Справа № 675/619/26
Провадження № 2-а/675/21/2026
"26" травня 2026 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: Кучерука Т.М.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника адвоката Кучерука Т.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1502 від 11.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.
Так, вказує, що ОСОБА_1 являється військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійно проживає за адресою зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, 11.11.2025 на позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено постанову про адміністративне правопорушення №1502 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вищевказаною статтею, яку вважає протиправною, необгрунтованою.
Звертає увагу, що позивачу не було вручено або надано направлення на проходження ВЛК, за увесь час не викликано відповідною повісткою про проходження ВЛК, що унеможливило виконання покладеного на нього обов'язку, адже без офіційного направлення особа не має правових підстав і фактичної можливості пройти відповідне медичне обстеження.
Так зазначає, що позивачу не було вручено протокол про адміністративне правопорушення внаслідок цього він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати зауваження, пояснення та клопотання, як це передбачено статтями 256 та 268 КУпАП. Таким чином, було істотно порушено встановлений законом порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Водночас, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не роз'яснили позивачу, що розгляд його справи відбуватиметься у ІНФОРМАЦІЯ_4 , не роз'яснили порядок розгляду його справи про адміністративне правопорушення.
При цьому позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 22.04.2026 після того, як йому прийшла СМС від банку про накладення арешту на його рахунок на підставі постанови виконавчої служби.
Постанова винесена без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що прямо суперечить вимогам статті 280 КУпАП. Орган, який її ухвалив, не перевірив наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, а отже рішення є передчасним та безпідставним.
У судовому засіданні 22.05.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги на підставах, зазначених у позовній заяві. Просив врахувати, що покликання відповідача в оскаржуваній постанові про невиконання обов'язку позивача щодо проходження медичного огляду та звірки облікових даних не відповідають дійсності, з огляду на те, що ОСОБА_1 не ухилявся від таких дій, навпаки, завчасно оновив облікові дані, а 14.01.2026 пройшов ВЛК та має діюче бронювання, що підтверджуються витягом "Резерв +".
Крім цього, вказував на відсутність будь-яких доказів, які б вказували на порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в частині виконання вимог ухвали про надання всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, жодних матеріалів не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Як судом встановлено, відповідачем винесено постанову №1502 від 11.11.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, причина - неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно розпорядження виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 №510 на голову Ізяславської міської ради від 01.10.2025 задля оповіщення ОСОБА_1 для прибуття 15.10.2025 о 9 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 задля проходження медичного огляду та звірки облікових даних. З метою належного виконання вимог чинного законодавства Ізяславською міською радою, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта» було направлено повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У визначені в повістці дату і час, ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причин не прибуття у встановленому законом порядку не повідомляв. У зв'язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_3 було скеровано електронне звернення №Е 3811229 від 27.10.2025 до Шепетівського ВП №2 ГУНП в Хмельницькій області про розшук даного громадянина, доставлення його до ТЦК та СП для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Згідно такої постанови, своїми неправомірними діями, які виразились в неявці за повісткою військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частина третя статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (у редакції на час складання оскаржуваної у справі постанови) визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в такому випадку неможливим є встановлення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.
З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку про виклик до відповідача. Такі обставини не спростовані та спростовувалися відповідачем.
Також матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо належного повідомлення позивача про розгляд відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і відповідно дотримання процедури такого розгляду.
Суд констатує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» відсутні.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Суд враховує, що матеріали справи, зокрема витяг "Резерв +" містять відомості, що ОСОБА_1 завчасно оновив облікові дані (останнє оновлення 30.06.2025), а 14.01.2026 пройшов ВЛК та має діюче бронювання
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Сторона відповідача доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Разом з тим, визнання протиправною постанови за ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 210-1, 247, 251, 283, 293 КУпАП, ст.ст. 90, 72, 77,139, 227, 228, 241-246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 11.11.2025 №1502 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 665 грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.05.2026.
Суддя Олександр Король