій суб'єктів первинного фінансового моніторингу /а.с.8-10/.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, покликався на те, що банком заблоковано всі його рахунки, як фізичної особи, чим були порушені його права. Вказував на те, що банком не було йому роз'яснено причини таких дій.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказував на те, що під час аналізу діяльності позивача на підставі наявних документів та відомостей банк встановив позивачу неприйнятно високий ризик, у зв'язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).
Згідно з ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 1075 ЦК України).
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 7 Закону, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:
Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на банки покладено обов'язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.
Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.
Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Відповідно до п. п. 2, 4, 5 ч. 2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
- забезпечувати згідно вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином дозволить виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин із клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноваженому органу (далі - СУО), а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій у протиправних цілях;
- проводити належну перевірку нових клієнтів та існуючих клієнтів;
- забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі здійснюваних на користь клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявної у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи у разі потреби інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв'язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20 та інші).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів, до чого власне і відсилає п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" встановлено, що фінансові операції клієнта відповідають ознакам неприйнятно високого ризику, а саме: - мають концентровані кількості операцій зарахування чи списання Р2Р переказів на день; - мають ознаки "накопичення" та виведення коштів, отриманих через Р2Р перекази; - мають значні обсяги та кількість операцій P2Р переказів; мета та суть фінансових операцій незрозуміла; -джерела походження коштів не з?ясовано; - подальше використання коштів - не відомо; - фінансові операції мають транзитний характер.
Судами першої та апеляційної інстанції, досліджено виписку по картці/рахунку ОСОБА_1 , за період 11.03.2024-25.03.2025, згідно з якою витрати по картці за вказаний період становили 537 302,08, з якої також вбачається, що за вказаний період на рахунок ОСОБА_1 здійснювалися неодноразові перекази від третіх осіб, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в подальшому перераховувалися третім особам, мета та суть фінансових операцій не зрозуміла, джерела походження коштів відсутні, подальше використання коштів невідоме.
Відповідно до п. 67 п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», порогові та підозрілі фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.
Фінансова операція незалежно від суми є підозрілою, якщо банк має підозри або підстави вважати її пов'язаною зі злочинною діяльністю, фінансуванням тероризму, поширенням зброї масового знищення (ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»). При віднесенні фінансової операції до підозрілої банк керується індикаторами, встановленими НБУ у Додатку 20 Положення № 65.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Положення № 65, Банк зобов'язаний забезпечити належну організацію внутрішньобанківської системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - ПВК/ФТ) та проведення первинного фінансового моніторингу. Метою належної організації внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу є можливість належним чином виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) та повідомляти про них СУО.
Пунктами 11 та 12 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.
Відповідно до Додатку 6 до Постанови № 65, під час здійснення ПЗНП, банк обирає вид необхідного до вжиття заходу залежно від виявлених ризиків, притаманних діловим відносинам із клієнтом, що є пропорційним таким ризикам.
Такими заходами, можуть бути, зокрема, встановлення певних обмежень/лімітів на використання клієнтом послуги/продукту.
У пункті 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб'єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта. У разі виявлення суб'єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб'єкт вживає всіх необхідних заходів для з'ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб'єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта.
У пункті 2 додатку №2 Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб'єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.
Окрім того, розділом 1.1.7 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», перевірка за посиланням https://privatbank.ua/terms, передбачені умови щодо належної перевірки Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов'язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій:
1.1.7.1. Протягом строку дії Договору Банк має право витребувати, а Клієнт зобов'язаний надавати на вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи та/або відомості/інформацію, необхідні для виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
1.1.7.2. Клієнт зобов'язаний надавати на першу вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та/або відомості/інформацію необхідні для здійснення належної перевірки Клієнта (ідентифікації та верифікації клієнта (його представника), встановлення кінцевого бенефіціарного власника Клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності), встановлення (розуміння)/ з'ясування мети та характеру ділових відносин або проведення фінансової операції, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банка інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями), у тому числі для виконання процедур агента валютного нагляду), забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про Клієнта, джерел походження коштів, факту належності Клієнта, кінцевого бенефіціарного власника Клієнта (для юридичних осіб), до національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, членів їх сімей або осіб пов'язаних з політично значущими особами, джерела статків (багатства) та джерела коштів, пов'язаних із фінансовими операціями Публічних діячів, а також щодо ідентифікації посадових осіб органів управління та контролю Клієнта-юридичної особи, а також щодо ідентифікації уповноважених осіб Клієнта, осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких діє Клієнт при проведенні операції, осіб, на користь яких Клієнт надав Банку доручення на систематичне (два або більше разів) договірне списання коштів з рахунку, та іншу інформацію чи документи відповідно до вимог законодавства України, умов Договору та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA.
У разі ненадання Клієнтом документів для здійснення Банком визначеної нормативно-правовими актами та внутрішньобанківськими документами Банку у сфері запобігання та протидії належної перевірки Клієнта, Сторони узгодили можливість призупинення/обмеження обслуговування Клієнта до моменту отримання відповідних документів та / або відомостей / інформації.
У випадку порушення Клієнтом умов цього пункту щодо надання відповідних документів та/або інформації Банк може прийняти рішення щодо відмови Клієнту в підтриманні ділових відносин, відмови в обслуговуванні/ наданні будь-яких послуг за цим Договором та/ або розірвання цього Договору.
Відмову від підтримання ділових відносин здійснено відповідно до вимог ст. 15 Закону України про ПВК/ФТ. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» припинив в односторонньому порядку договірні відносини з позивачем, здійснюючи свої функції фінансового моніторингу, покладені на нього законодавством України.
Апеляційний суд звертає увагу, що відмова банку у підтриманні ділових відносин з клієнтом не є заходом відповідальності чи санкцією щодо особи, а є превентивним заходом, спрямованим на мінімізацію ризиків використання фінансової системи з протиправною метою.
Колегія суддів, вважає, що банк правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому правом у ст. 15 Закону № 361-ІХ щодо відмови від ділових стосунків з позивачем для уникнення ризиків використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, при цьому повідомивши про своє рішення належним чином; односторонній правочин Банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає приписам вимогам Положення № 65 та внутрішнім документам Банку.
Позивачем по справі не доведено суду неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам відповідно до ст. 89, 263 ЦПК України, а доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів та не містять підстав для скасування рішень.
Що стосується апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, то оскільки апеляційна скарга на рішення суду залишена без змін, то підстав для перегляду ухвали немає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року та ухвалу цього ж суду від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27.05.2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.