Справа № 441/200/17 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.
Провадження № 22-ц/811/4336/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Ванівського О.М., Копняк С.М.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: представника ПрАТ «Метлайф» - Пономаренка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя,-
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя.
Позов мотивував тим, що 01 квітня 2016 року між ним та Приватним акціонерним товариством «МетЛайф» укладено договір страхування життя, про що йому видано страховий поліс №10032408.
В результаті нещасного випадку, що стався 11 червня 2016 року, його госпіталізували з діагнозом забій-стиснення головного мозку важкого ступеню, гострі епісубдуральні гематоми справа, лінійний злам скроневої кістки справа, забої м'яких тканин скроневої ділянки справа, забійна рана лівої слухової мушлі, п'ять днів він провів в реанімації в комі, йому зробили операцію, а в подальшому в результаті отриманих травм встановили другу групу інвалідності.
У зв'язку з нещасним випадком він звернувся до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про виплату страхового відшкодування, однак отримав відмову через те, що він подав свідомо неправдиві відомості про предмет страхування, оскільки в заяві про страхування він вказав, що працює приватним підприємцем, не будучи фізичною особою-підприємцем, а також вказав про те, що не лікувався та/або не обстежувався з приводу психічних або нервових розладів, будучи визнаним непридатним до військової служби в мирний час, обмежено-придатним у воєнний час за ст. 20 «б» Наказу Міністерства оборони України № 207 від 12 липня 1999 року.
Вважав підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування необґрунтованими та надуманими, оскільки заяву про страхування заповнювала компетентна особа відповідача з його слів, він правдиво відповів на всі питання заяви.
Крім того, він надав усі медичні документи та за направленням Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» проходив медичний огляд, під час якого не виникло сумнівів щодо відсутності у нього психічних та нервових розладів.
Отримавши інформацію про стан його здоров'я, що необхідна для визначення страхових ризиків, страховик не переглядав умов договору страхування та не пропонував внести до нього зміни.
Про встановлений йому діагноз, що став підставою для визнання його обмежено-придатним до військової служби він нічого не знав, дізнався про такий вперше з листа страхової компанії.
Оскільки він перебував на стаціонарному лікуванні сумарно 41 день, в тому числі і 8 днів у відділенні інтенсивної терапії, після його госпіталізацію відбулося хірургічне втручання, в результаті якого проведено операції з розрізом на порожнині черепа, видалення кістки, трепанація та декомпресія, що відповідно до умов договору страхування є підставами для страхової виплати, включаючи виплати за період тимчасової непрацездатності в період одужання, загальний розмір якої становить 17 120 000 грн.
З наведених підстав просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» на його користь страхове відшкодування за договором страхування (страховий поліс № 10032408) в сумі 17 120 000 грн та 15408 грн 3 % річних.
У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Метлайф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування життя недійсним.
Позов мотивували тим, що страхування життя є основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства «МетЛайф».
Страховим полісом № 100324008, виданим 01 квітня 2016 року, підтверджується факт укладення договору страхування життя між Приватним акціонерним товариством «МетЛайф» та ОСОБА_1 .
У червні 2016 року страхувальник звернувся із заявою про настання страхового випадку та здійснення страхової виплати в розмірі, що перевищує 17 000 000 грн, повідомивши, що 11 червня 2016 року у нього сталося запаморочення в голові, в результаті чого він стратив свідомість і впав, отримавши закриту черепно-мозкову травму та інші ушкодження.
Під час з'ясування обставин події, що має ознаки страхового випадку встановлені обставини, існування яких виключало можливість укладення договору страхування, а саме, те, що страхувальник страждає на психічний розлад у формі дебільності у помірно вираженому та легкому ступенях у зв'язку з чим з 2002 року по 2010 рік перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городоцької центральної районної лікарні, з якого знятий у зв'язку з соціально-трудовою адаптацією.
При укладенні договору страхування страхувальник неодноразово заперечував наявність у нього відповідних розладів, надавши у заяві про страхування недостовірну інформацію щодо проходження ним обстежень/оглядів з приводу психічних розладів.
Надана ОСОБА_1 недостовірна інформація вплинула на прийняття рішення про укладення договору страхування, яке не було б прийнятим за умови обізнаності страховика про вищезазначені обставини.
Крім того, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру страхувальник надав недостовірну інформацію щодо рівня доходів, а його реальне фінансове становище свідчить про відсутність можливості і наміру сплачувати страхові премії.
Таким чином, укладення договору страхування стало наслідком отримання товариством недостовірної інформації, а відтак не відповідає внутрішній волі товариства, що є підставою для визнання договору страхування недійсним.
З наведених підстав просило визнати недійним з моменту укладення договір страхування життя між Приватним акціонерним товариством «МетЛайф» та ОСОБА_1 , укладення якого посвідчено страховим полісом № НОМЕР_1 , виданим 01 квітня 2016 року.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 21 березня 2018 року позов Приватного акціонерного товариства «Метлайф» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування життя недійсним визнано зустрічним позовом та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя, присвоївши об'єднаній справі № 441/200/17.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 6 800 000 грн. та 3 % річних, що складає 15408 грн.
В решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь держави 11350 грн. судового збору.
У зустрічному позові ПрАТ «МетЛайф» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення договору страхування життя - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» задоволено частково.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства з «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 додаткових страхових премій в розмірі 120 000 грн скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про задоволення цих вимог.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 120 000 грн.
Рішення суду в частині стягнення судового збору змінено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з «МетЛайф» на користь держави 3237,60 грн судового збору.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» задоволено частково.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових сум та процентів річних скасовано.
Справу № 441/200/17 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про визнання недійсним договору страхування залишено без змін.
Направляючи справу в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових сум та процентів річних на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу, що суди не врахували переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про фактори ризику, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, не встановили обставин отримання позивачем численних тілесних ушкоджень, не надали належної правової оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи, що травми голови ОСОБА_1 , отримані 11 червня 2016 року, не могли виникнути в результаті однократного самовільного падіння з висоти власного росту чи від дій його власних рук, зробивши передчасний висновок, що непрацездатність позивача є наслідком нещасного випадку. Крім того, не надали належної оцінки та не перевірили доводів ПрАТ «МетЛайф», що ОСОБА_1 надав неправдиву інформацію щодо стану свого здоров'я, зокрема, з урахуванням наданих доказів, що позивач з 2002 по 2010 роки перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городоцької центральної районної лікарні і був знятий з обліку у зв'язку з соціально-трудовою адаптацією, та чи міг за таких обставин ОСОБА_1 не знати про такий діагноз, помилково відхиливши доводи відповідача та надані документи з посиланням лише на те, що такі документи мали бути витребувані, вивчені і узагальнені страховиком перед укладенням договору страхування.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року у позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя - відмовлено.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що договір страхування, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «МетЛайф», посвідчений страховим полісом № НОМЕР_2 від 01 квітня 2016 року, є чинним та підлягає виконанню сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про визнання недійним цього договору відмовлено рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору страхування, а страхувальник здійснював оплату відповідних страхових премій протягом всього строку дії страхового полісу.
Перед укладенням договору страхування ОСОБА_1 подав усі необхідні документи, в тому числі і медичну анкету від 25 лютого 2016 року, в якій відображено, що він мав відстрочку від військової служби, а також результати обстежень лікарем, щодо яких відповідачем протягом чотирьох місяців проводилася перевірка, за результатами якої видано страховий поліс.
11 червня 2016 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, у результаті якого він зазнав численних тілесних ушкоджень, був госпіталізований в лікарню з діагнозом ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м'яких тканин скроневої ділянки голови справа, забій рана вушної раковини.
Внаслідок настання страхового випадку, що стався 11 червня 2016 року, у відповідача як страховика виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Матеріали кримінального провадження, зареєстрованого за фактом заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не містять жодних доказів, які б вказували на заподіяння тілесних ушкоджень з вини потерпілого, а відтак законних підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не наведено.
Просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 14 год. 00 хв. 19 березня 2026 року, на 14 год. 00 хв 07 травня 2026 року та 14 год. 00 хв. 14 травня 2026 року
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку в електронному вигляді судової повістки-повідомлення до електронного кабінету (т. 6 а.с. 67, 71, 95, 97, 107-108).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 тричі не з'являються в судові засідання суду апеляційної інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, у справі достатньо матеріалів для ухвалення рішення по суті спору, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПрАТ «Метлайф» - Пономаренка В.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1 ст. 981 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Добровільне страхування ? це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний при укладенні договорі страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком.
Підстави для відмови у здійсненні страхової виплати передбачені статтею 991 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 ЦК України).
Аналогічні підстави для відмови у здійсненні страхової виплати передбачені і у статі 26 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що 29 січня 2016 ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» із заявою № 10080530 про укладення договору страхування життя, додавши до неї документи, необхідні для укладення договору страхування життя. Загальна страхова премія з урахуванням періодичності, що підлягає сплаті на поточний рахунок страховика, складає 37 382,00 грн, а річний еквівалент страхової премії ? 71 891,00 грн (т. 1 а.с. 227-239, т. 2 а.с. 81-83).
Крім того, ОСОБА_1 заповнив медичну анкету для страхування (т. 2 а.с. 87) та подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (т. 2 а.с. 92-97).
Страховий поліс № 100324008 від 01 квітня 2016 року посвідчує факт укладення договору страхування і разом з заявою № 10080530 про укладення договору страхування життя, Правилами страхування, Програмами страхування, будь-якими іншими додатковими угодами між страховиком і страхувальником, а також будь-якими заявами, деклараціями та додатками складає договір страхування (т. 1 а.с. 8, 240, т.2 а.с. 98).
Згідно із страховим полісом № 100324008 від 01 квітня 2016 року застрахованим та страхувальником є ОСОБА_1 .
В страховому полісі № 100324008 від 01 квітня 2016 року зазначено програми страхування основних ризиків та додаткових ризиків, зокрема, за страховими програмами: РІ «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» із зазначеною страховою сумою у розмірі 17 000 000, 00 грн; H/S/Cas «Страхування на випадок розладу здоров'я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до госпіталізації», страхова сума за якою складає 1 000,00 грн; *H/S/Cas «Страхування на випадок розладу здоров'я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до хірургічного втручання» з страховою сумою у розмірі 100 000,00 грн; *H/S/Cas «Страхування на випадок тимчасової непрацездатності в період одужання після госпіталізації», зазначеної в п. 3.1 Програми, страхова сума ? 500 ,00 грн. Початком дії програми страхування є 03 березня 2016 року, а закінчення її дії - 03 березня 2051 року. Страховий поліс посвідчує факт укладення договору страхування та його виконання.
Згідно з пунктами 2, 2.1 Програми РІ «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» страховим випадком є постійна непрацездатність застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, яка визначається за допомогою спеціальної Таблиці видів втрат, а страхова виплата здійснюється у відповідному розмірі частини страхової суми, згідно згаданої Таблиці видів втрат. Поняттям «постійна непрацездатність» для цілей даної Програми також охоплюється втрата кісткової тканини черепа по всій його товщині. У разі настання випадку та у разі втрати кісткової тканини черепа не менше 6 см.кв. розмір страхової виплати не може становити більше 40 % від страхової суми (6 800 000 грн., тобто 40 % від 17 000 000).
Згідно з підпунктом 3.1.1-3.1.4 Програми *H/S/Cas страховими випадками є: розлад здоров'я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до хірургічного втручання; та/або розлад здоров'я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до госпіталізації; та/або тимчасова непрацездатність в період одужання після зазначеної госпіталізації (тобто госпіталізації внаслідок нещасного випадку або хвороби); розлад здоров'я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до транспортування застрахованої особи автомобілем «швидкої допомоги» до лікарні з метою зазначеної госпіталізації.
Положення та умови договору страхування були визначені у Правилах добровільного страхування життя, зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за № 0115339 від 17 грудня 2015 року, (далі Правила…) які є невід'ємною частиною договору страхування.
Згідно з Правилами… нещасним випадком є випадкова, зовнішня, насильницька, раптова, не спричинена застрахованою особою навмисно та не пов'язана з іншими подіями подія, що сталась протягом строку дії договору страхування та спричинила таке тяжке тілесне ушкодження або таку травму застрахованій особі, в результаті якої вона є тимчасово або постійно, повністю чи частково непрацездатна, потребує госпіталізації чи убита.
Таким чином умовами договору страхування на підставі страхового полісу №100324008 від 01 квітня 2016 року передбачено, що страховим випадком є спричинення розладу здоров'я внаслідок нещасного випадку.
Судом встановлено, що 11 червня 2016 року з ОСОБА_1 зазнав численних тілесних ушкоджень, був госпіталізований в лікарню з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м'яких тканин скроневої ділянки голови справа, забійна рана вушної раковини, які утворилися від дії тупих предметів.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №338979 від 09 серпня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання з 09 серпня 2016 року до вересня 2017 року (т. 1 а.с. 15).
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №813850 від 15 червня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання до 01 липня 2020 року (т. 3 а.с. 25).
25 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «МетЛайф» із заявою про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008 (т. 1 а.с.58, а.с. 242-243).
04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ПрАТ «МетЛайф» із заявою про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008 (т. 1 а.с. 244-245).
Листом ПрАТ «МетЛайф» від 02 листопада 2016 року за вих. №1139-СL ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхової виплати на підставі п. 17.1 Правил страхування та п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» та повідомлено про припинення дії договору страхування на підставі ст. 28 Закону України «Про страхування» (т. 1 а.с. 254-256).
Зміст листа ПрАТ «МетЛайф» від 02 листопада 2016 року за вих. №1139-СL свідчить про те, що відмова у здійсненні страхової виплати обґрунтована поданням страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування та про факт настання страхового випадку.
В заяві про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008 ОСОБА_1 зазначив, що 11 червня 2016 року на виїзді з м. Городок в напрямку н.п. Комарно з ним відбувся нещасний випадок, а саме, запаморочилося в голові, у зв'язку з чим він не втримався на ногах, спіткнувся та впав без свідомості, а в подальшому бригадою екстреної медичної допомоги доставлений в приймальне відділення Городоцької центральної районної лікарні з повним діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м'яких тканин скроневої ділянки голови справа, забійна рана вушної раковини.
У зв'язку з одержаними травмами ОСОБА_1 був госпіталізований у реанімаційне відділення Городоцької центральної районної лікарні.
Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3262 підтверджується, що з 11 червня 2016 року по 19 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у реанімаційному відділенні Городоцької центральної районної лікарні з діагнозом ЧМТ. Забій склепіння головного мозку важкого ступеню, злам склепіння черепа, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м'яких тканин скроневої ділянки голови справа, забійна рана вушної раковини (т. 1 а.с. 151).
Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 16032 підтверджується, що з 19 червня 2016 року по 27 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: ЗМЧТ. Пневмоцефалія, контузій ний забій, локальний набряк лобної частки (справа) залишковий оболонковий крововилив правої гемісфери, краніодефект склепіння черепа справа (т. 1 а.с. 147).
Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3526 підтверджується, що з 27 червня 2016 року по 08 липня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у реанімаційному відділенні Городоцької центральної районної лікарні з діагнозом: Наслідки перенесеної важкої відкритої черепно-мозкової травми (11.06.2016 року), забою-стиснення головного мозку важкого ступеню. Епі-субдуральні гематоми справа, лінійний злам скроневої кістки справа. Забою м'яких тканин скроневої ділянки справа, забійної рани лівої слухової мушлі. Стан після терапії черепа, в правій скроневій ділянці по видаленню гематоми, дефект черепа в правій скроневій ділянці розміром 50х55 не заміщений. Вегето-судинна дистонія по гіпотонічному типу (т. 1 а.с. 155).
Виписками з медичної карти стаціонарного хворого № 4008, № 4851 підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 26 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року у неврологічному відділенні та з 07 вересня 2016 року по 16 вересня 2016 року у поліклінічному відділенні Городоцької центральної районної лікарні з діагнозом: Наслідки перенесеної важкої відкритої черепно-мозкової травми (11.06.2016 року), забою-стиснення головного мозку важкого ступеню. Епі-субдуральні гематоми справа, лінійний злам скроневої кістки справа. Забою м'яких тканин скроневої ділянки справа, забійної рани лівої слухової мушлі. Стан після терапії черепа, в правій скроневій ділянці по видаленню гематоми, дефект черепа в правій скроневій ділянці розміром 50х55 не заміщений. Вегето-судинна дистонія по гіпотонічному типу (т. 1 а.с. 152-154).
За фактом отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень слідчим Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області 12 червня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12016140180000454 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за 1 ст. 128 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12016140180000454 постановою заступника начальника СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області від 12 червня 2016 року призначено по даному кримінальному провадженні судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам КЗ ЛОР ЛОБСМЕ.
Згідно з висновком експерта № 101/16 від 15 червня 2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи отримані гр. ОСОБА_1 травми утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути 12 червня 2016 року і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Судово-медичних даних в представлених медичних документах про утворення вказаних ушкоджень при падінні з висоти власного росту немає.
25 серпня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про закриття кримінального провадження № 12016140180000454 від 12 червня 2016 року у зв'язку з відсутністю будь-яких претензій та майнової шкоди.
Постановою старшого слідчого Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області від 30 серпня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140180000454 від 12 червня 2016 року по факту спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Городоцької місцевої прокуратури зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження, в якій вказав, що слідством фактично не вживалися достатні заходи, спрямовані на встановлення дійсних обставин його травмування, а об'єктивні та суб'єктивні відомості дають йому підстави вважати, що до заподіяння йому тілесних ушкоджень причетні невідомі йому особи (т. 3 а.с. 21-23).
Постановою керівника Городоцької місцевої прокуратури від 05 травня 2017 року постанову слідчого СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області від 30 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12016140180000454 скасовано, матеріали вказаного кримінального провадження скеровано начальнику СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області для організації подальшого розслідування.
Постановою заступника начальника СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області від 26 вересня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140180000454 від 12 червня 2016 року по факту спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з висновком експерта № 4 від 12 серпня 2020 року за результатами комісійної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 11 червня 2016 року спричинена травма голови у двох протилежних анатомічних її ділянках, а саме: справа - у вигляді синця на шкірі скроневої ділянки, лінійного перелому кісток склепіння черепа з крововиливами над і під тверду мозкову оболонку та забій головного мозку важкого ступеня; зліва - у вигляді двох ран на лівій вушній раковині, що підтверджується виявленням під час даної комісійної експертизи двох рубців на лівій вушній раковині. Беручи до уваги, що ушкодження локалізовані на протилежних ділянках голови потерпілого, комісія дійшла висновку, що вони утворилися не менше, які від двох контактів з тупими твердими предметами, в тому числі могли виникнути як від удару тупим предметом по голові справа з наступним падінням потерпілого і ударом протилежною ділянкою голови до тупого предмета, так і від ударів тупими предметами по голові справа і зліва. У сукупності вказані травми голови не могли виникнути результаті однократного самовільного падіння з висоти власного росту через те, що вони розміщені на протилежних ділянках голови. Ушкодження на голові ОСОБА_1 розташовані в межах дії його власних рук, але беручи до уваги характер і важкість черепно-мозкової травми (перелом кісток черепа справа з крововиливами в порожнину черепа, забій головного мозку) малоімовірно, щоби така травма могла бути спричинена від його власних рук. На час проведення комісійної судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлені наслідки хірургічного лікування отриманої 11 червня 2016 року важкої закритої черепно-мозкової травми у вигляді дефекту кісток черепа у правій скроневій ділянці.
Таким чином, як висновком експерта № 101/16 від 15 червня 2016 року в межах кримінального провадження № 12016140180000454, так і висновком експерта № 4 від 12 серпня 2020 року за результатами комісійної судово-медичної експертизи в межах розгляду даної справи підтверджується, що позивач отримав травми в результаті дії тупих предметів, а характер травм унеможливлює їх отримання внаслідок падіння з висоти власного росту, що спростовує викладені позивачем в заяві про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008 обставини отримання ним травм в результаті нещасного випадку.
Крім того, факт оскарження ОСОБА_1 постанови про закриття кримінального провадження від 30 серпня 2016 року свідчить про незгоду позивача з висновком слідства про відсутність складу кримінального правопорушення за фактом отримання ним тілесних ушкоджень, що не відповідає поданим ним відомостям страховику про обставини отримання травм внаслідок нещасного випадку.
Разом з тим, твердження позивача щодо отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного росту через раптове погіршення стану здоров'я та втрату свідомості, спростовуються вищезазначеними висновками експертиз.
З огляду на характер отриманих травм, ступінь їх важкості, та неможливість їх отримання в результаті падіння з висоти власного росту, відсутні підстави для висновку, що такі спричинені внаслідок нещасного випадку за обставин, зазначених позивачем.
В той же час, заподіяння позивачу тяжких тілесних ушкоджень внаслідок насильницьких дій інших осіб, в тому числі і не встановлених, не є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.
Отже, звертаючись із заявою про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008, позивач надав страховику відомості, що не відповідають фактичним обставинам з метою визнання відповідачем події, що відбулася 11 червня 2016 року, страховим випадком та отримання страхового відшкодування.
Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п.п. 17. 1.1) п. 17.1 Правил добровільного страхування життя, зареєстрованих Нацкомфінпослуг 17 грудня 2015 року за №0115339 страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати з причин надання страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем помилкової інформації щодо предмету договору страхування або щодо настання страхового випадку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 13 червня 2018 року у справі №130/928/16-ц (провадження №61-21834св18), вказано, що «встановивши, що сторони у договорі страхування чітко конкретизували та визначили страхові випадки, до яких належать наслідки нещасних випадків, та встановили перелік таких нещасних випадків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлення позивачу стійкої втрати працездатності внаслідок загального захворювання, а не в результаті нещасного випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування».
Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 389/1189/15-ц (провадження № 61-20413св18) зазначив, що «встановивши, що страхувальник надав страховику неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, які полягали у намаганні отримати страхове відшкодування за повне відновлення транспортного засобу, хоча обставини страхового випадку свідчать про пошкодження під час пригоди лише передньої частини транспорту, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про часткове стягнення страхового відшкодування. Результат системного аналізу договору страхування, Закону України «Про страхування» та статті 991 ЦК України свідчить про те, що законом та договором передбачений захист страховика від недобросовісних страхувальників, який полягає у праві відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадку подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Таким чином, позивач порушив умови договору страхування, а саме підпункти 11.1.2, 11.1.5 пункту 11.1 договору страхування, а тому страховик обґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування з урахуванням статті 979 ЦК України та статті 25 Закону України «Про страхування»».
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 357/13500/18.
Крім того, при укладанні договору страхування страхувальник зобов'язаний надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов'язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об'єкта, який страхується, та інших обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16.
Реалізуючи намір укласти договір страхування життя, ОСОБА_1 надав страховику необхідні для укладення договору та оцінки ризиків документи, а саме, заяву, копію паспорта, заповнену медичну анкету від 25 лютого 2016 року, з відповідями на поставлені в ній питання, результати медичних обстежень та декларацію про доходи.
Заповнюючи медичну анкету для страхування життя за заявою страхування №10080530, ОСОБА_1 негативно відповів на питання анкети 2 б) «Чи лікувалися Ви або мали симптоми запаморочення, нудоти, дрож, головного болю, порушення мови, інсульту або паралічу, нервові або психічні хвороби або розлади?».
Однак, листом психіатричного кабінету Городоцької центральної районної лікарні повідомлено про те, що ОСОБА_1 у лютому 2002 року оглядався у 15-му відділенні Львівської обласної психіатричної лікарні ім. Ак. Протопопова по скеруванню ІНФОРМАЦІЯ_1 і йому встановлено діагноз: дані про діагноз не розголошуються відповідно до ст.. 286 ЦПК України (т. 1 а.с. 12).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 жовтня 2016 року № 2092 повідомлено, що рішенням призовної комісії, оформленим протоколом № 14 від 19 лютого 2002 року, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено-придатним у воєнний час за ст. 20 «б», гр. I Наказу МО України № 207/1999 (т. 2 а.с. 101).
Статтею 20 «б» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, що є додатком № 1 до Наказу МО України № 207/1999, підставою для визнання непридатним до військової служби в мирний час та обмежено-придатним у воєнний час передбачено розумову відсталість: дебільність у помірно вираженому і легкому ступені.
Згідно з довідкою, виданою Городоцькою центральною районною лікарнею, ОСОБА_1 з 2002 року перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городоцької центральної районної лікарні і в 2010 році був знятий з обліку у зв'язку з соціально-трудовою адаптацією (т. 2 а.с. 103).
Факт перебування позивача на обліку в психіатричному кабінеті у період з 2002 року по 2010 рік свідчить про наявність у нього в цей час психічного розладу.
При цьому, відповідаючи на питання медичної анкети, позивач був зобов'язаний надати інформацію щодо наявності симптомів нервових або психічних хвороб або розладів не тільки на час заповнення анкети, але і за минулий період, в тому числі і на час перебування його на обліку.
Разом з тим, позивач ствердно відповів на питання № 6 медичної анкети для страхування життя за заявою страхування №10080530, щодо наявності у нього відстрочки від військової служби або звільнення зі служби через стан здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про його непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час, що свідчить про його поінформованість і щодо підстав надання йому такого статусу.
Відтак, не підтверджуються матеріалами справи доводи ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про встановлений діагноз та перебування на обліку в психіатричному кабінеті.
Протоколом допиту потерпілого від 25 серпня 2016 року в межах кримінального провадження № 12016140180000454 від 12 червня 2016 року підтверджується, що надаючи показання, потерпілий ОСОБА_1 вказав, що протягом останніх чотирьох років у нього виникають ситуації, під час яких кров'яний тиск понижується нижче норми, що спричиняє запаморочення, втрату пам'яті та свідомості.
Зазначені обставини безумовно впливають на оцінку ризиків при укладенні договору страхування, однак позивач не тільки не повідомив страховика про їх наявність, але й надав інформацію щодо відсутності у нього симптомів запаморочення та психічних розладів, що не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Оскільки позивач, звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування надав неправдиві відомості щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, а перед укладенням договору страхування не виконав переддоговірного обов'язку страхувальника щодо надання страховику достовірних відомостей про наявні у нього факторів ризику, надавши неправдиву інформацію щодо стану свого здоров'я, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» у здійсненні страхової виплати.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя.
Покликання апелянта на подання страхувальником перед укладенням договору страхування усіх необхідних документів не спростовують зазначення ним завідомо неправдивих відомостей про стан свого здоров'я та про факт обставини настання події, яку він вважав страховим випадком, що є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.
Доводи апеляційної скарги щодо виникнення у відповідача як страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування не підтверджуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Ванівський О.М.
Копняк С.М.