Дата документу 26.05.2026 Справа № 333/4578/26
Єдиний унікальний № 333/4578/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/480/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
26 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
заявника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
1. Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Слідчим суддею Комунарського районного суду Запорізької області 29 квітня 2026 року постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_6 не наведено конкретних фактів, які б свідчили про можливе вчинення будь-якого кримінального правопорушення саме суб'єктами, визначеними у ч.4 ст.216 КПК України, досудове розслідування щодо яких здійснюється слідчими органів Державного бюро розслідувань, а вказана заява уповноваженою посадовою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, скерована до відповідного правоохоронного органу з метою організації перевірки викладених у ній фактів.
Враховуючи зазначене, а також положення ст.ст.216, 218 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, у розумінні положень ст.214 КПК України, що також узгоджується з Наказом Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року, а тому в задоволенні скарги відмовлено.
2. Вимоги апеляційної скарги особи, що її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя безпідставно підмінив обов'язок внесення відомостей до ЄРДР питанням підслідності, не надав оцінки незаконній позапроцесуальній передачі матеріалів та помилково виходив із обов'язку заявника надавати точну правову кваліфікацію дій. Також вказує, що суд не дослідив особу можливого суб'єкта злочину та питання підслідності ДБР, безпідставно послався на наказ Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, не визначив порядок реалізації права заявника на ініціювання досудового розслідування, а також неправомірно поклав в основу ухвали лист ДБР від 27.04.2026, який не є допустимим доказом.
3. Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в апеляційній скарзі просив розглянути її без участі скаржника.
Прокурор та представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, у судове засідання також не з'явилися, були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилали.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутності скаржника, прокурора та представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, належним чином повідомлених про день, час та місце проведення апеляційного розгляду, так як відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, ці обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
4.Мотиви суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно із матеріалів провадження та оскаржуваною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 18.03.2026 звернувся до Державного бюро розслідувань у м. Києві із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 182, 362, 422 КК України, на його думку головою громадської організації «РОБИ СВОЄ» ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами. У заяві зазначив, що ним виявлено факти незаконного розповсюдження його персональних даних у соціальній мережі Facebook користувачем ОСОБА_7 (голова ГО «Роби своє», ЄДРПОУ 45457321). У публікаціях оприлюднено фотокопію витягу, що містить його конфіденційні дані: ПІБ, адресу фактичного перебування та детальні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Заявник зазначив, що ця інформація не є публічною, не оприлюднюється у відкритих джерелах і не може бути отримана законним шляхом цивільними особами, які не мають службових повноважень.
Заяву було отримано Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, та 27.04.2026 надано відповідь за підписом керівника першого слідчого відділу ДБР №4502 зкп/мл-26/17-02-4096/26, відповідно до якої відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, а матеріали скеровано на адресу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Під час розгляду скарги слідчим суддею із листа керівника першого слідчого відділу ДБР встановлено, що звернення ОСОБА_6 направлено до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, отже скеровано в порядку підслідності відповідно до ст. 216 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.4 ст.216 КПК України, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень
1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Директором Бюро економічної безпеки України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Оскільки у заяві ОСОБА_6 не наведено конкретних фактів, які б свідчили про можливе вчинення будь-якого кримінального правопорушення саме суб'єктами, визначеними у ч.4 ст.216 КПК України, досудове розслідування щодо яких здійснюється слідчими органів Державного бюро розслідувань, вказана заява уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, скерована до відповідного правоохоронного органу з метою організації перевірки викладених у ній фактів.
Враховуючи зазначене, а також положення ст.ст.216, 218 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність бездіяльності з боку уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі,у розумінні положень ст.214 КПК України, що також узгоджується з Наказом Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року.
Апеляційний суд зауважує, що Наказ Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року регулює питання функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань. Він затверджує Положення, яке визначає чіткий порядок формування, ведення, внесення відомостей, користування Реєстром та захисту інформації в ньому.
Крім того, апеляційний суд роз'яснює, що стаття 214 КПК України, не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви. Реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні поданої скарги, з наведенням відповідних мотивів в оскаржуваній ухвалі, з якими погоджується і колегія суддів.
Перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що вказані доводи правильності висновків слідчого судді не спростовують з підстав, наведених вище.
Таким чином, подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Зазначені обставини, не перешкоджають заявнику захистити свої права у випадку невнесення уповноваженими особами органу поліції відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою скаржника за наявності на те законних підстав.
Керуючись ст. 422 КПК України, -
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
____________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4