Справа № 130/4045/25
Провадження № 33/801/503/2026
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
26 травня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року провадження по справі 130/4045/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424920 від 23.12.2025 ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо належного виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 17.12.2025 близько 12:40 год. перебуваючи на території Браїлівського ліцею ОСОБА_3 за адресою: с. Браїлів, вул. Чайковського, 18, висловлювався нецензурною лайкою в адресу однокласниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив громадський порядок, у зв'язку з чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».
Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що апелянт не погоджується із підставою закриття справи, оскільки винною себе не визнає, так як її винуватість у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 184 КУпАП у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами не доведено. Водночас підозра з неї не знята, а тому вважається, що складений протокол, який являє собою притягнення до відповідальності, є правомірним.
Вказує, що місцевий суд проігнорував подане нею письмове клопотання про закриття провадження за відсутністю складу правопорушення та не вмотивував причини його відхилення.
Вважає, що під час розгляду справи та при винесенні постанови судом першої інстанції не було дотримано вимоги ст. 62 Конституції України, ст. 7, 245 КУпАП.
Так, на пропозицію суду надати пояснення, ОСОБА_1 повідомила, що не визнає своєї вини у цьому правопорушенні не визнає, оскільки ні поліцією, ні судом їй не було повідомлено, які саме з обов'язків, встановлених ст. 150 СК України щодо свого сина вона не виконала, які її умисні дії чи бездіяльність призвели до негативних наслідків.
Зауважує, що зібрані у справі докази не доводять обставин, викладених у протоколі та її винуватості у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки ініціатором справи жодними доказами не доведено, що нецензурні висловлювання її сина (навіть якщо вони мали місце) стали наслідком її ухилення від обов'язків його належного виховання, це лише припущення.
На переконання апелянта, стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не було доведено її винуватість у вчиненні вищевказаного правопорушення, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події та складу правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі викладених у ній обставин і просила скасувати постанову суду повністю та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріали адміністративної справи надійшли до суду першої інстанції 26.12.2025.
ОСОБА_1 винною себе не визнавала, просила закрити провадження у справі відносно неї за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, заявляла відповідні клопотання про дослідження наявних у справі доказів, а також про витребування доказів.
Приймаючи 02.04.2026 оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з вимогами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Проте суд залишив поза увагою та належним чином не вирішив клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дослідження доказів й закриття провадження за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції покликаний забезпечити виправлення помилок суду першої інстанції як у питаннях факту (правильність оцінки доказів і встановлення обставин), так і в питаннях права (правильність застосування матеріального і процесуального права), апеляційний суд вважає, що розглянувши справу без вирішив клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції не забезпечив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини шостої цього закону, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до змісту частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім інших даних, зазначається суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості необхідні для вирішення справи.
При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 424920 від 23 грудня 2025 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо належного виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 17.12.2025 близько 12:40 год. перебуваючи на території Браїлівського ліцею ОСОБА_3 за адресою: с. Браїлів, вул. Чайковського, 18, висловлювався нецензурною лайкою в адресу однокласниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив громадський порядок, у зв'язку з чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), є осудна фізична особа, яка на момент вчинення проступку досягла 16-річного віку.
З рапорту працівника поліції №14368 від 19.12.2025 року вбачається, що 19.12.2025 року отримано через секретаря та зареєстровано ЄО за № 14368 від 19.12.2025 року як: Інша подія. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 19.12.2025 о 18:30 через СЕД з КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» про те, до адміністрації ліцею надійшла заява від опікуна неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , щодо можливого вчинення булінгу стосовно ОСОБА_4 , 2013 р.н., учениці 7-А класу, з боку іншого учасника освітнього процесу (а.с.3-4).
Зі змісту заяви опікуна неповнолітньої дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 від 18.12.2025, вбачається, що остання повідомляє директора КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» про часті образи фізичні та психологічні зі сторони однокласника її підопічної - ОСОБА_6 . Зокрема ситуації, яка сталася 17.12.2025, в результаті чого у її дитини підвищився тиск, вона сильно нервувала, нею трясло, паморочилось в голові, початок конфлікту чітко видно на відео з камери спостереження, просить розгляду в даній ситуації зі сторони директора ліцею, та вжити міри стосовно ОСОБА_6 (а. с.5).
Також в матеріалах справи містяться пояснення учениці 7-А класу ОСОБА_4 , опитаної в присутності опікуна ОСОБА_5 , самої опікуна ОСОБА_5 , а також учениці 7-А класу ОСОБА_7 , учня 7-А класу ОСОБА_8 , учениці 7-А класу ОСОБА_9 , учня 7-А класу ОСОБА_10 , опитаних в присутності практичного психолога ОСОБА_11 (а.с.6-11).
Зі змісту наданих інспектору «СОБ» Жмеринського РВП ГУНП лейтенанту поліції Максиму Бровченку вищевказаних пояснень вбачається, що перебуваючи в кабінеті № 22 КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» ОСОБА_12 взяв шапку ОСОБА_4 зі стола та побіг на коридор, прийшовши, ОСОБА_13 кинув шапку на підлогу. При цьому висловлювався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_4 .
Зі змісту листа заступника начальника відділу поліції - начальника відділу взаємодії з громадянами ОСОБА_14 слідує, що останній 22.12.2025 звертався до директора КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» ОСОБА_15 , в якому просив розглянути дане питання на комісії з розгляду випадків булінгу, а також просив до складу комісії включити працівника поліції, а саме: інспектора «СОБ» Жмеринського РВП ГУНП лейтенанта поліції Максима Бровченка та представників ювенальної превенції ВВГ Жмеринського РВП (а.с.12).
З характеристик учня 7-А класу КЗ «Браїлівський ліцей ім.В.О. Забаштанського» ОСОБА_2 , виданої директором ліцею ОСОБА_16 за №01/21-368 від 22.12.2025 та № 01/21-368 вбачається, що за період навчання у закладі у нього неодноразово фіксувалися порушення правил поведінки, що негативно впливають на дисципліну в класі. Учень систематично не дотримується встановлених вимог під час уроків: часто відволікається і відволікає інших учнів; не реагує на зауваження вчителя; створює шум, коментує без дозволу, перебиває вчителя і однокласників; ускладнює проведення уроків через небажання працювати у встановленому ритмі. Приймає участь у порушеннях дисципліни та дрібних хуліганствах. За період від початку 2025-2026 навчального року по грудень 2025 року в ліцеї зареєстровано кілька доповідних з приводу дисциплінарних порушень ОСОБА_13 . Навчальна мотивація знижена. Учень здебільшого не виконує запропонованих завдань на уроці, відмовляється від участі в навчальній діяльності, систематично не готує домашні завдання. На бесіди щодо корекції поведінки позитивної динаміки не спостерігається. (а.с.13).
Протоколом засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) КЗ «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» від 23 грудня 2025 року розглядалася заява опікуна ОСОБА_5 щодо прояву до онуки Лідії від учня класу ОСОБА_17 систематичні прояви цькування та психологічного тиску, внаслідок чого у Лідії трапився нервовий зрив із проявами високого артеріального тиску, при цьому було зачитано заяву звернення заступником при складі комісії та присутності батьків та класним керівником пред'явлено відеодоказ цієї ситуації. Засіданням комісії було ухвалено рішення про необхідність проводити профілактичні заходи із учасниками інциденту, індивідуальні бесіди з практичним психологом, корекційно-розвиваючих занять за згодою батьків та тих, хто їх заміняє, рекомендовано посилити контроль за поведінкою учнів під час навчального процес, формування у дітей навичок конструктивного спілкування (а.с.21-22).
Отже, комісія не виявила в діях малолітнього ОСОБА_2 ознак булінгу (цькування) відносно ОСОБА_4 , проте, оскільки такі дії малолітнього були кваліфіковані як хуліганські, а сам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно мати ОСОБА_1 ..
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2026 року витребувано у Комунального закладу «Браїлівський ліцей ім. В.О. Забаштанського» (каб. №22) відеозапис камери спостереження класу №22 за 17.12.2025 в період між 11:55 12:40 год.
Листом від 21.05.2026 № 01/21-173 на виконання вимог постанови суду від 19 травня 2026 року адміністрація ліцею повідомила, що надати запитуваний відеозапис неможливо у зв'язку з закінченням терміну його зберігання.
Суд першої інстанції належним чином не дослідив вищевказані докази.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Відповідальність за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП для батьків або осіб, що їх замінюють, настає у випадку, коли адміністративне правопорушення вчинене малолітньою особою.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП виражається у вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Достовірність даних, викладених в протоколі, перевірена в судовому засіданні, суд об'єктивно з'ясував обставини даної справи з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, а доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не найшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
На день розгляду справи 26.05.2026 закінчився тримісячний строк з дня вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Отже, враховуючи наведене, постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року слід скасувати, а оскільки сплив строк накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року, якою провадження по справі № 130/4045/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення - скасувати, провадження у вказаній справі закрити за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко