запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/683/26Головуючий у 1-й інстанції Каретник Ю.М.
Єдиний унікальний №331/833/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.ст.122-4, 124 КУпАП
08 травня 2026 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Барчука В.І., потерпілого ОСОБА_2 , його представника - адвоката Шутака Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Барчука Володимира Івановича на постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 14.01.2026 року о 18 год. 04 хв. в м.Запоріжжі по проспекту Соборному перехрестя з вул.Українською водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_1 не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі механічно пошкоджені, завдані матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.13.1 ПДР.
Після цього, ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна, чим порушила п.2.10 (а).
ОСОБА_1 визнано винною за ст.ст.124, 122-4 КУпАП і на неї на підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір.
В апеляційній скарзі захисник Барчук В.І. просив скасувати зазначену постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП адміністративних правопорушень.
Свої вимоги мотивував тим, що 14.01.2026 ОСОБА_1 на автомобілі Jeep Patriot, д.н.з НОМЕР_1 рухалась по проспекту Соборному у м.Запоріжжі у напрямку «Малого ринку» у третій зліва смузі руху приблизно о 18.00 год. Час доби був темний. Погода була сніжною. Дорожнє покриття було повністю вкрито снігом. Дорожня розмітка була відсутня внаслідок снігу. Усі автомобілі внаслідок поганих дорожніх умов рухались з малою швидкістю, колонами один за одним.
ОСОБА_1 рухалась зі швидкістю близька 10-15 км/год. На в'їзді на перехрестя проспекту Соборного та вул.Української ОСОБА_1 почула якийсь звук з правого боку автомобіля. Вона трошки пригальмувала та подивилась у праве дзеркало заднього огляду. Якихось ознак ДТП вона не побачила. Крім того її осліплювали фари автомобілів, які їхали позаду. Вона подумала, що цей звук спричинено кригою або снігом з-під коліс інших автомобілів. Впевнившись, що нічого не трапилось, вона поїхала додому, де, вийшовши з автомобіля, з'ясувала, що пошкодження на правій стороні її авто відсутні, окрім подряпини, яку залишила невідома їй особа ще у 2025 році біля Міської лікарні №9 у м.Запоріжжі.
Наступного дня 15.01.2026 їй зателефонували працівники СК «Арсенал», де застраховано авто, та повідомили, що працівники УПП в Запорізькій області ДПП розшукують її у зв'язку з ДТП, яке відбулось 14.01.2026 на перехресті просп. Соборного та вул.Української.
Після цього ОСОБА_1 приїхала до УПП в Запорізькій області ДПП, де працівники поліції склали відносно неї протоколи серії ЕПР 1 № 567441 за ст.122-4 КУпАП і серії ЕПР 1 № 567431 за ст.124 КУпАП. Вони показали їй відеоматеріали з камер вуличного спостереження на вказаному перехресті та вказали, що вона порушила п.13.1 ПДР та п.2.10 (а) ПДР.
Працівники поліції вказали, що було скоєно ДТП, хоча на відео, яке вони їй показали, цього не видно, та вони вважають, що ОСОБА_1 винна у його скоєнні. При цьому, вони не звернули уваги, що вона рухалась у своїй смузі у місці, вказаному на схемі ДТП, жодної дорожньо-транспортної пригоди не відбулось, що підтверджується відео. ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо ДТП, де пояснила, що рухалась у третій смузі руху у колоні автотранспорту на маленькій швидкості, почула незначний стук з правого боку, пригальмувала, подивилась у дзеркало та побачила, що нічого не трапилось, ознак ДТП не побачила та продовжила рух у тому ж напрямку.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Барчука В.І., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, потерпілого ОСОБА_2 , його представника - адвоката Шутака Ю.В., які заперечили проти апеляційної скарги та просили постанову суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП адміністративних правопорушень ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Не зважаючи на заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП адміністративних правопорушень, її вина підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567431 від 15.01.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.13.1 ПДР під час керування транспортним засобом;
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567441 від 15.01.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.10 «а» ПДР, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, місце пригоди залишила;
- схеми місця ДТП. Вказана схема підписана потерпілим та уповноваженою особою, в ній зафіксований факт пошкодження автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: ліва сторона;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , згідно яких він рухався по пр.Соборному в м.Запоріжжі в середній смузі, коли водій автомобіля з д.н.з. НОМЕР_1 рухався в лівій від нього смузі і змістився в його середню його смугу, не надавши йому переваги, в наслідок чого і сталася ДТП. Той водій пригальмував і проїхав далі, залишивши місце ДТП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких 14.01.2026 року вона, проїжджаючи перехрестя пр.Соборний та вул.Українська, почула незначний стук з правого боку. Пригальмувала, подивилася у праве бокове дзеркало, не побачила небезпеки та аварійної ситуації, продовжила рух. 15.01.2026 року їй подзвонили зі страхової компанії і повідомили, що її автомобіль став учасником ДТП та що він знаходиться у розшуку поліції з цього приводу. Після цього вона одразу з'явилася до поліції. При детальному обстеженні її автомобіль не мав нових пошкоджень;
- відеозаписом з місця події, які були отримані із системи «Безпечне місто», на якому зафіксовано рух автомобілів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом нетривалого проміжку часу (на відео час 00: 49 - 00:57) достатньо близько один від одного, після чого автомобіль ОСОБА_1 дещо загальмував, а потім поїхав далі. На інших же двох кольорових відеозаписах детально зафіксовано лише момент зупинки обох транспортних засобів після ДТП на перехресті, при чому, автомобіль ОСОБА_1 буквально відразу ж поїхав далі, а автомобіль ОСОБА_2 залишився стояти на перехресті.
Згідно п.13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до п.2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не дотрималася безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем потерпілого, після чого ОСОБА_1 місце пригоди залишила. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Апеляційний суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 та її захисника, що ОСОБА_1 не відчула звуку від зіткнення Адже згідно п. 2.3. «б» ПДР України, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Це базовий принцип безпеки, який передбачає постійний контроль водія за дорожньою обстановкою, зокрема рухом інших транспортних засобів, дорожніми знаками та розміткою, своєчасно помічати зміни в організації руху.
На відеозаписах чітко видно, що ОСОБА_1 рухаючись в смузі руху прийняла вправо в напрямку руху автомобіля потерпілого і після дотику з його автомобілем на кілька секунд зупинилася, а потім поїхала далі. При цьому вона мала можливість побачити, що зупинився автомобіль потерпілого. Повинна була остаточно припинити подальший рух для з'ясування того, що саме сталося.
Апеляційний суд не бере до уваги посилання захисника на те, що надані потерпілим фото і долучена до матеріалів справи схема місця ДТП є неналежними доказами, оскільки факт і місце ДТП, а також отримані автомобілями ушкодження підтверджені також і іншими дослідженими судом доказами, зокрема, записами із системи «Безпечне місто» та фотокартками, виготовленими особами, які збирали і готували для передання до суду матеріали справ про дані правопорушення.
У зв'язку з чим, суддя районного суду дійшов правильного висновку про доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП адміністративних правопорушень.
Твердження захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень повністю спростовуються наявними у справі доказами.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Барчука Володимира Івановича залишити без задоволення.
Постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2026 року в цій справі відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 331/833/26