Дата документу 19.05.2026 Справа № 332/5839/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/594/26Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №332/5839/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
19 травня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2026 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Запоріжжя, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,
За обставин, детально викладених у вказаному вироку районного суду, ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 26.08.2025 року приблизно о 20 год. 30 хв., перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «вул.Молодіжна» по вул.Павлокічкаській у місті Запоріжжі, знайшла банківську картку з номером НОМЕР_1 (з безконтактною технологією проведення платежів), яка була загублена її власником - ОСОБА_8 того ж дня, та на якій встановлено ліміт по оплаті без підтвердження PIN-коду, емітентом якої АТ КБ «Приват Банк», що є офіційним документом. В подальшому у ОСОБА_7 виник умисел на привласнення даної банківської картки з корисливих мотивів, спрямованих на таємне викрадення з банківського рахунку вказаної картки грошових коштів. ОСОБА_7 , знайшовши вказану картку та привласнивши її, не вчинила жодних дій щодо встановлення власника картки чи її повернення, а покинула місце вчинення кримінального проступку з метою продовження свого злочинного, корисливого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами з рахунку вказаної картки шляхом безконтактної оплати за товар.
Крім того, 26.08.2025 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, який діє і по теперішній час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно для потерпілої ОСОБА_8 в період часу з 21 год. 01 хв. 26.08.2025 року до 21 год. 24 хв. 26.08.2025 року шляхом придбання товарів у торгівельних закладах, обладнаних банківськими платіжними терміналами, заволоділа грошовими коштами, які перебували на банківському рахунку банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 із безконтактною технологією «PayPas», що належать потерпілій ОСОБА_8 , на загальну суму 5 962 гривні 80 копійок, чим завдала останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 06.10.2025 року приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-Маркет» по вул.Історичній, 22 у м.Запоріжжі, достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, який діє і по теперішній час, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала належний потерплому ОСОБА_9 гаманець-барсетку, в якій знаходилися грошові кошти у сумі 19 200 гривень та документи потерпілого. Після чого ОСОБА_7 залишила місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майно (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Їй призначено покарання
- за ч.1 ст.357 КК у виді 1 року обмеження волі;
- за ч.4 ст.185 КК у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї передбачених ст.76 КК обов'язків.
Вирішено питання про скасування арешту майна, цивільні позови, речові докази та застосування спеціальної конфіскації.
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок змінити, вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.1 ст.357 КК до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, за ч.4 ст.185 КК до 5 років позбавлення волі з призначенням на підставі ст.70 КК остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільненням на підставі ст.75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на неї передбачених ст.76 КК обов'язків. Свої вимоги мотивував тим, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, однак суд в порушення вимог ч.3 ст.61 КК призначив обвинуваченій за ч.1 ст.357 КК покарання у виді обмеження волі з подальшим застосуванням положень ст.70 КК.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, яка повністю підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні; обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Подія кримінальних правопорушень, доведеність винуватості ОСОБА_7 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка її діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченою за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність, то вони є слушними з огляду на наступне.
Загальні засади призначення покарання - це основоположні вимоги про порядок і межі призначення покарання, якими зобов'язаний керуватись суд, призначаючи покарання у конкретному кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.3 ст.61 КК обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто дитину віком до чотирнадцяти років, а тому, з огляду на вимоги ч.3 ст.61 КК, обвинуваченій не може бути призначено покарання у виді обмеження волі.
Проте суд наведених вимог кримінального закону не дотримався та призначив обвинуваченій ОСОБА_7 за ч.1 ст.357 КК покарання у виді обмеження волі, що свідчить про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та зміни оскаржуваного вироку суду в цій частині.
При цьому з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, повне визнання ОСОБА_7 своєї вини, щире каяття обвинуваченої, наявність на її утриманні малолітньої дитини, а також враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, на переконання апеляційного суду, наявні підстави для призначення обвинуваченій за ч.1 ст.357 КК покарання у виді пробаційного нагляду на строк, що є мінімально можливим за санкцією даного закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 в цій справі в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_7 покарання
- за ч.1 ст.357 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В решті вирок суду, в тому числі і в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням на неї передбачених ст.76 КК України обов'язків, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4