26.05.2026 Справа №607/11655/26 Провадження №1-кс/607/3946/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , ознайомившись зі клопотанням адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України,
26.05.2026 адвоката ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою, в якій просить негайно звільнити із незаконного утримання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання повідомила, що 21.05.2026 року близько 19:10 год щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вчинено напад невідомими особами (орієнтовно чотирма особами, серед яких, за наявною інформацією, був працівник поліції ОСОБА_4 ) після того, як він зайшов до під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Унаслідок зазначених дій ОСОБА_3 було завдано тілесні ушкодження (застосовано насильство під час затримання). Після цього невідомі особи протиправно заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_3 та, застосовуючи фізичний примус, помістили його до автомобіля без дотримання порядку адміністративного затримання (підстав затримання не повідомлено, не складено Протокол про адміністративне затримання, права не роз'яснено, доступ до правової допомоги не забезпечено, не дотримано строків затримання тощо), чим грубо порушили вимоги ст. 19 та ст. 29 Конституції України, КУпАП, а також вчинили дії, які можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, зокрема незаконного позбавлення волі, незаконного затримання та викрадення людини (передбаченого ст. 146 КК України), а також інші пов'язані з цим порушення. Станом на теперішній час ОСОБА_3 утримується у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де перебуває всупереч власній волі. При цьому будь-які судові рішення (ухвали), процесуальні документи чи інші передбачені чинним законодавством України правові підстави для затримання та подальшого утримання ОСОБА_3 у вказаному приміщенні відсутні. У зв'язку з незаконним утриманням та застосованим фізичним і психологічним тиском стан здоров'я ОСОБА_3 суттєво погіршився. Наявні у нього хронічні захворювання (сечокам'яна хвороба, конкременти обох нирок, киста лівої нирки, себорейний дерматит шкіри голови, дискінезія жовчного міхура, сольовий діатез, кіста лівої нирки, хронічний простатит, дифузний еутиреоїдний зоб ІІ ст, дефіцит вітаміну Д3, реактивний артрит І плюсне-фалангового суглобу правої стопи, синовіїт, ФНС 0-1 ст., артеріальна гіпертензія) загострилися, що супроводжується погіршенням загального самопочуття та потребує належного медичного обстеження і лікування. Матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_5 25.05.2026 року подано Заяву про викрадення її сина ОСОБА_3 ймовірно працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 начальнику Тернопільського ЗВВСП ОСОБА_6 .
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ч. 3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Разом з тим всі зазначені вище положення КПК України стосуються випадків затримання особи і її тримання у відповідних державних установах, які спеціально створені для утримання слідчо-заарештованих осіб, тобто осіб, які є учасниками кримінального провадження.
Таке положення є необхідною умовою застосування норм ст. 206 КПК України, оскільки в іншому випадку безпідставне затримання або позбавлення особи свободи є кримінальним правопорушенням, що встановлено, зокрема, нормою ст. 146 Кримінального кодексу України (надалі за текстом - КК України), яка встановлює відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Окрім того, існує спеціальна норма ст. 146-1 КК України, яка регулює насильницьке зникнення людини, відповідно до диспозиції якої арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини, вчинене представником держави має окрему кримінально правову форму відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування і його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Як вбачається зі змісту поданого адвокатом ОСОБА_2 клопотання, вона звернулась до слідчого судді у порядку ст. 206 КПК України, у якій просила негайно звільнити із незаконного утримання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту поданої скарги не вбачається, що ОСОБА_3 має статус учасника будь-якого кримінального провадження та не є особою, яка тримається під вартою, у тому числі й у зв'язку зі застосованим стосовно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України, а також не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Натомість встановлено, що відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії російській агресії та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.ст. 64, 65 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Із положень ст. 206 КПК України вбачається, що вона стосується випадків затримання особи і її тримання під вартою, тобто запобіжних заходів, що застосовуються під час досудового розслідування і не відносяться до дій працівників ТЦК, що здійснюються ним в межах повноважень, визначених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою у розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
У зв'язку з наведеним, у даному випаду доставлення ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та утримання його без відповідного судового рішення не підлягає оскарженню до слідчого судді в порядку КПК України, оскільки компетенція слідчого судді розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. Так, слідчому судді не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри того, що в межах територіальної юрисдикції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України клопотання, поданого не в рамках кримінального провадження.
Затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку КПК України.
У частині 4 статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Тернопільського апеляційного суду, викладеною в ухвалі від 19.03.2026 у справі № 594/335/26.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 26, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України- відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала клопотання, разом із клопотанням.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_1