Справа № 675/2061/25
Провадження № 2/675/309/2026
(ЗАОЧНЕ)
"25" травня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 27517,45 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 24 січня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір № 4326067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого кредитор зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту 3000,00 грн, строк кредиту - 360 днів: із 24 січня 2024 року по 18 січня 2025 року. Періодичність платежів із сплати процентів кожні 30 днів. Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала особисто під час укладення договору. ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.
25 жовтня 2024 року був укладений договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» (на даний час змінило назву на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» згідно рішення № 251124/1 від 25 листопада 2024 року єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» та нової редакції статуту ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», копії яких додані до матеріалів справи) права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 4326067 від 24 січня 2024 року. Заборгованість відповідачки за вказаним договором становить 27517,45 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 2998,10 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 16648,60 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 85 календарних днів 6370,75 грн, штрафних санкцій в сумі 1500 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4326067 від 24 січня 2024 року та судові витрати, які складаються з суми сплаченого при подачі позовної заяви судового збору та суми витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував про винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання за повторними викликами не з'явилася.
Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з відповіді № 2152683 від 19 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .
Судові повістки на 19 лютого 2026 року та на 16 березня 2026 року були отримані відповідачкою особисто, про що наявний підпис в бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення, з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній. Такі дані вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв'язку з неможливістю вручення судової повістки на 20 квітня 2026 року та на 25 травня 2026 року.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 25 травня 2026 року.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 24 січня 2024 року з використанням одноразового ідентифікатора 14959 був укладений договір № 4326067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також його додатки № 1 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) та додаток № 2 Інформаційне повідомлення, а також паспорт споживчого кредиту, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями вказаних документів. У договорі серед іншого відповідачка вказала свої особисті дані, у тому числі належного їй платіжного засобу № НОМЕР_1 .
За умовами вказаного кредитного договору сторони погодили, що на умовах, установлених цим договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту - 3000 грн. Строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах усього строку кредиту, вказаного в п. 1.4.1 Договору; знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 22 лютого 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичних (стандартних) умовах (п. 1.4.2).
На підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21 лютого 2022 року ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 24 січня 2024 року перерахувало від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 3000,00 грн, про що свідчить повідомлення № 20241101-2894 від 01 листопада 2024 року.
Згідно з інформацією № 20.1.0.0.0/7-260401/58994-БТ, наданою АТ КБ «ПриватБанк» 10 квітня 2026 року на виконання ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області за клопотанням представника позивача, на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську картку, на яку 24 січня 2024 року зараховано 3000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4326067 від 24 січня 2024 року, за ОСОБА_1 станом на 25 жовтня 2024 року рахується заборгованість в розмірі 21146,70 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредита становить 2998,10 грн, заборгованість за відсотками - 16648,60 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 1500,00 грн.
25 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» був укладений договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу в повному обсязі, відповідно до п. 3.3цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).
Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року і платіжною інструкцією, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передав, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» прийняв Реєстр боржників та здійснив сплату згідно договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року.
Відповідно до Реєстру боржників від 25 жовтня 2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4326067 на загальну суму 21146,70 грн, із яких: 2998,10 грн, заборгованість за відсотками - 16648,60 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 1500,00 грн.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило боржників про відступлення права вимоги, у тому числі боржника за договором № 4326067, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» за договором факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року, на підтвердження чого позивач надав повідомлення від 28 жовтня 2024 року.
Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» змінило найменування на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» згідно рішення № 251124/1 від 25 листопада 2024 року єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» та нової редакції статуту ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», копії яких додані до матеріалів справи, та продовжило нарахування процентів за спірним кредитним договором за період із 26 жовтня 2024 року по 18 січня 2025 року на суму 6370,75 грн, що в межах строку кредитування, застосовуючи процентну ставку 2,5 % на що вказує відповідний розрахунок заборгованості.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановив суд із матеріалів справи, 24 січня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачка ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали договір № 4326067про надання споживчого кредиту, що свідчить про виникнення між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.
Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором № 4326067виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачці на належний їй рахунок кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн, що підтверджується описаними вище доказами, тобто факт отримання кредитних коштів знайшов своє підтвердження.
Як вказав суд вище та встановив із розрахунків заборгованостей, на підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти 3000,00 грн, не повернула їх, хоча, згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Заперечень від останньої з даного приводу до суду не надходило. Відповідачка не підтвердила факту належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами, а тому підставною до стягнення сумою заборгованості за тілом кредиту є 2998,10 грн.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, первісний кредитор та позивач нарахували позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином , ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є новим кредитором за договором № 4326067 від 24 січня 2024 року.
Так, за період із 26 жовтня 2024 року до 18 січня 2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що в межах строку кредитування, нарахувало на заборгованість ОСОБА_1 проценти із застосуванням відсоткової ставки в розмірі 2,5 % на суму 6370,75 грн
Однак суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
А відтак застосування за період із 26 жовтня 2024 року до 18 січня 2025 року щоденної процентної ставки у розмірі 2,50 % суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, шляхом проведення арифметичних розрахунків та з огляду на вказані вище норми законодавства, суд уважає, що заявленою до стягнення сумою заборгованості за період із 26 жовтня 2024 року до 18 січня 2025 року, що в межах строку кредитування, слід вважати 2548,38 грн, із яких:
- 2548,38 грн - нарахованих за період із 24 жовтня 2024 року до 18 січня 2025 року (2998,10 грн х 1 % х 85 дні).
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 85 календарних днів слід задовольнити частково, на суму 2548,38 грн.
Даючи оцінку нарахованій за спірним договором заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 1500,00 грн, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За вимогами частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Востаннє дія воєнного стану в Україні продовжена Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 342/2026 від 27 квітня 2026 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4857-IX від 28 квітня 2026 року.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
З урахуванням обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 4326067від 24 січня 2024 рокумає невиконані зобов'язання на загальну суму 22195,08 грн, з яких 2998,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16648,60 грн - нарахованих процентів первісним кредитором, 2548,38 грн нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 85 календарних днів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підтвердження наявності та суми витрат на правничу допомогу суду надані копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; заявки № 12960 від 05 листопада 2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, в якій визначені види послуг та їх вартість; акту № 12960 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2025 року, в якому зазначено про надання адвокатом Столітнім М. М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуг по супроводу боржника ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн із розмежуванням видів виконаних робіт та їх вартості; рахунок на оплату № 12960-04/12-2025 від 04 грудня 2025 року за договором № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року по боржнику ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Столітнім М. М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю вказаного адвоката.
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Відповідачка ж не заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навела обставини, за яких, як на її думку, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягали би задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим з урахуванням обсягу наданих послуг адвокатом та часом, витраченим на їх надання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 27517,45 грн і задоволений на суму 22195,08 грн, тобто на 80,66% (22195,08 х100:27517,45). Таким чином, ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути 1953,91 грн (2422,40х80,66%) судового збору та 8066,00 грн (10000,00х80,66%) витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (місце знаходження 03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (місце знаходження 03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 4326067 від 24 січня 2024 року в розмірі 22195,08 грн, з яких 2998,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16669,43 грн - сума нарахованих процентів первісним кредитором, 2548,38 грн - сума нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 85 календарних днів; судові витрати у розмірі 1953 (одна тисяча п'ятдесят три) грн 91 коп сплаченого при подачі судового збору та 8066 (вісім тисяч шістдесят шість) грн 00 коп витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. С. Янішевська